Чому Охтирка - "дірка" та звідки лебеді в Лебедині?
Назви населених пунктів Сумської області вражають різномаїттям. Утім, не завжди їхня етимологія лежить на поверхні.
Багато назв міст та сіл мають неслов'янські корені й затемнену етимологію. У першу чергу це - Охтирка та Суми. Обидві назви виникли на основі назв річок, на яких і були засновані ці поселення. На думку мовознавців, вони мають тюркське або готське походження. Таку думку висловив у Сумському краєзнавчому збірнику Сергій П'ятаченко, краєзнавець, український історик фольклору, поет.
Так, за популярним і донині народним переказом місто Суми отримало свою назву від того, що отаман-осадчий і перший полковник новоствореного Сумського полку герасим Кондратьєв знайшов на місці майбутнього поселення три мисливські сумки, повні золота. Цей переказ знайшов своє відображення на гербі міста та в пам'ятнику сумці на вулиці Воскресенській. Інший, менш відомий переказ, пов'язує значення назви міста з тим, що тут люди часто сумували. Щодо назви Охтирка, то народні перекази, пише Сергій П'ятаченко у збірнику, намагаються пояснити її, як створений вигук "ах, дирка!", який вирвався з вуст цариці. Вона переїздила дирявий охтирський міст.
Про село Бездрик Сумського району старожили свідчать: "Якийсь пан, їдучи до своєї знайомої пані на гостини, зав'яз у глинистому багні візком і ніяк не міг вибратися". І от він у розпачі назвав це місце "бездном", яке з часом перетворилося на "бездрик".
А про село Могрицю народний переказ свідчить, що там орудувала розбійницька ватага, але шляхи почали згодом надійніше охоронятися, а місцеві жителі чинили опір, тож розбійники зібралися на раду, де й вирішили припинити розбій. Награбоване поділили та розпили могорич. Село вирішили назвати Могриця від слова "могорич".
Назва міста Лебедин досить прозора. За переказами, татари полонили молодят. А ті в Бога молили про звільнення, тому перетворилися на лебедів та вилетіли у вікно, тим самим врятувавшись.
За матеріалами "Історико-культурна специфіка топоніміки Слобідської частини Сумщини (за матеріалами народних переказів)" Сергія П'ятаченка