Logo
Версія для друку

Аби школа не стала стресом: поради від психолога для сумчан

Аби школа не стала стресом: поради від психолога для сумчан

Напередодні Дня знань Спецкор поспілкувався з психологом Таїсією Луцьковською та дізнався, як адаптувати першокласника до школи, з якими підводними каменями можуть зітнутися батьки та як їх уникнути.

Наскільки часто Ви, як дитячий психолог, стикаєтеся з проблемою адаптації першачків у школі?

Т.Л.: У більшості випадків діти позитивно налаштовані на школу, їм цікаво. Основна маса їх контактна, наприклад, якщо у класі 30-ть чоловік, то труднощі з адаптацією матиме не велика частина. Це будуть діти які дуже «мамині», які ще не дуже опираються на себе і їм потрібна зовнішня підтримка.

748 11 sovetov roditelyam pervoklashki

Чи є якісь секрети, як зробити так, аби школа для малюка не стала стресом?

depositphotos 3523788 m 2015

Т.Л.: Важливо, щоб батьки приділяли увагу соціальній адаптації дитини. Вона починається ще з дуже раннього віку. Приблизно в три роки дитина має  потребу у спілкуванні з дітьми-ровесниками. Важливо, щоб малюк відвідував дитячі колективи. Це можуть бути звичайні чи приватні садочки, де трохи інша специфіка, менші групи. Або ж будь-які колективи творчі, їх важливо відвідувати для того, аби ваше чадо навчилося взаємодіяти та контактувати в соціумі, підчинятися правилам загальної взаємодії, вміти виконувати якісь інструкції під керівництвом дорослих.

Перш ніж вести дитину до першого класу, по-перше, батькам слід відповісти на головне для себе питання: у скільки років їх малюк піде до школи – 6 чи 7? Звичайно, тут є й індивідуальні особливості, але все-таки більша частина дітей готова до школи саме в 7 років. Тому, що у цьому віці фізично дозрівають лобні долі мозку, які відповідають за емоційно-вольову регуляцію, і це дає можливість витримувати певний режим, дотримуватися правил та легше адаптуватися.

Чим можуть допомогти самі батьки у шкільній адаптації дитини?

d451848dd02e66e77d6c7c462afe8a7b

Т.Л.: Батьки мають забезпечити той «місточок», який би компенсував стрес під час переходу між домом та школою. Я раджу давати першокласникам з собою до школи якусь м’якеньку невеличку іграшку, яка дома дитині дуже дорога. Це буде означати, що якась частина дому постійно з нею. Ще один цікавий варіант – виготовити таку іграшку своїми руками батькам разом з малюком.

Обов’язково при зборах до школи – залучайте і дитину. Підіть з нею разом до магазину, оберіть зошити та іншу канцелярію разом, ту, яка їй сподобається.

Яку роль у адаптації первачків грає класний керівник?

914ead67 4153 4034 9d69 e9e1921827f2

Т.Л.: Роль класного керівника насправді дуже велика. Я вважаю, що цю людину вибирати важливо і потрібно це робити дуже ретельно. Головне, щоб класний керівник поєднував дві риси: це має бути доброта, контактна, тепла як мама людина, і водночас – справедлива та яка буде привчати до правил і соціалізувати з широким загалом як тато.

А як бути тим батькам, які не віддавали дитину до дитсадка з певних причин?

aluno distraido na biblioteca 1098 1381

Т.Л.: Для цього існують невеликі дитячі колективи: творчі, танцювальні, співочі, спортивні. Тобто дитину потрібно залучати будь-куди, де буде спілкування з її ровесниками. Це можуть бути навіть ті ж самі дитячі майданчики прибудинкові, загальноміські. Тут головне, аби дорослі не заважали пізнавати світ, а, навпаки, допомагали. З 3-х до 7-ми років нічого краще не розвиває, ніж спілкування з ровесниками, або дітьми строшки старше чи менше.

І, на останок, що порадите батькам, якщо їх дитина кілька днів походила до школи, їй не сподобалося там і вона категорично відмовляється йти на уроки знову?

0c1bf8cfd5e9de878748584bc2ed365f

Т.Л.: Найперше і головне – не проґавте той момент, щоб не віддати дитину до школи раніше, ніж вона буде готова. Це підґрунтя, завдяки якому можна буде уникнути багатьох помилок. Але якщо вже так трапилося, що дитина відмовляється знову сідати за парту, потрібно говорити з вашим чадом. Дізнайтеся, що саме йому не сподобалося, що його турбує. Можливо ображають, чи він не встигає сприймати той об’єм матеріалу, який дають на уроках. Крім того, мамі з татом потрібно на будь-які дитячі «не хочу» реагувати більш спокійно та врівноважено, бо діти завжди дивляться на реакцію дорослих - як вони себе поводять, коли я в істериці. Також спробуйте зустрітися з класоводом та, можливо, з дитячим психологом і обговорити цю проблему. Головне – не бійтеся відпускати малюка в доросле життя.   

По темі

Усі права захищені, використання матеріалів, тільки з гіперпосиланням на СпецКор-Media © | 2017