Вбивство голодом - це була військова операція проти нас
Не стільки про якісь образи пост, а більше як глибоко прорефлексована сімейна трагедія.
Я народився і шкільний вік життя прожив в м. Лебедин Сумської області.
В 1932-33 рр. тут було жорстко, навіть жорстоко. Це був край дуже гордих і зажиточних людей, самостійних, які самі заробляли на життя важкою працею.
Мій прадід за розповідями не дав загинути сім`ї тим, що ходив пішки на цукровий завод в с. Низи, це під Сумами, кілометрів 30 від хати. Виходив вночі в понеділок і повертався в кінці тижня. Приносив в чоботях і волоссі цукор, який ставав липкою жижою. Це їли діти, щоб не померти. А одного разу зранку пішов... і ніколи більше не повернувся. Ніхто не знає, де він помер.
Все місто було завалено опухлими трупами. У Суми, де з їжею було більш-менш краще нікого не пускали, воно було оточене блок-постами НКВД. Як і кордон з Росією.
Це була реальна війна проти українців, не просто геноцид. У нас здому забрали силою все. Ходили навіть по городу і довжелезними піками проколювали землю, чи бува нічого не закопали в землю.
Колись, коли я ще вчився в школі, почув від старших людей, щоб я не сюсюкався з дітьми у нас на вулиці, бабці якимись підсвідомими страхами відганяли мене від менших у нас на вулиці. Я тоді не розумів чому. І тільки набагато пізніше мені пояснили, що в 1932 восени так заманювали дітей сусіди у двір. Щоб зварити їх і з`їсти. Такі історії важко навіть описувати, не те що зрозуміти. Канібалізм в Лебедині став звичним явищем. Діти стали їстівним запасом коли ставало вже зовсім хреново.
Це одна з тем, яка ще нами не проговорена, не прорефлексована, не зроблені висновки, і не визначені винні. Так постраждала майже кожна сім’я у нас. Залякана і поламана ментальність. У школі мені постійно всі говорили: не влазь туди, не сперечайся, слухай мовчки.
Це так класно лягало на загальну перелякану масу моїх однолітків. Мене це завжди бісило. Їхній переляк.
Вбивством голодом - це технологія, наслідки дії якої я малим дуже виразно спостерігав навчаючись в школі в середині 80-их. Я був там як прибулець, не зовсім місцевим, мені легше було, я мислив завжди незалежно. Місцевих же поламали.
Я не знаю, які висновки мають бути. Це страшно.
Останні з Олександр Хоруженко
- Готовність Сумщини до другого етапу медичної реформи
- Завершити децентралізацію. ч. 3: У 2020 році місто Суми значно розширить свою територію
- Завершити децентралізацію. ч 2. Нові громади базового рівня
- Завершити децентралізацію. ч 1. Нові адміністративні округи
- Вже всі про Z)) написали, але я не про нього. Про нас більше