У війни жіноче обличчя: "Я пішла на війну, аби моя дитина її не бачила"
Це одна із сотень-тисяч історій про війну, у якої жіноче обличчя. Хочу познайомити вас із Юлією Бордуновою - простою дівчиною із села Нижня Сироватка Сумського району.
Чому вона залишила вдома доньку та пішла на передову - далі історія її війни.
Це фото зроблене у минулому році. Тоді мало хто вірив, що ця розкішна брюнетка вже за кілька місяців візьме до рук зброю та змінить високі підбори на берці.
Юлії Бордуновій 22 роки. Вона з села Нижня Сироватка Сумського району. Дівчина сама виховує доньку.
Я не змогла сидіти вдома і спостерігати на все, що відбувається у нашій країні з телевізора. Пішла б і раніше, у 2014-му, але тоді дізналася, що завагітніла. Коли ж вийшла із декретної відпустки, одразу пішла у військкомат
Юлія Бордунова
Читайте також:
Дівчина служить у 15-му окремому мотопіхотному батальйоні 58-ї артилерійської бригади командування "Північ".
Днями батальйон повернувся із виконання бойового завдання. Протягом 8 місяців військові були в районі міста Торець на Донеччині. Говорять, один із найскладніших нині напрямків оборони на сході України.
Військову професію дівчини керівництво 58-ї бригади порекомендувало нам не озвучувати, але скажемо, що це не обслуговуючий персонал. У підпорядкуванні цієї тендітної дівчини близько десятка чоловіків.
- Війна не для жінок, дехто каже. А ти, Юлю, як думаєш? Жіноча це чи ні справа?
- Не можна так виокремлювати жіноча чи ні. Скажу так, що служба - це важка справа. Але коли мова йде про захист цілісності країни, то тут немає поділу за саттю. Якщо говорити про мете, то особливо і виходу в мене не було. Бо коли б я не пішла на війну, то війна б прийшла в мій дім, до моєї дитини. А я цього не хочу.
- Скільки часу ти на війні? Доводилося бачити якісь страшні моменти під час служби?
- Я вже більше 3-х місяців. Справді напрямок, де ми мали виконати військове завдання не з легких. Мені то особливо ні з чим порівнювати, але принаймні наші командири, які майже з початку війни у строю, то так говорять. Для мене все це нове. Найтяжче, що доводиться бачити - це діти. Малеча грається уламками снарядів, розбомблені будинки, поранені бійці... "двохсоті".
- Чому ти пішла на війну?
- Заради дитини пішла. Я не хочу для неї такого життя, яке мають ті діти на сході. Не хочу, щоб війна була в моєму домі. Не хочу, щоб моя дитина бачила і чула те, що бачу й чую я.
- Розкажи про кастинг пісенний. Як так вийшло, що ти, будучи вже військовою, ще й заспівала?
- Це мої побратими все (сміється). Командир моєї 1 мотопіхотної роти відправив анкету. Так мене зареєстрували мене на кастинг "Х-фактор". Кажуть, ти маєш там заспівати. Отак і поїхала. Пройшла відбірковий тур.
- Ти вчилася десь співати?
- Та ні. Самоучка. Дуже хвилювалася під час кастингу, але все вийшло.
Юлія матиме кілька тижнів відпустки, аби побути з рідними та донечкою. А далі... далі знову в бій - виконувати бойове завдання. У травні ж на дівчину чекає наступний відбірковий етап на шоу "Х-фактор". Тож будемо вболівати за цю відважну красуню.