Кому не вистачило політичних "яєць" та хто віддав Крим: інтерв'ю із Анатолієм Гриценком
Анатолій Гриценко - український політик, військовий діяч, міністр оборони України (2005–2007), народний депутат України VI і VII скликань, голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони (VI скликання), голова «Громадянської позиції». Із Сумщиною його пов'язує період служби у військовій частині в Охтирці. Тут же народився його первісток Олексій.
Пане Анатолію, чому приїхали на Сумщину саме зараз?
Гриценко: Я не вперше тут. І не востаннє, я постійно їжджу країною. До того було Запоріжжі, Дніпро, Миколаїв, Одеса, Херсон, Львів, Тернопіль… На відміну від влади я виходжу до людей, до відкритої розмови із журналістами.
Я думаю, що на цьому етапі потрібно спілкуватися із людьми, чути їхні проблеми та пропонувати рішення. Люди втомилися від критики – вони хочуть бачити перспективу. Для цього я тут.
Сумщина для Вас не нова. Ви тут жили?
Гриценко: Це так. Після закінчення Київського вищого авіаційного інженерного училища мене направили в авіаційний полк, ВЧ 19109. Це навчальний полк, я відповідав за авіаційне обладнання. Моя лейтенантська юність була на Сумщині. Саме тут народився мій старший син Олексій.
Ви будете йти на вибори?
Гриценко: Так, я готовий іти на вибори.
Чи є у Вас бачення, як зупинити війну?
Гриценко: У мене для Вас хороша новина – її ми вже зупинили. І коли Вас лякатимуть загрозою широкомасштабної війни, то, я звертаюся до всіх сумчан, не вірте цим розмовам. Так, зараз по всій країні ховають досі бійців, є поранені. І в цьому можна викрити ту неправду, яку поширюють про Мінські угоди. Це неважко зробити.
Порахуйте, скільки було поранених та убитих до і після цих угод. Я вже на другий день після їх підписання сказав, що вони «мертві» ці домовленості і працювати не будуть. На жаль, я виявився правим. Я б хотів, аби вони спрацювали, щоб не було цієї крові. Але я бачив, що вони навіть і підписані, не будуть виконані.
І перший же пункт – припинення вогню – не виконаний. Режим тиші – не виконаний, відведення важкокаліберної зброї – також не виконаний. Про що це говорить? – що треба шукати інше рішення. Те, яке буде працювати.
Яке рішення бачите Ви?
Гриценко: Це рішення уже визріло, воно вже є на папері. Воно підготовлене у тому числі й за моєю (нескромно скажу) участю. Я не чекаю виборів, бо це моя країна, так само як і Ваша, і всіх громадян України, і ми всі хочемо, щоб був мир і спокій. Це повинно нас посилити, Україна не має стати слабшою.
Ми повинні спати спокійно не короткий період перемир’я, а далі все своє життя, щоб були умови для того, щоб далі працювати і не бути розрізаними із тими людьми, що знаходяться по тій стороні «лінії розмежування».
Нам традиційно всі обіцяють підняти економіку, зорієнтувати її на виробництво. І ці заводи, які в нас, зупинилися, бо втратився російський ринок. Ви знаєте, як вийти з цієї ситуації?
Гриценко: Хочу делікатно поправити Ваше питання. "Всі обіцяли" - я не обіцяв. Я не був президентом, у парламенті ми були в меншості. Тоді більшість Віктора Януковича "руліло страной" туди, куди вони й зарулили. Я працював в Уряді Януковича-Єханурова-Тимошенко за квотою Ющенка. І те, що залежало від мене для підняття економіки, я робив.
Ми тоді на межі 2006 року спланували та розробили кілька базових таких потужних проектів, які б завантажили і в тому числі підприємства на Сумщині. Перше, це ракетний комплекс "Самсан". Ми б охопили близько ста підприємтсв на території всієї України.
Це також базовий проект "Корвет", наш власний корабель. Ясно, що це кущ миколаївських підприємств. Це глибока модернізація базового вертольоту Мі-24 і тут конотопський "Авіакон". Оце ті три речі, які ми робили тоді, маючи певні повноваження.
За всі роки незалежності України ми не мали повноцінної боєздатної армії. І часто у нас закидають це у бік «папєрєдніків». А так як Ви були Міністром оборони при кількох Урядах, то не можу не запитати: Як так сталося?
Гриценко: Я був Міністром оборони 13 років тому. Наша команда працювала 2005-2007 роки. От за той період я можу звітувати чітко, дивлячись людям у очі. Є документальні звіти на сайті Міноборони. Там розписано куди пішли гроші платників податків, і що було зроблено.
Легко перевірити, от наприклад, показники бойової підготовки – 25-28 тисяч стрибків на рік. Це колосально велика кількість, навіть порівняно із теперішніми цифрами. Або показники підготовки льотчиків. До 2005-го вони 15 років не робили пуск ракети «Повітря-повітря», почали робити.
І так по всім пунктам. Показники бойової підготовки стали у два-три рази більші. Це об’єктивний факт, зафіксований у звітах. Так само і в соціальному забезпеченні. У 2005 році за 9 місяців (бо бюджет тоді прийняли у березні) ми надали понад 6,5 тисяч квартир.
Того рекорду і нині не перевершили. Минулий рік, для порівняння, близько тисячі квартир.
Чому виникла військова загроза на межі 2014 року?
Гриценко: Два останні міністра оборони, Лєбєдєв, Саламатін, де вони зараз? - у Росії. І вони працювали на РФ. Два останні голови СБУ нині громадяни РФ і живуть там.
Я поясню на прикладах. Коли спалахнуло у 2014 році, я був депутатом. Я не мав права приймати рішень. Призначили адмірала Тенюха міністром оборони. Це колишній мій підлеглий. Я знав його сильні та слабкі сторони.
Подивився на карти і там вся лінія від Чорнобиля до Херсона не прикрита з повітря. Чому? Виявляється при Саламатіну комплекси протиповітряної оборони С-200, які б'ють на 300 км, просто взяли і вивели із бойового складу. Розкрили захист із повітря. Це робилося цілеспрямовано. От за це треба сажати. Якби це була ІІ світова - розстріляти!
Але основна причина - не зброї не вистачило політичної волі, простими словами - яєць не вистачило. Я питаю в Наливайченка, чому не розпочинає антиретористичну операцію? На той момент уже дві будівлі на півострові були захоплені. Він каже, Турчинов не призначив керівника АТО. Я кажу, давай підемо разом до нього закриємо в кабінеті, поки він не прийме Указ, бо ми так втратимо не тільки Сімферополь, а й далі Крим.
Хто на Вашу думку винен у тому, що Україна втратила Крим тимчасово?
Гриценко: Прізвища цих людей я офіційно озвучив в показах Генеральній прокуратурі. Це близько 11 посадових осіб, і в погонах, і без погонів. Турчинов – найперший із них, тому що він, згідно Конституції, гарант територіальної цілісності. Він і лише він міг видати Укази, і це були виключно його повноваження.
Якщо Гриценко буде Президентом, то які перші три кроки будуть зроблені?
Гриценко: Це кадрові. Якщо я буду Президентом, то Ви побачите, що на всіх посадах, на які призначатиму я, а це НБУ, міністерство оборони, Міністерство закордонних справ, СБУ, РНБО… там не буде жодного мого кума, не буде жодного мого бізнес-партнера, бо в мене немає бізнесу, там будуть професійні, порядні люди, які робитимуть свою справу чесно.
Далі – реформа суду, планка якого повинна стояти вертикально. Суд повинен гарантувати, що порушені права будуть захищені.
Ви сказали, що не маєте бізнесу? Чим заробляєте на життя?
Гриценко: У мене всі доходи оприлюднені в деклараціях. Зараз більше заробляє моя дружина – Юлія Мостова, головний редактор видання «Дзеркало тижня», вона отримує близько 20 тисяч гривень. У мене зарплата зараз (соромно і сказати) півтори тисячі гривень за те викладання у Києво-Могилянській академії.
У мене крім того є військова пенсія – близько 13 тисяч гривень на місяць. Я людина військова, мені не потрібно особливих прибамбасів. У мене машина 2013 року. Живемо ми у київській квартирі моєї дружини, яку вона придбала вже давно, адже раніше мала хороші гонорари.
Для порівняння, тоді я будучи полковником отримував близько 10 доларів на місяць, а вона – 1500 доларів. Тож у неї була можливість придбати трикімнатну квартиру. Але там Ви не побачити чогось такого дорогоцінного і блискучого. Там все скромно.
Це другий Ваш шлюб, із Юлією?
Гриценко: Так. Перша моя дружина живе окремо, я їй залишив квартиру і зараз я з повагою ставлюся до неї, віддаю половину пенсії для дітей.
З ким Ви плануєте йти на вироби і чиєю фінансовою підтримкою збираєтеся залучатися?
Гриценко: Зараз йде неактивна кампанія, тому ми обходимося грошима від членських внесків однодумців. А далі всі побачать тих людей, які перерахували кошти мені на заставу, коли йтиму на вибори як кандидат у президенти, адже Закон того вимагає.
Але я не біду до олігархату, мої однодумці – середній бізнес. Є люди, які готові мене підтримати, адже вони теж зацікавлені, щоб у країні не було війни, щоб працювала економіка, щоб їм було комфортно працювати.
Чому Ви йдете на вибори?
Гриценко: Я хочу жити в нормальній країні, я хочу, щоб не лише діти, а й далі покоління жили в країні добре. Я насправді щаслива людина, у мене класна дружина, гарні діти.
Я ще багато місць не побачив чудових, багато не прочитав книг, але я не можу цього робити, поки в моїй країні коїться щось незрозуміле, а при владі люди, які не прагнуть змінити її на краще. От і вся мотивація.