Logo
Версія для друку

Вже всі про Z)) написали, але я не про нього. Про нас більше

Вже всі про Z)) написали, але я не про нього. Про нас більше

Не політичний пост. Більше щоб глянути на себе збоку. 

На цьому фото Йон Гнарр, мер Рейкьявіку разом з екс-мером міста Ханной Крістьансдоттір, яка хейтеріла ісландського коміка нижче плінтуса, переходячи на болючі особисті історії. Це фото після оголошення результатів виборів в 2010 році.

Панк і анархіст, найкращий комік Ісландії у 2000-их, провів найбільш яскравий політичний експеримент мабуть за всю політичну історію людства. Анархо-сюрреалістична Best party отримала владу демократичним способом, щоб трахнути цю систему зсередини, змінити цінності і саморозпуститись практично на піку своєї популярності.

Це їхній фінальний ролік, одна з найкращих робіт за крайні десятиліття, з яким вони всіх порвали - https://youtu.be/xxBW4mPzv6E

Це їхня політична програма, з якою вони чесно перемогли всі традиції благочистивих ісландських сімейств:
- запровадити безкоштовні рушники у всіх басейнах
- поселити в місцевому зоопарку білого ведмедя
- завезти в країну євреїв, "аби в Ісландію нарешті приїхав хоч хтось, хто розбирається в економіці"
- парламент без наркотиків до 2020 року
- нічого не робити: "Ми працювали все життя і хочемо чотири роки відпочивати на гарній зарплатні"
- безкоштовний проїзд в автобусі - але з обмовкою: "Ми можемо пообіцяти більше всіх партій, тому що ми нічого не збираємось виконувати"...

Спочатку Гнарр хотів просто зробити ідеальний перформанс, і заявив: "Раніше політики без дозволу втручалися в наше життя. Чому би нам не зробити навпаки"?
Взагалі всі навколо вважали його круглим ідіотом — включаючи його самого. В 13 років Гнарр приймає три рішення. Стати панком. Стати шкільним клоуном ["ну краще бути клоуном, ніж просто дебілом"]. І кинути шкільну програму.

Їхньою передвиборчою стратегією стало створення нового світу, на противагу нинішньому. Вони ні в кого не просили грошей, навіть не друкували плакати. А замість того, щоб спорити з опонентами під час дебатів, Гнарр травив анекдоти. "Професійні" політики тільки посміювалися.

На виборах його партія набрала 38%, а сам він став мером Рейкьявіка, столиці Ісландії. Вони перемогли тільки тому, що не грали за усталеними правилами.
Це була передвиборча кампанія в дусі цитати Махатми Ганді: "спочатку тебе ігнорують, потім над тобою сміються, потім з тобою борються, а тоді ти перемагаєш".

За чотири роки вони реструктуризували фінанси, збудували систему міських велодоріжок на десятки кілометрів, реформували шкільну систему, запустили програми підтримки малих арт-просторів, досягли 20% річного росту притоку туристів. Країна різко стала стартапом креативності. 
Вони провели реформи, при чому всі без великих грошей.
Пропрацювавши 4 роки вони пішли з політики при гарантованій перемозі не чергових виборах. Якби вони на них пішли. Політику вони сприйняли як ще одне ремесло, через яке можна хоч трохи змінити світ.

Для нас тут кілька висновків. 
Ми не зріла нація, якщо на хайпі сприймаємо будь-що креативне. Навіть клоунів. Боятися - це взагалі середньовіччя. Жаль, що замість креативу команда Z)) почала з хамства, чим себе ж і потопила ще до старту всього. Все це закінчиться для нього втратою бізнесу тут і скоріше за все еміграцією в Росію. Тому що це був старт від злості і бажання помсти, погляд на нас зверху, з усією його нерухомістю і "мені потрібно порадитись з сім'єю". Підробку видно, це вже не гумор, стьоб мабуть. Але не те, щоб перемагати.

Ніяку країну ми не втратимо, навіть якщо президентом стане комік. Країна - це люди, сума пасіонарностей тих, хто готовий за неї на все. Якщо такі є - то подібні електоральні експерименти нас тільки зроблять сильнішими, тому що змінюватися в тій же Європі вже мало хто може. А Ісланідія і в наступні роки показували креативні соціальні технології, теж написання нової Конституції не в парламенті, а всією нацією через соціальні мережі. Це вищий пілотаж!

Чим заплутанішою буде наша політична система, складнішою, з власнорозробленими балансами, тим ми будемо недосяжнішими для ворогів. Тут уся сила у власній моделі. До цього часу ми тільки копіювали чужі. Я за імпорт західних інституцій, але я також за соціально-комунікаційні стартапи в політиці. Одиниці таких суспільств зараз, які можуть радикально міняти порядок денний. Ми такі поки що.
Тому не топімо подібні проекти. Їх розгортання може дати сили нашій амебоподібній самовідновлюваній політичній системі. В яку невідомо як увійти, і неможливо з неї вийти. А це потрібно робити легко. В здоровому суспільстві.

Так я думаю.

Останні з Олександр Хоруженко

Усі права захищені, використання матеріалів, тільки з гіперпосиланням на СпецКор-Media © | 2017