Logo
Версія для друку

Нам потрібен ідеальний герой, щоб у ньому сховати всі свої хиби

Нам потрібен ідеальний герой, щоб у ньому сховати всі свої хиби

Давайте не будемо забувати, що основна стратегія ворога в цій гібридний війні спрямована на те, аби показати нас неадекватами, які стріляють один в одного. І запеклі війни під кожним постом демонструють іі успішність.

Ми блискуче відіграємо сценарій.

Нами легко маніпулювати, бо маємо купу травм. Ми довірливі. Нам хочеться єднання, піднесеності, уваги і причетності до чогось гарного. Ми стаємо заручниками емоцій і таборуємося за принципом "свій-чужий", під прапорами або прізвищами. Нам так потрібен ідеальний герой, щоб у ньому сховати всі своі хиби. Хай навіть віртуальний

Спочатку була Надія і масовий екстаз у зв'язку із нею. Ой. Помилились. Переступили. Показали, що легко ведемося на Образи, канонізуємо іх
і втрачаємо пильність. Заходьте! А якщо ікони дві і полярні - ідеальне сомогубство.

Нас можна зрозуміти. Нас ніколи не любили, довго гвалтували і постійно вбивали. Ми втомилися і хочемо вірити, коли треба вижити

Давайте будемо відвертими. Хіба кадри і комунікація тільки тепер вилізли? Тепер просто боком. Усі ці роки в регіонах кричали (особисто я на Сумщині) що кадри президента - конформісти, імітують і саботують зміни. Що не можна робити реформи, не змінивши радянської системи управління, що треба прибирати ОДА і РДА, бо вони демотивують людей, які вкладають у зміни власні ресурси, а європейські гроші намазуються на совок тонким шаром (дєржитєсь!) Чому ж тоді масово не кричали біда, не вимагали конструктиву, а не профанації?

Ми самі створили запит на форму, а не зміст.

Ви бачили хоч одне ток шоу не про політиків, а про реформи? Ні, не селфі з села чи красивий сюжет як стало жити краще. А якісний аналіз секторальних реформ, змін у місцевому самоврядуванні, що вдалося, що не іде, як змінити. Але ж Гончаренко краще знає як робити децентралізацію ніж голова отг чи депутат місцевої ради. Ну і прикольніший

Давайте будемо щирими. Мовчання та підспівування створило президенту та його представникам в регіонах теплу ванну.

І в цьому винен кожен, хто мовчав, а надто той, хто співав дифірамби з прєдиханієм заглядаючи в очі. Вони від цього просто втратили відчуття реальності. Бо живі люди. І теж хочуть вірити в кращих себе.

Журналістика не працює як інститут четвертої влади. Замість сторожових собак лаять істеричні шавки, які захищають господаря. Навіть де немає цензури, включається самоцензура (я молодець, бо гавкнув на ворожий табір, господар погладить). У професії відсутні інструменти саморегуляції, тому маємо симптоми мосійчук-скабєєвоі.

Незалежні медіа без дяді не монетизуються, тому всі на чиємусь фланзі. Одні кричать про зраду, негативізують суспільство і змушують людей гризти один одного. Інші розказують безкінечну поему про Гільгамеша (як ви думаєте: президент хороший чи дуже хороший? Голосуйте!) 
І якщо увімкнути усі канали одночасно, то можна досягнути навіть об'єктивності. Але не конструктиву. Про реформи або побіжно і гарно, або ніяк і точно не з тими, хто іх реально робить.

Це важко змінити, надто - швидко. Тому важливі люди, а не бригади. Відповідальність і дієвість окремоі людини, не системи. Ми не будемо воювати між собою, тому нам не треба розділятися і змагатися чий табір крутіший. Нам треба разом і кожному окремо тримати оборону, державність, демократію і здоровий глузд. Ну і лідери громадськоі думки все-таки мають бути посередині, об'єктивними, на варті. Щоб тримати дах, стіни мають стояти рівно. Бо можливий президент вже сказав мужикам, що вони мають бути або з ним, або нє мєшать. Ага

Шо балакать, треба працювати.

Давайте не про#бем хоч парламент

Останні з Анна Валевська

Усі права захищені, використання матеріалів, тільки з гіперпосиланням на СпецКор-Media © | 2017-2020