Присвятила життя донорському руху. Історія сумчанки, яка полегшила життя донорів у Сумах
Її називають улюбленицею мера. Почесний донор України, 20 років систематично здавала кров та рятувала людські життя. Вона традиційний гість на всіх сесіях Сумської міської ради, виконавчих комітетах та апаратних нарадах при міському голові.
До неї прислухається сам мер. Напередодні Дня донора Спецкор поспілкувався із найактивнішою сумчанкою Валентиною Сіпко-Покуленко, яка вже багато років присвятила себе захисту прав та інтересів донорського руху в Сумах.
Суми – столиця донорів
14 червня – Всесвітній день донора.
На сьогодні в Сумській області більш ніж 4 000 донорів мають звання Почесних. Це означає, що вони 40 раз безоплатно здавали кров, або 60 – плазму.
45 донорів досягли звання заслужених – тобто не менше 100 раз здавали кров або 120 – плазму на благодійній основі.
На сьогодні в базі даних Сумського обласного центру служби крові – понад 35 тисяч активних донорів, з яких близько 85% здають кров регулярно. Нові донори в базу додаються щодня! Тільки за минулий рік у СОЦСК було здійснено 61 496 донацій.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Суми - єдине місто в Україні, де Почесні донори мають 25% пільги на комунальні послуги, безкоштовний проїзд у громадському транспорті та щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення. Та мало хто знає, завдяки кому це все вдалося буквально «вибити» для тих, хто рятує чужі життя.
Аби познайомити вас із цією людиною, Спецкор поспілкувався із Валентиною Петрівною.
Спецкор: Особисто ми знаємо Вас, як улюбленицю мера. Ви на всіх важливих для міста подіях. А особливо там, де приймаються рішення. Розкажіть, як почався Ваш донорський шлях.
Валентина Петрівна: Кров почала здавати ще у 1978 році. І так - 20 років була донором. Нині вже є Почесним донором України. Тобто здала 40 літрів крові. Ще 5 літрів здала для постраждалих в аваріях людей.
Спецкор: А що було поштовхом до цього?
Валентина Петрівна: Моїй дитині була потрібна допомога. І зовсім чужі люди відгукнулися та допомогли моїй родині в тій ситуації. І відтоді я й почала допомагати іншим в знак подяки за те, що мене не залишили наодинці з бідою.
Спецкор: Чи знаєте особисто тих, кому допомогла одужати чи навіть врятувала Ваша кров?
Валентина Петрівна: Так, декого знаю. От нещодавно зустрічалася із дівчинкою, якій я здавала кров. То вона вже виросла. Їй 18 років.
Знаю, що 5 літрів від моїх донацій пішло для ще 4-х постраждалих в аварії людей. Але їх особисто не знаю та не бачила. Просто знаю, що вони є, що вони живі-здорові.
Спецкор: Як Ви почали займатися питаннями донорів?
Валентина Петрівна: Та як... почала ходити на всі засідання в міській раді, писати листи, звернення до керівників. Мені хотілося, щоб донорів у Сумах поважали і пишалися такими людьми. Адже вони рятують чужі життя і часто залишаються осторонь.
Дуже хотілося, щоб важливість донорів підкреслювали не лише під час святкувань Дня донора, а й щодня, у вигляді якихось пільг. А це, у свою чергу, буде мотивувати приєднуватися інших до донорського руху.
Спецкор: Чи все вдавалося Вам, що задумали, і чи йшли Вам назустріч чиновники?
Валентина Петрівна: Навіть якщо не все гладко було, то я не з тих, хто здається. І наполегливістю своєю все ж добивалася того, чого хотіла.
Хтось піде раз – йому покажуть на двері, і більше він не спробує. Але, на щастя, я не з таких. Вдавалося з більшістю домовлятися все ж.
Спецкор: Як Вам вдавалося розібратися у всіх тих бюрократичних процедурах? Як, куди звернення писати, до кого іти і як проштовхувати ці важливі для донорів рішення?
Валентина Петрівна: Я вже так давно займаюся цим, що всі в міській раді мене знають. Звичайно, що знадобився час, аби у всьому розібратися і щоб не просто ходити, а й мати з того всього результат у вигляді якихось пільг для наших донорів.
Спецкор: Особисто Вам донори Сум чим завдячують?
Валентина Петрівна: Так не можна сказати, що виключно мені. Я починала, ініціювала. Але пощастило тим, що мене розуміли та допомагали організувати все це. Так, не без моєї участі донори в Сумах мають на оздоровлення 1000 гривень.
А також дві державні путівки місто спрямовує для донорів. Ще коли міським головою був Геннадій Мінаєв, то вдалося добитися 25% пільг для почесних донорів на оплату комунальних послуг.
Також наші донори можуть безкоштовно їздити громадським транспортом, зокрема, тролейбусами. Міська рада оплачує це безпосередньо КП «Електроавтотранс», яке здійснює такі перевезення.
Спецкор: Ще є якісь плани, задуми, які б хотіли реалізувати найближчим часом?
Валентина Петрівна: Так, звичайно. Тим паче скоро вибори і я не впевнена, що таку ж спільну мову можна буде знайти з іншим міським головою. Але будемо дивитися по ситуації та продовжувати свою справу.
Спецкор: Що б Ви порадили тим людям, які сумніваються чи ставати донорами чи ні?
Валентина Петрівна: Я дотримуюся такого принципа, що краще спробувати, ніж жалкувати про те, що не спробував. Тим паче, що сама донація в СОЦСК - це безпечно і здоров'ю точно не зашкодить. Утім, підтримати цей рух можна і займаючись громадською роботою, розповідаючи про важливість донації, коли навіть одна може врятувати чиєсь життя.