Почати життя з нуля в новій країні. Історія журналістки-переселенки із Сум

Почати життя з нуля в новій країні. Історія журналістки-переселенки із Сум Фото Анна Горпинич

Війна змусила Анну, маму двої дітей, виїхати за сотні кілометрів із Сум до польського міста Хелм. Морально це був непростий вибір. Що спонукало врешті зробити його та як склалася доля родини у новій країні - розкажемо далі. 

Плану виїздити із Сум не було

 

"Починаючи з 24 лютого, ми жили з думкою, що ми в себе вдома. Це росіяни прийшли на нашу землю, то відповідно, вони й мусять їхати. Це була перша наша аргументація.

А друга – після всіх тих випадків, коли машини цивільних розстрілювали, не дивлячись, чи там діти, чи пенсіонери… Ми розуміли, що їхати небезпечно.

Тим паче в місті, саме в нашому мікрорайоні, було більш менш спокійно, тому ми не планували виїжджати. І це при тому, що моя мама, яка мешкає в Польщі, з першого дня наполягала, що ми мусимо виїхати" - Анна Горпинич

Але позиція – залишатися в місті – у Анни була недовго, рівно до того дня, коли на вулиці Роменській росіяни скинули авіабомби. Цей удар сколихнув усе місто. Винищувачі долетіли із кордону з росією за якихось 1-2 хвилини - у місті не встигли дати сигнал тривоги.

photo 2022 07 29 11 01 36

Та невідомо, чи врятував би він когось. Сила удару була настільки потужною, що декілька будинків звесло з лиця землі. 

photo 2022 07 29 11 01 37

Тоді загинули 22 людини, троє - діти...

photo 2022 07 29 11 01 06

"Я пам’ятаю цей день, як зараз. Ми не пішли в бомбосховище, бо тривоги не було. Ми спали одягнені, це вже була така звичка, щоб по першій тривозі взяти рюкзаки і вийти в укриття. Але саме в той день, повітряної тривоги не було і всі прокинулися вже від вибухів.

Я живу на Прокоф’єва, і в моєму домі від того вибуху затрусилися стіни, дзеркала, вікна. І я тоді глянула на своїх дітей, які спали на моєму ліжку, вони тоді навіть не прокинулися.

І в той момент мене охопив такий дикий страх, що я їх не зможу врятувати, і що в якийсь момент ми можемо навіть не прокинутися, і я не матиму шансу зробити щось, аби врятувати своїх дітей. І тоді, тієї ночі в мене зародилася така думка, що треба виїжджати і поставити безпеку своїх дітей вище, ніж свої якісь громадські і патріотичні почуття. Бо мої діти – це моє життя" - Анна Горпинич.

 

Наступного ранку був «зелений коридор»

Анна з дітьми виїздила тими автобусами, які організовувала Сумська обласна військова адміністрація для евакуації іноземних студентів із Сум. 

275628819 5277254005666760 7643957941639330368 n

На всі збори було від сили хвилин 30.

"У нас уже були зібрані тривожні валізки, з якими ми власне і поїхали. Єдине що я викинула зі своєї сумки сухпайок і закинула туди ноутбук, бо розуміла, що це моя робота і буде можливість прогодуватися. Нас підвезли колеги до колони, знайшли автобус. Просто впихнули нас у цей автобус.

Позаду мене стояла дівчина із маленькою дитинкою на руках. І якийсь хлопець у військовій формі мене поторгав по плечу і попросив приглянути за його дівчиною і дитиною. Я сказала йому «окей», при чому я їх не знала зовсім" - Анна Горпинич.

Колона рухалася до Полтави. А вже звідти були організовані потяги, які без пересадок курсували на Західну Україну.

Переїзд тривав дуже довго, згадує Анна. Якщо у звичайні часи відстань від Сум до Полтави можна було подолати за 4 години, то цього разу змогли доїхати за 12. Було дуже багато блокпостів і наших, і рашистських. 

"Організація самого коридору була чудова. Нас попереджали. Де треба вимкнути телефони… Окрема історія це водії. Їм усім треба пам’ятники ставити, бо це дуже відважні і сильні люди. Дорогою нас погодували.

Це був чай гарячий і вареники з вишнями. З точки зору пасажира, то я не побачила ніяких проблем. Але вже тоді пізніше знаємо всі, що проблеми були із чергами, бо бажаючих виїхати з Сум було багато. І треба їх усіх розсадити було та знайти місця" - Анна Горпинич.

 

"Виїхали ми до Польщі"

"Причина цьому досить банальна – в мене тут мама живе. Якби її тут не було, то не знаю, чи поїхали б ми взагалі. Бо це величезний стрес – шукати собі житло, нову роботу. Мені максимально пощастило, що в мене рідна людина тут живе, тому ми обрали Польщу" - Анна.

Проблем із житлом у родини не було, бо стали жити в мами Анни. Далі оформили допомогу за Програмою «Добрий старт» - по 300 злотих на людину. Це єдиноразова допомога. Потім «500+» на дітей. Така ж як в Україні допомога на дітей, але її тут отримують не до 3-х років як в Україні, а до 18 років або до 21-го року, коли дитина навчається в університеті, розповіла Анна.

photo 2022 07 29 11 45 22 2

 

Пару днів, аби відіспатися та прийти до тями - і Анна почала шукати роботу.

"Першу роботу, ту страшну роботу, на меблевій фабриці мені знайшла мама. Вона там працює і домовилася, щоб і мене туди взяли. І там на роботі в них є така практика, що вони всім українцям, які приїздять до них працювати, дають безкоштовне житло. Не лише зараз, а й тим, які приїхали раніше. Моя мама теж свого часу жила в такому безкоштовному житлі. Це політика підприємства" - Анна Горпинич.

Анні з дітьми дали окрему кімнату. Це така собі преференція з боку керівництва. Бо зазвичай кімнати призначені для проживання кількох дорослих людей. Це був не гуртожиток, а 3-кімнатна квартира. Анна з дітьми жили в одній кімнаті, в інших жили хлопці-українці, які також працювали на фабриці. У такій квартирі прожили 2 місяці.

photo 2022 07 29 11 45 22 3

"Ще ми отримуємо допомогу по 125 злотих, як одинока мати, бо мій чоловік помер. Сумарно 900 злотих ми отримали на родину нашу на початку квітня. По 1000 злотих на дітей, і 250 злотих (по 125 на одну дитину) як одинока мати.

Але це не спеціальна допомога для українців, а ті виплати, які отримують і самі поляки. Бо Польща дещо прирівняла українців у правах до поляк, тому ми користуємося тими самими виплатами як і поляки.

На допомогу ООН для вимушених переселенців я не подавала свідомо, бо маю нормальну навіть за польськими мірками заробітну плату. Тому хай на цю допомогу подаються ті, кому це дійсно потрібно – така моя позиція" - Анна.

Лише на соціальні виплати родина в Польщі не жила. Анна на третій день свого передування в новій країні пішла на роботу на меблеву фабрику і продовжувала також писати статті, матеріали для українських медіа, власне чим і займалася в Україні.

Середня зарплата в місті Хелм, де тепер живуть, складає 3-3,5 тисячі злотих, а українська родина мала дохід приблизно 5 тисяч злотих.

 

"Якщо не знаєш мови, то дуже важко влаштуватися на кваліфіковану роботу"

"Я спочатку боялася того, що в Польщі і так багато українців, то роботи нормальної не зможу знайти. І пішла на меблеву фабрику. Але це важка фізична робота, до якої я так і не звикла, і не хотіла звикати, бо це не моє. Там відпрацювати довелося 2 місяці, бо ми підписали із роботодавцем контракт на цей термін (2 місці це якраз термін мого безвізового режиму в Польщі).

На жаль, в тій фірмі я не побачила турботи про працівника, яка є в українських компаніях. Ти себе почуваєш просто ресурсом, який використовують для того, щоб досягти якихось цілей. Не можна по телефону розмовляти в робочий час, у туалет – по графіку… їсти – також. Я до цього адаптуватися не змогла" - Анна.

Анна має досвід у журналістиці, проектній діяльності, тому її запросили волонтерити в компанії ЮКонтрол. З середини квітня дівчина включилася в цей процес. І це, зізнається, була для неї віддушина. А вже в травні Анна отримала пропозицію з ЮКонтрол і почала працювати віддалено гранд менеджеркою.

"Працюю, продовжую сплачувати податки в Україну" - Анна.

photo 2022 07 29 11 43 18 3

"Поляки надзвичайно близькі до нас ментально"

Анна з дітьми вже більше 4 місяців живе в Польщі. Відзначає, увесь цей час до них ставилися дуже добре і з турботою. Полякам реально цікаво поговорити з тими, хто бачив війну не по телевізору, а своїми очима. Вони багато розпитують, намагаються допомогти, розказує дівчина.

"Ми живемо в невеличкій громаді, то тут дуже включилася в питання переселенців місцева влада. Це місто польське Хелмо вже кілька років є містом-побратимом Канева.

За весь час, що ми тут, було мабуть 5 інтеграційних зустрічей. Тобто нам не просто дали житло, матеріальну допомогу і сказали «давайте, друзі, далі самі…».

Ні такого не було, нас намагалися максимально інтегрувати в життя громади. Нам розповідали про можливості, які є. Нам дали можливість між собою познайомитися – із українцями з інших міст, які також сюди переїхали. Щоб ми познайомилися із поляками, робили екскурсії, знайомили із історією.

І, може це й дрібниця, але мені інколи здавалося, що поляки хочуть заштовхати в нас усю їжу, яка в них є. вони завжди переймалися, щоб ми не були голодними. Люди несли канцелярію, іграшки дітям моїм. Ми навіть відмовлялися, бо було незручно, що так усього багато. І видно було, що вони хотіли нам це дати і таким чином попіклуватися про нас. І вони це робили не тому, що мали обов’язок, а видно було, що вони хотіли це робити.

А один пан називав мене «пані Герой». Я кажу, та який я герой, я забрала дітей і втекла. А він каже – ви всі герої для нас, бо ви захищаєте і нас. І ми знаємо, якби якась країна напала на Польщу, то ми знаємо, що ми б так само тікали до вас, і ви б так само нас приймали. Це було до сліз, що зовсім чужі люди так нам допомагають і вболівають за нас. Можливо, хтось розповість про інший досвід. Але ті люди, які траплялися на моєму шляху в Польщі, були саме такими" - Анна Горпинич. 

 

Чому Польща може навчити Україну?

У логістичному плані, зауважує Анна, немає різниці з Україною, але наприклад, поїзди польські, то більш комфортабельні. І якщо у квитку вказаний час прибуття такий то, то в цей час ви і приїдете. Це хіба що якісь екстрені ситуації будуть.

Є соціальна підтримка. От зокрема, програма для дітей «500+», то нею поляки активно користуються. Видно, що деякі родини живуть саме за рахунок цих коштів, ділиться міркуваннями Анна.

"Що стосується оформлення цих усіх програм та виплат, то це треш у Польщі.

Ми – українці – розбалувані «Дією», «Державою у смартфоні», ми все звикли робити це робити через телефон, а тут такого немає.

Все треба від руки заповнити папери, віднести, а відповідь тобі надішлють листом паперовим, але спочатку тобі пришлють сповіщення, що треба по цей лист прийти і самому забрати. І тоді лише, через деякий час ти зможеш отримати допомогу. А те, що можна зробити через Інтернет і сайти, то ці сайти настільки відрізняються від наших… у гіршу сторону" - Анна.

photo 2022 07 29 11 45 22

Не вистачає тут, у Польщі, українського сервісу. Особливо в кафе, ресторанах. Польща звісно що має кращу економіку, але криза, спричинена війною тут теж відчувається. Дуже подорожчали продукти харчування.

"Ще до сплати комунальних послуг ми не дійшли, тому на своєму прикладі не можу сказати про ціни. Але попри все у поляків такого немає – нехай далі Україна сама, бо нам дорого платити за газ чи продукти. Такого немає. Поляки дуже розуміють, що Україна зараз стоїть за всю Європу, і коли вони здадуться, то кордони Росії будуть якраз біля Польщі. А поляки не хочуть межування з Росією".

У соціальному плані, зауважує Анна, тут помітна дуже інклюзія. Тобто в польському суспільстві є місце абсолютно для всіх людей. У Хелм часто можна побачити на вулицях людей у візочках. Є тут і школа для них спеціальна і вони почувають тут себе комфортно. Усі простори облаштовані для людей із особливими потребами – школи, садочки, міські ради, магазини. Це дуже помітно. На дитячих, спортивних майданчиках багато різних дітей, у тому числі й з особливими потребами, але ці майданчики прилаштовані для всіх.

 

"Ми залишимося в Польщі" 

"Ми довго вагалися, але прийняли рішення – спробувати адаптуватися і жити в Польщі. Причини такі – ми бачимо, що відбувається в Україні, і бути там у підвішеному стані невідомо скільки часу, немає вже емоційного ресурсу. Друге – це освіта для дітей, організація освітнього процесу відрізняється від України.

Я розумію, що в Польщі у моїх дітей більше шансів вирости нормальними індивідуальними особистостями з повагою, які цінують свою свободу, які поважають себе і сприймають інших людей такими, якими вони є. на жаль, українська шкільна система до цього не дійшла. І по-третє. У нас і був план, після 8 класу відправляти старшу доньку на навчання до Польщі.

Соціальні зв’язки, якими ми обростаємо, теж починають нас утримувати тут. У Польщі мама, яка потребує також нашої уваги та підтримки. Але тут болюче питання, бо в мене сім’я розділена – тато залишився в Сумах з бабусею. І серце розривається між рідними. Мені тут легше працювати, бо тут я в спокої. Я не думаю, коли мені дітей вести до укриття. Це було складне рішення – признатися собі, що ми залишимося в Польщі, бо тут комфортніше нам" - Анна Горпинич.

вгору

Події

Сумський національний академічний театр ім. М. С. Щепкіна очолив новий керівник

07 липня, 2022

Ним став Сергій Дорофєєв. У свої 36 років має досвід роботи ...

Директор ТОВ на Сумщині підозрюється у привласненні державних грошей під час ремонту школи

01 липня, 2022

За процесуального керівництва ювенальних прокурорів Сумської...

На Сумщині педофіл упродовж 9 років примушував неповнолітню до статевого зв'язку

18 червня, 2022

51-річний житель Сумського району 9 років шантажував дівчинк...

Нове урологічне відділення відкрили в Сумській лікарні ім.Пантелеймона

20 травня, 2022

Очолив команду Центру урології КНП «Клінічна лікарня Святого...

Понад 150 населених пунктів на Сумщині залишив без електрики буревій

13 травня, 2022

Енергетики працювали усю ніч, аби поновити електропостачання...

Яка погода буде на Сумщині найближчими днями?

11 квітня, 2022

Найближчими днями погода на Сумщині визначатиме атмосферний ...

Проблеми

Підземні води викачували із порушенням закону на Сумщині

18 лютого, 2022

Забір підземних вод з порушеннями природоохоронного законода...

У Сумах суд заборонив чоловіку наближатися до дружини та переслідувати її

18 лютого, 2022

Колегія суддів цивільної палати Сумського апеляційного суду ...

Мешканка Ромен відсудила відшкодування за травму на нечищених тротуарах

18 лютого, 2022

Суд стягнув з управління ЖКГ Роменської міськради на користь...

МОЗ розширив безкоштовні послуги за Програмою медичних гарантій

15 лютого, 2022

Шість пріоритетних досліджень для раннього виявлення новоутв...

Скільки жителів Сумщини отримали бустерну дозу від Ковід?

14 лютого, 2022

В. о. начальника управління охорони здоров’я Сумської ОДА Ан...

Головний прокурор Сумщини побував у Роменській колонії

14 лютого, 2022

Керівник Сумської обласної прокуратури Олексій Тубелець ...

Реформи

5 громад Сумщини спільно формуватимуть сучасну інфраструктуру поводження з ТПВ

23 лютого, 2022

Мова йде про Андріяшівську, Коровинську, Липоводолинську, Ро...

Антибіотики лише за е-рецептом будуть в Україні вже незабаром

16 лютого, 2022

У 2022 році запланований поетапний перехід на реалізацію рец...

Субвенція на освіту 2022: громади Сумщини отримають на школи понад 2,3 млрд гривень

27 січня, 2022

Міністерство освіти і науки за підтримки шведсько-українсько...

Скільки заощадила Сумська область в системі публічних закупівель за 2020-2021 роки?

17 грудня, 2021

Так за 2020 рік – 1,23 млрд. грн, а станом на 07.12.21 року ...

Старости з громад Сумщини завершили навчання у рамках програми «Кроки для старост 2021»

10 листопада, 2021

Старости з Білопільської, Краснопільської, Кролевецької, Леб...

Гарбузовий бізнес: результати агроексперименту в Тростянці

29 жовтня, 2021

Зібрали перший врожай з комунального поля Тростянецької гром...

Громади

U-LEAD з громадами: як ТГ Сумщини отримують підтримку міжнародних партнерів під час війни

22 липня, 2022

З початком вторгенння рф в Україну громади Сумщини опинилися...

Громади Сумщини під час війни можуть надавати землю в оренду за спрощеною процедурою

20 липня, 2022

Закон України №2247 від 12.05.2022 року, який набрав чинност...

U-LEAD навчає громади України, як використовувати інструменти міжнародної допомоги

30 червня, 2022

Експерти Програми «U-LEAD з Європою» ознайомлюють представни...

Громади та війна: як заснувати цільовий фонд для відбудови ураженої війною території

26 травня, 2022

Для того, щоб заснувати цільовий фонд та використовувати йог...

Новини

Ми у соцмережах

Про нас

СпецКором може стати кожен. Повідомляйте про події та проблеми, знімайте відео і створюйте новини разом із нами! Долучайтеся до команди професіоналів!

Контакти