Життя після міни. Сергій Кознієнко не здається

Життя після міни. Сергій Кознієнко не здається

Із Сергієм ми познайомилися приблизно рік тому. На Алеї Слави Центрального кладовища Сум прощалися зі ще одним бійцем, який загинув в АТО. Сергієві ця тема особливо болюча, адже й сам пройшов пекло невизнаної війни. Війни, яка забирала друзів, яка змінювала долі… Війни, яка поставила його на милиці, але навчила боротися та не відступати.

Три роки до цього

Сергій Кознієнко – співробітник УМВС у Сумській області. У 2014 році, коли почало наростати протистояння на Донеччині та Луганщині, увійшов до складу спецпідрозділу міліції. Разом із колегами поїхав на схід України. Свій обов’язок із захисту країни виконував близько місяця. 

19756339 1402351933181822 3969564116912558007 n

Часто питають, чи довго я був в АТО? Відповідаю - відносно недовго. Утім, цей місяць змінив моє подальше життя, змінив мене. Під час виконання службових обов’язків при зачистці міста Сіверськ Донецької області вибухнув закладений фугас. І це був мій останній день на фронті…

Сергій Кознієнко

Підірвався Сергій разом зі своїм бойовим товаришем та колегою - Олександром Ткаченком (зліва на фото). Побратим не вижив. А Сергія, згадує, лікарі збирали по частинам. Після вибуху спочатку привезли до Красного Лиману, де й зупинили частково крововтрату та зробили першу операцію. Далі був Харківський військовий шпиталь, який на довгих 9 місяців став другим домом для бійця АТО.

Спочатку рятували життя, далі – ноги. Мінно-вибухова травма, закритий багатоосколковий перелом нижніх кінцівок, остеомієліт, тобто гниття кістки, та ще купа всього по серцю, спині… Діагнозів у мене на листок поперу форматом А 4. І вже тоді у шпиталі лікарі взяли на себе відповідальність – залишити ноги та відновити їх функції хоча б частково. Звідси й почалася моя війна… за ноги 

Сергій Кознієнко

Боротьба за ноги

11 операцій, місяці реабілітації та життя в лікарні. І так уже три роки. За цей час вдалося частково відновити функції обох ніг та піднятися із лікарняного ліжка на милиці.

Я вдячний нашим українським лікарям, що залишили мені ноги, адже стояло питання про ампутацію. Вони взяли на себе відповідальність велику. Утім, потрібно було після операцій проходити реабілітацію, а в Україні таких спеціальних центрів поки що мало. А які і є, то там лікарі ще не готові, не мають належного досвіду. Інколи проскакує думка – хоч би не нашкодили. Тому відновлення доводилося проходити за власні гроші за кордоном 

Сергій Кознієнко 

Допомагали чоловікові волонтери. Харківські благодійники назбирали кошти, аби оплатити реабілітацію в Естонії. За кордоном пробув 46 днів. Увесь цей час поруч була його дружина Олена.

Моя функція там була – усіляко підтримувати чоловіка, особливо морально. Адже окрім болі фізичної, ще й душевна – понад усе хотілося зберегти ноги, власні ноги. Тому кожен навіть найменший крок, найменше покращення нами сприймалося як найбільша радість. В інституті-клініці в Естонії Сергію рятували ліву п’ятку

Олена Кознієнко

10730241 712124968871192 4712545341114659708 n

Далі потрібно було проходити реабілітацію. І коли лікування в Україні було безкоштовним, як для учасника АТО, то за кордоном доводилося платити немалі гроші.

Мистецтво, яке рятує

До допомоги Сергію Кознієнку активно долучилися його колеги-правоохоронці. Вони максимально поширили інформацію про бійця в ЗМІ та разом із сумським територіальним центром соціального обслуговування «Берегиня» організували благодійний аукціон - «Ходити! Жити! Радіти!». 

152306

 Аби поставити Сергія на ноги, сумські художники та майстри декоративного мистецтва пожертвували свої роботи, а потім «з молотка» під час аукціону продали їх.   

Дуже багато майстрів відгукнулося на цю ініціативу. Ми назбирали до сотні картин. Уже під час самого аукціону продали 65 мистецьких робіт. Решту розпродали на інтернет-форумі 

директор центру "Берегиня" Інна Галіченко

На аукціоні вдалося виручити понад 33 тисячі гривень. Багато картин купували волонтери та побратими пораненого бійця. Найдорожча картина на аукціона коштувала до 6 тисяч гривень. Більше 10 лотів викупив волонтер із міста Шостка Сумської області Андрій Осіпенко.

Ці кошти та власні заощадження й дали можливість Сергію поїхати на реабілітацію до Польщі.

Крок за кроком

Нині лікарі пропонують Сергію протезування. Мовляв, біомеханіка позбавить його безкінечних операцій та реабілітації після них. Утім, говорить Сергій, до цього ще не готовий.

Це важко морально, перш за все. Я дуже довгий шлях пройшов, аби відвоювати ноги, свої власні ноги. І тепер перейти на біомеханіку… ну я просто не готовий. Три роки я за них боровся! І тепер так просто здатися? Ні. Я ще повоюю за свої ноги. Для мене вже велике зрушення і досягнення у тому, що немає погіршення

Сергій Кознієнко 

Основна ж проблема, говорить, у тому, що в Україні мало закладів, де б можна було отримати кваліфіковану допомогу саме з такими поствоєнними травмами. Особливо у перші роки АТО, коли було багато осколкових та стріляних ран, лікарі інколи не знали, що робити, адже на практиці бачили чи не вперше подібні поранення.

Плюс до всього, відзначає військовий у відставці, зокрема в Сумах до цього часу не було реабілітаційного центру. Доводилося їздити по всій Україні. Наприкінці липня такий центр все ж з’явився.

 Утім, там досі не доукомплектовані кадри, розповідає директор Центру для реабілітації бійців АТО та членів їх сімей Геннадій Лісовенко.

Потрібні реабілітологи, яких дуже мало в Україні. До АТО не було такої потреби, а нині вони актуальні. Тому доводиться їздити на навчання за кордон та переймати досвід країн ближнього зарубіжжя

Геннадій Лісовенко 

Кожні три місяці лягає до лікарні на підтримку. Це безкоштовно. Поки що ліки всі ідуть за програмою по державні закупівлі.

Післяслово

Лише в коротких паузах між цим Сергієві вдається побути вдома. Займається громадською діяльністю, очолює Сумську філію всеукраїнської організації інвалідів АТО, член колегії в Сумському районі. Здаватися, говорить, не збирається. Продовжує боротися не лише за себе, а й за тисячі таких же як і він.

Практично у 90% тих, хто прийшли з АТО, є травми. І фізичні – це не найгірші. Після війни повертаються люди із підірваною психікою. Через це й багато суїцидів. Нині в області ми працюємо у Спілці над залученням атовців до реабілітації. Отакі центри, як недавно відкрився в Сумах, він єдиний на область. Потрібно працювати над розширенням його функцій та залученням психологів

Сергій Кознієнко

Сумує нині тільки про одне – мало бачить сина Ростислава. Малому рік та чотири місяці. Утім, переконаний, робить усе для того, аби самому стати на ноги та поставити на ноги свого сина, навчити його грати у футбол та виховати його справжнім чоловіком.

Проект здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади 

вгору

Новини

Ми у соцмережах

Про нас

СпецКором може стати кожен. Повідомляйте про події та проблеми, знімайте відео і створюйте новини разом із нами! Долучайтеся до команди професіоналів!

Контакти