Чи зацікавлені депутати Сум у реформах? Результати дослідження

Дослідження проводилося Проблемною лабораторією «Центр соціально-гуманітарних аспектів регіональних досліджень» Сумського державного університету спільно із Полтавським обласним фондом «Фонд розвитку громад «Ініціатива» протягом жовтня-грудня 2018 року серед депутатів міських рад міст Львова, Полтави, Кременчуга, Сум та Ужгороду, а також суміжних до зазначених міст сільських рад в межах проекту Центру політико-правових реформ «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади» за підтримки Європейського Союзу.

Всього було опитано 503 депутати. Теоретична похибка вибірки не перевищує 3%.

Опитування свідчить, що лише незначна частина депутатів глибоко розуміють зміст адміністративної реформи (децентралізації влади) в Україні, а більшість з них говорять лише про загальновідомі аспекти реформи. Тому виникає необхідність інформаційного супроводу реформи децентралізації направленого на цільову роботу з депутатами. При чому зазначений інформаційний супровід повинен мати «регіональний характер».

Адміністративну реформу (децентралізацію влади) більшою мірою депутати зводять до позиції передачі повноважень та фінансів на місця. Мало хто з народних обранців сприймають реформу як інструмент підвищення якості послуг населенню, можливостей вирішення місцевих проблем. Саме актуалізація реформи як інструменту покращення якості послуг, вирішення місцевих проблем та задоволення потреб населення є необхідним кроком для підвищення ефективності реформи та зменшення соціальної напруги в регіонах.

Народні обранці достатньо однобоко сприймають перспективи та загрози для свого міста. Перспективи здебільшого зводять до збільшення доходів, а загрози – до необхідності витрачати кошти міста на розбудову сільської інфраструктури. Депутати недооцінюють такі перспективи розвитку міста як – покращення якості управління та підвищення рівня життя населення, а також такі загрози як – власний низький рівень компетентності у прийнятті рішень та збільшення соціальної напруги між міським та сільським населенням. Результати фіксують низький рівень комунікації між міським та сільським керівництвом, що зумовлює загальну недовіру та гальмування реформи. Тому діалог не лише на рівні керівництва міст та сіл, але й на рівні депутатських фракцій могло б забезпечити пошук спільних перспектив розвитку. 

Так, на запитання «Оцініть, будь ласка, міру Вашої обізнаності щодо змісту адміністративної реформи (децентралізації влади) в Україні?» 39,9% депутатів обрали варіант «достатньо добре знаю про стан страв» і ще 37,95% – «обізнаний/на з основних питань». Лише 9,9% опитаних зазначають, що вони обізнані повною мірою про зміст адміністративної реформи (децентралізації влади), а 5,28% зізналися, що взагалі не знають про що йде мова (Діаграма 1). Розподіл відповідей за регіонами демонструє нерівномірну обізнаність депутатів.

Депутати Ужгороду, Сум та Полтави демонструють вищий рівень обізнаності, оцінюючи його як «достатньо добре знаю про стан справ» (61,7% в Ужгороді, 52,86% в Сумах та 42,03% в Полтаві). Депутати ж Львову та Кременчуга дещо менше обізнані, оцінюючи свої знання як «обізнаний/на з основних питань» (52,86% у Львові та 46,81% у Кременчузі).

Основними джерелами інформації для народних обранців є нормативно-правові акти та Інтернет. 

Тобто, можемо припустити, що депутати, ознайомившись із нормативною базою реформи, намагаються сформулювати своє ставлення та політичну позицію із загальних коментарів та оцінок, які знаходять в Інтернеті та соціальних мережах. Таким чином, в регіонах відсутні реальні наукові прорахунки та обґрунтування щодо позитивних та негативних наслідків реформи, а відповідно відсутні альтернативні варіанти її коригування та впровадження в конкретному місті. Отримання інформації з нормативно-правових актів переважають в усіх регіонах (26,63% у Львові, 20,73% у Полтаві, 20,65% в Кременчузі, 17,89% у Сумах та 17,09% в Ужгороді) та з Інтернету (22,28% в Полтаві, 21,29% в Кременчузі, 17,37% в Сумах, 15,58% в Львові та 14,07% в Ужгороді).

Поряд з цим в Кременчузі та Львові важливим джерелом інформації для депутатів є ще наукові статті (21,94% та 17,59% відповідно); а соціальні мережі в Сумах (20%). 

Відповіді на запитання «Що Ви знаєте про реформу з децентралізації?» мають такий вигляд.

Тобто в підтвердження висловленої вище гіпотези про достатньо посередню поінформованість депутатів міських та сільських рад, можемо бачити, що народні обранці досить поверхово та однобоко сприймають адміністративну реформу і розглядають її більшою мірою з позиції передачі як повноважень та фінансів. А оскільки, народним обранцям не вистачає наукового та методичного супроводу реформи, то мало хто з них сприймають реформу як інструмент підвищення якості послуг населенню, можливостей вирішення місцевих проблем, тощо. Тобто реформа меншою мірою сприймається як інструмент задоволення потреб місцевого населення.

Таке розуміння реформи децентралізації як «передача повноважень на місця» переважає в усіх регіонах (21,13% в Ужгороді, 20,65% в Львові, 16,3% в Сумах, 14,98% у Полтаві та 12,03% у Кременчузі). Поряд з цим депутати міської ради м. Ужгород й м. Львів разом з та їх суміжними сільськими радами додають до цієї характеристики ще «передача додаткових фінансових ресурсів для виконання повноважень» (17,01% та 17,11% відповідно); м. Кременчуг й м. Полтави разом з їх суміжними сільськими радами – «збільшення (перекладання) відповідальності» (12,78% та 14,14% відповідно), а також м. Суми з суміжними сільськими радами – «укрупнення сільських, селищних рад» (15,76%). Народні обранці міських та сільських рад демонструють високий рівень підтримки адміністративної реформи та реформи децентралізації.

На запитання «Як Ви вважаєте, потрібна чи не потрібна адміністративна реформа та децентралізація влади?» 69,3% зазначають «безумовно потрібна», ще 24,4% – «скоріше потрібна». Біля 5% опитаних депутатів не змогли сформувати власну позицію стосовно адміністративної реформи та реформи децентралізації. 

Можемо констатувати, що на рівні місцевих рад відсутнє політичне протистояння реформі децентралізації, а її гальмування, пов’язані більшою мірою із намаганням з одного боку «загравати із виборцями» (тому депутати моніторять соціальні мережі) та відсутністю науково-обгрунтованої інформації про можливості реформи та її наслідків для власного міста й села.

Тобто тих аргументів, які б депутати могли використовувати у спілкуванні із своїми виборцями. В підтвердження попередніх результатів бачимо, що однобоке сприйняття реформи впливає так само і на однобоке сприйняття депутатами перспектив для міста. Народні обранці більшою мірою розцінюють зазначені перспективи як збільшення доходів і недооцінюють такі чинники як покращення якості управління та рівня життя населення.

В усіх регіонах до перспектив розвитку міста відносять збільшення ресурсів для його розвитку, в тому числі людських, фінансових (у м. Суми – 22,05%; у м. Полтава – 21,36%; у м. Ужгород – 18,03%; у м. Кременчуг – 17,1% та м. Львів – 15,27%). Крім того депутати кременчуцької та львівської міських та суміжних сільських рад до переваг відносять збільшення повноважень для розвитку (17,62% та 19,31% відповідно); а депутати полтавської, сумської та ужгородської міських та суміжних сільських рад – збільшення місцевого бюджету (15,17%, 21,67% та 22,95% відповідно).

Під час опитування, депутати могли самостійно визначити можливості (позитивні наслідки) для розвитку села у разі об’єднання з обласним центром, серед яких зазначили: збільшення бюджетів та фінансування; виділення коштів на актуальні проблеми; розвиток інфраструктури села; створення умов для успішності села; розвиток інфраструктури; поява робочих місць і зменшення виїздів людей із села у пошуках роботи.

На запитання «Які Ви бачите загрози (негативні наслідки) для розвитку села у разі об’єднання з обласним центром?» депутати зазначили: неможливість впоратися з наданими повноваженнями; недостатнє фінансування містом; реверсна дотація; урбанізоване використання земельних ділянок; неспроможність міста фінансувати село; місцевий феодалізм; залежить від міста. 

Як бачимо, говорячи про позитивні сторони для села від реформи децентралізації, депутати зазначають «стандартний перелік» таких наслідків. Тоді як говорячи про негативні наслідки для села, акцентують увагу на широкому спектрі таких результатів.