Нитка життя: АТОвець вишиває собі на реабілітацію
Взяти до рук голку із ниткою, замість гранатомету 22-річному Ігорю Лугині довелося, аби зібрати кошти на реабілітацію, що може поставити його на ноги. Поранення хлопець отримав на Світлодарській дузі – куля пробила легені та хребет і прикула бійця до ліжка. З нього він не встає вже майже рік. Збирати гроші на лікування вирішив самотужи – вишиванням ікон.
Роки, проведені в АТО
18-річний Ігор в АТО пішов відразу після Майдану. Покинув навчання в університеті та пішов на контракт до ЗСУ звідти його і направили в зону проведення антитерористичної операції. За три роки він навчився стріляти з п'яти видів зброї. Зупинила його лише куля. Вона потрапила Ігорю в спину взимку 2017-го під час боїв на Світлодарській дузі - увійшла міжзахисними частинами бронижелету і пробила легені та хребет.
Що було далі Ігор не пам’ятає. До тями прийшов в госпіталі в Дніпрі після операції. Ось тільки ніг вже не відчув…
У лікарні постійно багато крапельниць було, ліків різних… Спав мало, бо постійно снилися то жахи, то боліло так, що й очі не міг закрити.
Ігор Лугина, військовий
Вишивання-ліки
Майже у постійному лежачому положенні хлопець залишається вже майже рік. Від жахів війни та болю Ігор знайшов порятунок у вишивці. Проте вдома картин майже немає, усі продає, а гроші відкладає на коштовну реабілітацію у приватній клініці Трускавця. Один «заїзд» там коштує 100 тисяч гривень, а бійцю для отримання видимого ефекту потрібно не менше 3-х.
Зараз вишивальник працює над іконою Михайла Чудотворця. Говорить невідволікаючись може вишити одну картину за 2-3 дні.
Ось так от вранці як сідаєш і до самого вечора, тоді і думки дурні в голову не лізуть, бо як просидів за вишивкою до 9-ї години вечора, то вже і спати хочеться, і кошмари не мучають. Для мене це теж реабілітація, тільки моральна.
Ігор Лугина, військовий
Допомагає Ігорю в рукоділлі і дружина. Разом вони вже не один рік. Зараз молодій родині доводиться разом із мамою дівчини тулитися у маленькій зйомній квартирі. Нещодавно Марина народила хлопчика, та їх заповітна мрія - зовсім не власне помешкання, каже Марина.
Я мрію про одне, щоб він на ноги встав. Мені дуже сильно хочеться, а то дитина народилася, будуть перші кроки. Так хай разом з татом ці перші кроки роблять.
Марина Лугина, дружина військового
Допомога волонтерів
Над тим, аби поставити Ігоря на ноги працюють волонтери зі Львова, Америки та Харкова.
Постійно шукаємо якісь варіанти лікування, реабілітацій, щоб потрошку хоча б допомогти йому відновитися. Ось зараз він в Харкові – безкоштовно.
Богдана Москалець, волонтер
Допомагають волонтери і з продажем картин, розповідає Ігор. Жінки зі Львову публікували фотографії його робіт у групах волонтерів та на своїх сторінках у соціальних мережах. Саме завдяки такій «рекламі» його вишивки зараз прикрашають стіни домівок у Львові, Києві та навіть Америці.
Навіть не пригадаю зараз скільки картин вдалося саме так продати, але заробилитак близько 20-25 тисяч гривень. Їх я відклав на реабілітацію.
Ігор Лугина, військовий
Побратими ж бійця бідкаються. Мовляв, після поранення вони стають нікому непотрібними і лікуватися та купувати медикаменти у більшості випадків доводитьсясвоїм коштом, бо допомога від держави мізерна.
Навіть якщо і можуть щосб запропонувати - це інколи зовсім непотрібні речі. "Вибити", наприклад, відопочинок у снаторії справа не з простих, а коли і виходить, тобі не завжди пропонують актальні речі. Наприклад, мені треба було пролікуватися у Хмільнику, там працюють над проблемами оборно рухового апарату, а мене кажуть "Їдьте в Моршин. Лікуйте шлунок. В нас тільки такі путівки є. А в мене з кишково-шлунковим трактом все, Слава Богу, добре".
Андрій Галун, військовий
Допомога від держави
У департаменті ж соціального захисту населення пояснюють допомогти усім й одразу в змозі. Проте в обласному центрі діють програми з оздоровлення, надання додаткової медичного обслуговування, матеріальної допомоги, безоплатного харчування дітям та іншого. Наприклад, з цього року вперше почали виплачувати одноразову матеріальну допомогу бійцям звільненим в запас, які приймали участь в АТО. Її розмір становить 1 тисячу гривень. За 9 місяців ці кошти отримали 749 військових. Усе це у рамках програми "Соціальна підтримка учасників антитерористичної операції та членів їх сімей на 2017-2019 роки". У цій же програмі закладено 21 мільйон гривень на придбання житла учасникам АТО. Реалізувати їх планують до 2019 року, тож Ігор Лугина із дружиною та сином сподіваються, що врешті зможуть переїхати з квартири у 25 квадратів, де мешкають разом із матір’ю дівчини.
Проект здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство міжнародних справ Канади.