Logo
Версія для друку

Фурункул, що захолов або Злиденність української освіти - О.Мусієнко

Фурункул, що захолов або Злиденність української освіти - О.Мусієнко

Скандал, який розгорівся навколо відсутності занять в знаменитому червоному корпусі університету Шевченка тільки привернув увагу до багаторічної проблеми освітніх закладів.

Довгі зимові канікули, маніпуляції з навчальним процесом, вимушені практики в холодні дні – реальність, у якій живе багато навчальних закладів уже давно. Титанічна праця щодо самовиживання для багатьох вишів почалася далеко до 2018 року.

У коментарях до ситуації, що склалася, сказано: «Міністерство збирає інформацію про планування навчання в освітніх закладів». Дивує, що тільки після відміни аудиторного навчання в знаковому приміщенні на проблему звернули увагу і почали «збирати інформацію». Складається враження, наче про те, що це відбувається давно в інших ВНЗ, ніхто «не чув» і «не бачив». 

Відомо, що оплата комунальних послуг в основному здійснюється зі спецрахунків бюджетів навчальних закладів, а їх спроможність це робити залежить від управлінських здатностей керівників і особистих контактів з Міносвіти.

Державних фінансів, що йдуть на загальний фонд закладів, вистачає лише на захищені статі – заробітні плати, нарахування на заробітні плати та стипендії. При цьому розподіл коштів здійснюється з розрахунку на одного студента, кількість науково-педагогічного та допоміжного персоналу, розмір матеріальної бази закладу не враховується.

Держава виділяє на одного студента при держзамовленні 25,5 тис гривень. А середня вартість навчання за контрактом залежно від спеціальності коливається від 18-19 тисяч до максимум 23 тисяч.

Навчальні заклади змушені демпінгувати у вартості навчання для фізичних осіб, бо просто не матимуть, кого вчити. Відповідно спеціальний фонд, на якому лежить тягар оплати комунальних послуг, у достатній мірі не наповнюється.

Окремо варто згадати про стан справ у навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації. У минулому році на одного студента коледжу чи технікуму держава давала 21,5 тисяч гривень, а середня вартість навчання за умовами договору про надання освітніх послуг складала 8-10 тисяч.

Більшість таких навчальних закладів вже давно кинуто на самовиживання. Реконструкція котелень, установка піролізних котлів, відключення від опалення взимку приміщень спортивних залів, закриття гуртожитків, їдалень, температурний мінімум в аудиторіях – їх реальність – це уже навіть не оптимізація, а мінімізація. Часто робота директора зводиться до пошуку дров. І це у час штучного інтелекту, генної інженерії, біткоїнів… Ми повертаємося на століття назад…

Коледжі та технікуми сьогодні на межі знищення. За тимчасовим кошторисом їм дали фінансування тільки на перший квартал. І в міністерстві немає відповіді на питання, як далі фінансуватимуться ці заклади: чи вони фінансуватимуться за рахунок тих університетів, до структури яких входять, чи будуть передані на місцеві бюджети. І це все посеред навчального процесу.

Режим жорсткої економії не може не відображатися на якості навчального процесу. Великі зимові канікули, перенесення аудиторного навчання на тепліший період - ті ж коледжі аграрного профілю уже років 8-10 так живуть. Наскільки це допустимо, залежить від спеціальностей. Якщо інженер-механік у якомусь ангарі, де теж холодно, ще може проходити практику взимку, то що робитиме агроном? Десь такі маніпуляції з навчальними графіками можуть бути ефективними, а десь дійсно шкодять якості навчання студента.

Справедливо звучатиме запитання батьків, які платять за рік навчання: надання освітніх послуг передбачено на 10 місяців (2 місяці – літні канікули), а як же із додатковими 1,5 – 2 місяцями канікул?..

Тож маємо, що маємо: з одного боку приймаємо концепції розвитку громадянської освіти і «виховуємо патріота», а з іншого – все робимо, аби молоді люди обирали для навчання комфортні і престижні закордонні виші.

Настає час, коли потрібно визнати: ми бідні; нас не так багато, як було 25 років тому; ми не можемо утримувати ТАКУ кількість вищих навчальних закладів. Сама по собі ця ситуація «не розсмокчеться», як фурункул, що захолов. Тут має відбутися хірургічне втручання. А для цього має бути не черговий міністерський PR-проект, а серйозне політичне рішення і еволюційний план змін.

Останні з Оксана Мусієнко

Усі права захищені, використання матеріалів, тільки з гіперпосиланням на СпецКор-Media © | 2017-2020