Щоб побачити потрібні не очі, а серце. Родина Ковтун
Спецкор продовжує знайомити своїх читачів із родинами сумчан, у яких варто повчитися мужності, сили та віри.
Це сім'ї-учасники фотопроекту Наталії Кармазіної "Відчуваємо ваші серця". Ми вже розповіли вам про родину Туряк.
Друга історія - родина Ковтун
У дитинстві я ходила в звичайну школу, добре вчилася. Далі закінчила педагогічний інститут. Завжди любила дітей і мріяла про щасливу сім’ю. Слова «інвалід» чи «люди з обмеженими можливостями» навіть ніколи не говорила. Зір у мене поганий з дитинства, як і в мами і бабусі… Дуже люблю читати, з книгами не розставалася ніколи.
В дитинстві мене дражнили: «у кого чотири глаза, схожий той на водолаза». Але мені здається, що в той час люди були набагато добріші, ніж зараз. Бо тоді, маленькій мені не було так боляче, як зараз, вже дорослій, за своїх дітей.
Коли народився мій старший синочок, я вперше почула від лікаря: «Таким народжувати не можна!» Наскільки було боляче, скільки було сліз, словами передати неможливо. Генетики говорили:
-50 на 50, що зір у дитини буде поганий.
Лише через 12 років народився мій другий синочок. Я вірила і надівалась, просила у Вищих сил здоров’я своїм дітям. Але чомусь мене ніхто не почув… Вже тоді, щось, наче надломилося в душі. Чому? За що? Навіщо?
Коли дізналася, що чекаю на свою донечку, скажу чесно, дуже боялася. Але знову вірила, що очі будуть здорові. І ще точно знала, що вбити свою дитину я не дам! Ніколи не робила абортів. У мене троє дітей: два синочки та лапочка-дочка. І в усіх мої очі.
Дізнавшись, що в донечки теж поганий зір, мені не хотілося жити. Депресія була страшна. На яку підтримку сподіватися ?. «Ми ж тобі казали, сама винна…» Отоді вже щось зовсім «зламалося» всередині. В чому я винна? Я не п’ю і не курю, живу як і всі порядні люди. Одне, що здоров’я не таке, як треба. Було дуже боляче! Добре, що мене підтримала справжня подруга. І, найголовніше, у мене були маленькі діти і треба було жити заради них. Так ми і живемо, з надією на краще.
Моя найбільша і найзаповітніша мрія: щоб мої діти були щасливі і здорові. Щоб їхні оченята були здорові і гарно бачили все життя.
Я б не задумуючись віддала за це своє життя.
Ковтун Оксана