Людина, місто… велосипед
Розвиток суспільства за останні сто років не тільки призвів до зростання якості, виробництва і доступності автомобіля, але і спонукав до автомобілецентичності управлінських і планувальних рішень у більшості розвинених країн світу.
Влада, виражаючи інтереси найбільш багатої частини населення, яка переважно і володіє автомобілями, також орієнтується на задоволення потреб автовласників.
Генеральні плани міст сформовані на каркасі автомобільних транспортних мереж та автомобільної інфраструктури.
Серед мешканців міст десятиліттями поширювався стереотип, що альтернативи автомобілю не має.
Фінансування розвитку і утримання автомобільної інфраструктури безжалісно «пожирає» місцеві бюджети, випереджаючими темпами.
Але, чим більше автодоріг у місті будується і чим вони ширші, – тим ще більше з`являється приватного автотранспорту і менше життєвого простору для людини. Попит на пересування автомобілем постійно випереджає обсяги необхідної інфраструктури.
Враховуючи те, що основна частина «транспортного» бюджету витрачається саме на автошляхи, – попит на інфраструктуру зростає і не може бути задоволений традиційними методами.
Зростання кількості автомобілів призводить до підвищення інтенсивності руху на міських вулицях, підвищення рівня шуму, забруднення повітря, грунтів, поверхневих і грунтовихвод.
При цьому підвищується небезпека пересування для мешканців міста, зростає кількість ДТП (зокрема, з летальними випадками), значно ускладнюється пішохідний і велосипедний рух.
Це незворотньо призводить до конкуренції за міський простір, протистояння різних учасників руху, соціальної нерівності і напруги всередині суспільства. Виникає бажання парканами обмежити рух пішоходів, загнати їх під землю, в переходи. Місто стає агресивним і некомфортним для людини.
Але пішоходів і велосипедистів у сучасному місті все ж більше, ніж автовласників.
Станом на 2019 рік, за дослідженням і опитуваннями велоактивістів, у місті Суми в теплу пору року близько 8 тисяч осіб регулярно користувалося велосипедом, близько 70 тисяч осіб мають велосипед і періодично ним користуються.
Тобто, навіть за повної відсутності велодоріжок і безпечних умов пересування велика частка городян здійснювала поїздки, ризикуючи своїм життям, на вулицях міста. Людей, які в умовах карантину користуються велосипедом, теж збільшується.
Тенденція невпинного зростання кількості велосипедистів вимагає невідкладного створення в Сумах безпечної і зручної велоінфраструктури.
Приватний автотранспорт, як засіб пересування, не може мати більше прав, ніж велосипед.
Для захисту і популяризації велосипедного руху в Сумах створено і працюють громадські організації «Велосумщина» (голова Дмитро Зінченко), «Велодень Суми» (голова Олександр Черняк), федерація велосипедного спорту ( голова Євген Гонтовенко), клуб «Velo-SportSumyRandonneurs» (голова Марина Мороз) та ін. Кожна з організацій проводить роботу з розвитку і популяризації велосипедного руху, але розрізнено і некоординовано.
Тому місцевій владі легко ігнорувати їх потреби і пропозиції, не помічаючи зростання кількості бажаючих користуватись велосипедом на вулицях міста.
На моє глибоке переконання, для подальшого гармонійного розвитку нашого міста, створення зручних і безпечних умов пересування для велосипедистів, нам, містянам, потрібно об’єднатися і змусити місцеву владу ухвалити концепцію розвитку велосипедної інфраструктури та цільову програму у відповідності до Стратегії розвитку міста Суми.
Також пропоную, не чекаючи бюджетних грошей і бюрократичних рішень, крок за кроком, власними силами та з допомогою небайдужих меценатів робити місто комфортним для людей, для велосипедного руху.