Цікаві люди Сумщини: розмова із заслуженим артистом України
«Спецкор» розпочинає постійну рубрику «Цікаві люди Сумщини». У ній ми розкажемо вам про унікальних людей нашої області: артистів, співаків, письменників чи навіть школярів, історії яких варті вашої уваги.
Василь Будянський – Заслужений артист України, драматург, поет, читець та актор театру, дослідник історії давної літератури і української етнопедагогіки.
Із паном Василем ми зустрічаємося в одній із бібліотек міста. Тут вони з товаришами чи не щовечора збираються, аби пограти у шахи. Василь Іванович повертає бібліотекарці прочитані книги й ми починаємо розмову.
У багатьох інтерв’ю ви говорите, що ваш хист до співу від батька? Назвіть кілька пісень, що лунали у вашому домі.
- Батько часто у мене співав. Співали, коли збиралися у хаті застілля. Найбільше у мене батько любив пісню на слова Леоніда Глібова «Стоїть гора високая»
Ви закінчували сільсько-господарсьий технікум, як вам вдалося за роки навчання не зрадити своїй мрії й таки стати актором?
- Ви знаєте, мабуть, це доля так повела, що я того, що хотів – добився. Я взявся за професію, куди йдуть за покликом. Мені здається, що я знайшов свою стезю, хоча це, як і журналісти, як і педагоги, настільки фінансово нестабільна професія і надихає працювати тут має тільки романтизм і духовна віддача. Це не депутатство – це духовність.
Чи ніколи у вас не було сумнівів чи ту ви професію обрали?
- Не дивлячись на те, що, як сказав, ця професія не дуже влаштовує родину, не дуже влаштовує фінансово, я ніколи не шкодував. Мабуть, в тому і призначення людини, коли ти не відчуваєш тягара своєї професії.
Як максимально довго ви могли знаходитися на сцені?
- У виставі «Запорожець за Дунаєм» мені довелося перевдягатися із ролі в ролі 5 разів. І тут я спочатку йшов як простий селянин, а потім перевдягаюся в козака, потім в татара, потім я співав ще дві сольні партії Султана та Імама. Це в опера вважається неприпустимим. Там співаки співають тільки одну арію і більше не виходять на сцену. А тут мені доводилося. Я був молодий, амбітний. Я був мокрий, з мене під градом котився.
Як ставилася родина?
- Дружина в мене спокійна. Ставилася так - «аби вдома ночував». Гастролі були і по 3 місця, тому дітей вона виховувала сама. Добре, що вона педагог, то діти в мене гарні, але я, коли приїздив, до мене ставилися діти трохи холодно «Батько вже чужий, батько тимчасовий тут».
У Сумській філармонії ви часто влаштовували поетичні читання. А який ваш улюблений поет?
- Маяковский. Зі шкільної лави ніхто на нього не звертає уваги, а він геніальний поет. Коли я працював над програмою його віршів, то я знайшов моменти, які закохали мене у цього поета. По перше те, що він українець – його прадіди були із запорізьких козаків і писав та возвеличував Україну і мову він ще тоді. Ну і по-друге, як можна не любити поета, який так пише про Україну.
Мы знаем, курит ли, пьет ли Чаплин;
Мы знаем Италии безрукие руины;
Мы знаем, как Дугласа галстук краплен...
А что мы знаем о ЛИЦЕ УКРАИНЫ?
Знаний груз у русского тощ-
Тем, кто рядом- почета мало.
Знают- вот украинский борщ.
Знают- вот украинское сало!
И с культуры поснимали пенку:
Кроме двух прославленных Тарасов-
Бульбы и известного Шевченко
Ничего не выжмешь, сколько не старайся!
Говорю себе: товарищ москаль,
На Украину шуток не скаль!
Разучите эту мову на знаменах лексиконов алых,-
Эта мова величава и проста:
"Чуєшь, сурми заграли!
Час розплати настав!"
Разве может быть затрепанней да тише
Слова поистасканного "Слышишь"?
Я не мало слов придумал вам,
Взвешивая их, одно хочу лишь,-
Чтобы стали всех моих стихов слова
Полновесными, как слово "Чуєшь"!
Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень!
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет! Мы не знаем украинской ночи!
Що б порадили прочитати сумчанам?
- Ну для мене дуже близька Ліна Костенко «Записки українського самашедшого» - своєрідна, філософська річ, її варто читати. Дуже близький був мені Борис Олійник. Обов’язково Оксану Забужко треба почитати, дуже плодовита Роздобудько.
Як ставитеся до сучасних письменників та поетів?
- Є ціла низка прозаїків і поетів, які мені не подобаються через те, що вони, якщо малохудожній твір, то, щоб зацікавити читача, вони туди включають слова, які ми раніше могли почути тільки десь на вулиці чи якусь відверту еротику. Є речі, які не треба виносити на публіку і друкувати великими тиражами. Книга все таки несе духовність, а воно не духовне.
Як ставитеся до того, що Україна взяла курс на Європу?
- Позитивно ставлюся. Ми географічно давно Європа, споконвіку. Це сусіди – Азія і «азіатство» в них процвітає. Все йде в нас досить складно через втрачені покоління, які погубила комуністична модель. Як може виховатися покоління без лідерів, без зразків? Більше 300 письменників, художників, режисерів було знищено у 33-х 37-х роках. Знищили найкращих. Зараз лідери, дякувати Богу, починають з'являтися знову.