Чому ми такі непрофесійні? Бо розумні!

Чому ми такі непрофесійні? Бо розумні!

Почну з історії, що трапилася з нами в короткій мандрівці до Одеси.


Находившись у волю Стежкою здоров'я, віддавши шану новому стамбульському скверу, стомлені й щасливі, ми з чоловіком зайшли у ресторанчик на вулиці Буніна. Щоб дуже не мудрувати із замовленням,запитали, чи є щось оригінальне одеське від шеф-кухара. Із утомленим виглядом офіціант тихо й сумно повідомив, що "ресторану більше 12 років, тому всі блюда від шефа!!!". 
Чоловік зупинився на рибі, я ж собі вибрала шматок свинячого ошийка, зепеченого на вугіллі. 
У вас ще слинка не тече? У мене текла, бо готувалося це все тут у залі, у печі навпроти нас. Та специфічні нотки м'ясного аромату навіяли мені сумніви щодо якості продукту, що нам готували. Я не Ольга Фреймут, та свіжість/несвіжість страви розпізнаю на перший "понюх". Не буду переповідати мою розмову з шефом, не зупинятимуся на спеціях, соусах, які мені пропонували, щоб приправити шмат зіпсованого м'яса; як смажили інший шмат, але того ж самого ошийка... Вийшла я з ресторанчика голодна і... без настрою.
Все це залишимо для "Інспектора Фреймут". 
Я не про якість послуг, не про клієнторієнтованість, не про відповідність заявленого реальному...

Я про професіоналізм.

На кожному кроці у нашому суспільстві виринає безліч прикладів надзвичайно низької якості людського ресурсу.
Мені, як і багатьом нашим сучасникам, абсолютно зрозуміло, що професійна деградація у нас більша, ніж проблема корупції.
І це в країні, де кожен другий у віці від 21 року має вищу освіту. 

Чому так сталося?

У своїх міркуваннях я зійшла до кількох причин:
1. Патерналізм як філософія життя і "державне замовлення на підготовку фахівців"  не залишили поколінню Х шансу на пошук самості і власних життєвих сенсів. Мій дід Федір, який мав освіти 7 класів, відправляв мою маму  "вчитися на вчительку", бо країні були потрібні вчителі.
2. Відсутність моделі цінностей, що стали би намистом у національній ідеї, де би людина тут і зараз стала найвищою цінністю, а не обіцяне різними владами "світле майбутнє" призвело до деградації покоління міленіумів. Сформована на замісі радянської школи, моя мама мене теж повезла у педагогічне училище. З тої екскурсії бажаного для батьків результату не вийшло, та сфера освіти мене не оминула. 
3. Тупа зневіра, нігілізм, інфантильність, конформізм, демодернізація - базис для відсутності суспільного запиту на Професіоналів.
Їх бракує зараз, а ще більший дефіцит очікується через 10-15-20 років, з огляду на те, хто веде навчання у загальноосвітній, професійній, вищій школі, чому там вчать і кого там вчать.

Як сьогодні розуміється професіоналізм?

Високий KPI, відповідність стандартам ISO, багаторічний досвід роботи, вища освіта, науковий ступінь чи ступінь MBA - чи є зараз маркерами професіоналізму?
Безперервне навчання, самоосвіта, знання із сучасних першоджерел від інноваційних компаній, гнучкість, емпатія і творчість - ось репери на шляху професіоналізму, які забезпечать протистояння штучному інтелекту, який прогресує що хвилини в епоху цифрових технологій.

Чи є попит у суспільства на професіоналів?

У цієї "медалі", очевидно, є два боки. 
Один: тупий, готовий до виконання будь-якого завдання "згори", клерк; безініціативний учитель, недалекий фахівець з містобудування, байдужий лікар - такий ресурс легко керований, зручний для досягнення короткострокових цілей по власному збагаченню української владної еліти.
Другий: суспільство задихається від якості і швидкості надання адміністративних послуг; ми не довіряємо банкірам, ми точно знаємо, що не варто йти до першого-ліпшого адвоката - прикладів відсутності професіоналізму - на кожному кроці. Це дуже складне питання і тема не одного блогу.

До чого мій заклик?

До двох дій.
Дія перша. 
Триває пора вибору спеціальності і подавання документів на вступ до вищих навчальних закладів. Хочу застерегти вас від тих помилок, що їх зробила я, по суті, приймаючи рішення за свого сина, формуючи його освітню траєкторію за принципом: що ближче, що дешевше, і "банків багато - робота буде завжди". Дайте можливість молодій людині, можливо, вперше прийняти рішення, яке визначить у подальшому якість його життя і особисту реалізацію в ньому.
Дія друга.

 Залишимо оцінні судження щодо професіоналізму тих, хто навколо - у сільраді, у мерії ( ми їх обирали), у школі, у ресторані, у лікарні, у потязі, у перуканні (ми їх породили).
Почнімо із себе.

Із ВЛАСНОЇ відповідальності за ВЛАСНИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ. 
Проревізуйте свій фахових досвід - там точно знайдеться те, що потрібно викинути в піч. Звірте свій проф-годинник із стрілками експертів галузі.
Читайте. І не тільки стрічку новин fb. 
Комунікуйте, виходячи із зони комфорту, за межі власного соціуму.
Намагайтеся кожен день здобути хоч маленьку, але нову навичку. Психологи радять, щоб не деградувати як особистість.
І тоді ті, що навколо вас живуть і працюють із синдромом НЕПРОФЕСІЙНОСТІ, ніде не дінуться - будуть "підтягуватися" або ж поповнять списки центрів зайнятості.

P.S. Чи чув шеф із ресторану на вул. Буніна у Одесі про Мішленівські зірки? Маю сумнів. Але знаю: вони обов'язково будуть в Одесі!

 

вгору

Новини

Ми у соцмережах

Про нас

СпецКором може стати кожен. Повідомляйте про події та проблеми, знімайте відео і створюйте новини разом із нами! Долучайтеся до команди професіоналів!

Контакти