Робочі руки розшукує "Надія" у Сумах
У Сумах брат і сестра із села Нижня Сироватка власними силами організували швейне підприємство.
Назву обрали символічну – «Надія», покладаючи великі сподівання на відновлення легкої промисловості у рідному регіоні.
Володимр Яременко та Надія Рапута - співзасновники виробництва
Більшість їхніх працівників – жінки, які потрапили у скрутні життєві обставини - багатодітні матері, переселенки, матері-одиначки.
Усього – три десятки майстрів. Утім, на замовлення, які надходять до них зі всієї України, і навіть з-за кордону, не вистачає робочих рук. Тож вирішили піти на експеримент.
Одягнемо всіх!
Невеличкий родинний бізнес Надія Рапута та Володимир Яременко із Нижньої Сироватки Сумського району починали із кількох швейних машинок. Власноруч робили ремонти в приміщеннях, набирали кадри та шукали замовлення.
Нині швейна фабрика вже налічує 30 працівників.
Вдягнути можуть всіх, говорять майстрині пошивного цеху. «І дитячі речі, і шкільну форму, і робу, військові речі… Що замовлять, те й пошиємо», - розповідає швачка Богдана Щербак.
Мають замовлення на три-чотири місяці наперед - із Києва, Харкова, Одеси, інших міст України, говорять співзасновники виробництва. Ба навіть із Франції надійшла пропозиція пошити спецодяг для робітників, які обробляють поля різними хімічними засобами.
«Поки що це невелика партія, але якщо ми пошиємо за таким зразком, який нам надіслали французи або й краще (а ми це обов’язково зробимо!), то підприємство наше отримає замовлення на велику партію цих комбінезонів. До всього, пробні екземпляри ми пошиємо із української тканини. І її вдягатимуть за кордоном», - говорить співзасновниця фірми Надія Рапута.
Замовлення є – не вистачає рук
Єдина проблема - не вистачає робочих рук, говорять керівники. І це при тому, що в Сумах достатньо закладів, які готують закрійників та швачок.
«Проблема в тому, що випускники і випускниці закладів ПТО, які закінчили навчання за спеціальностями закрійників та швачок, обирають зовсім інші професії. Хлопці ідуть вантажниками, дівчата – продавчинями, багато хто з них виїздить на заробітки за кордон, та в ту ж саму Польщу. Так, на перший погляд, там зарплати вищі, ніж в Україні, але ж доводиться працювати по 17 годин на добу, без вихідних, далеко від дому та родини, плюс витрати на проживання. І якщо так порахувати, то заробити гідну зарплату можна й тут, будучи вдома. Ми пропонуємо роботу, достойні умови праці та заробітну плату», - переконаний Володимир Яременко, співзасновник швейної фабрики.
Соціальний експеримент
Аби забезпечити заповнити робочі місця, швейне підприємство вдалося до соціального експерименту. Збирають групу охочих отримати освіту швачки з подальшим працевлаштуванням.
Безкоштовно це можна зробити за допомогою служби зайнятості, яка може направити на безкоштовне навчання у швейній справі під замовлення роботодавця.
Адже нині, із понад 3000 безробітних 60% люди із вищою освітою.
А потребою роботодавців на 60% є спеціалісти робітничих професій: шофери, швачки, токарі, слюсарі, бухгалтери тощо, розповіла Галина Діхніч, заступник директора Сумського міського центру зайнятості.
У минулому році такою послугою скористалася Олена Мануріна. Жінка після 3 місяців навчання у центрі зайнятості вже рік працює на швейній фабриці.
«Зараз дуже важко знайти роботу. Мені в центрі зайнятості пропонували прибиральницею йти, але я вирішили іти навчатися. Тепер працюю швачкою. Подобається колектив і та робота, яку я виконую», - ділиться досвідом швачка Олена Мануріна.
Надія та Володимир на себе взяли й організацію безкоштовного проживання для приїжджих із інших районів Сумщини. Домовилися із сумським забудовником про гуртожиток для швачок. Обіцяють, що без роботи не залишиться ніхто. Та пропонують достойну альтернативу заробіткам за кордоном.