Він народився не в Україні, помер не в Україні, але все своє свідоме життя присвятив українській державності. Пилип Орлик — автор документа, який заклав принцип поділу влади за 60 років до американської конституції, поліглот, що знав понад десять мов, і перший гетьман у вигнанні. Нижче — найцікавіші факти про цю людину, яку ще донедавна мало хто знав у школі.
Коротко про Пилипа Орлика
🔹 Роки життя: 1672–1742. Прожив 69 років, з яких 33 — у вигнанні
🔹 Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710–1742)
🔹 Автор «Конституції Пилипа Орлика» (1710) — одного з найдавніших конституційних актів у Європі
🔹 Поліглот: вільно знав більше десяти мов
🔹 Автор щоденника, кількох збірок поезій і численних дипломатичних маніфестів
Факт 1. Народився не в Україні і чеського роду
Пилип Орлик народився 21 жовтня 1672 року в селі Косуті — на території, що нині входить до складу Білорусі. Його родина походила з литовської шляхти чеського коріння. Батько служив у польському війську і загинув, коли Пилипові не було ще й року.
Разом із матір’ю хлопець перебрався до України й вступив до Києво-Могилянської академії — найпрестижнішого навчального закладу тодішньої Східної Європи. Навчання давалось йому легко: відомо, що Орлик захоплювався риторикою, писав вірші й цікавився філософією. Одним із його викладачів був Стефан Яворський — майбутній митрополит Рязанський і Муромський, фігура, добре відома у тодішніх церковних колах. Саме за рекомендацією Яворського молодий Орлик отримав посаду секретаря канцелярії київського митрополита, а незабаром — і місце в гетьманській канцелярії в Батурині.
Факт 2. Поліглот: знав понад десять мов
Мовний талант Орлика вражає навіть за сучасними мірками. За різними джерелами, він вільно або на робочому рівні знав українську, польську, російську, латинську, французьку, італійську, шведську, німецьку, болгарську, сербську, турецьку, давньогрецьку і церковнослов’янську мови.
Ця навичка була не просто інтелектуальною розкішшю — вона стала практичним інструментом дипломатії. Майже три десятиліття в еміграції Орлик колесив по Европі й Близькому Сходу, ведучи переговори зі шведськими, французькими, турецькими й австрійськими дворами без перекладачів. Знання мов давало йому можливість читати оригінальні тексти та писати маніфести, адресовані безпосередньо монархам.
💡 Корисний факт: французький посол Дезайер, спостерігаючи за Орликом після його обрання гетьманом, записав: «Новий запорозький гетьман Орлик — людина з розумом і освітою. Він гарно тримається й зовсім молодий». Це схвалення від одного з найвишуканіших дипломатичних корів Європи важко переоцінити.
😯 Несподіване: свій знаменитий щоденник «Діаріуш подорожній» Орлик вів польською мовою з вкрапленнями латини — не рідною українською. Це відображає реальність тодішньої освіченої еліти: польська була мовою культури й документообігу, хоча ідентичність Орлик відчував цілком українською.
❓ Часте запитання: чи вважав себе Орлик українцем? Так — попри нелінійне коріння і польськомовний щоденник. У своїх маніфестах він незмінно виступав від імені «козацької нації» і присвятив все своє дипломатичне життя здобуттю незалежності саме для України.
Факт 3. Близький кум Мазепи: як виникла їхня дружба
Майбутній автор Конституції потрапив у коло гетьмана Мазепи не через родовиту протекцію, а через книжки. Як розповідають біографи, спочатку обох зближував інтерес до сучасної літератури — вони просто обговорювали нові книжкові видання. Потім інтелектуальна дружба переросла в особисту: Іван Мазепа став хрещеним батьком сина Пилипа Орлика. Тобто вони буквально були кумами.
Орлик став Генеральним писарем — одним із ключових урядовців Гетьманщини. Ця посада забезпечувала не лише реальний вплив, але й доступ до всієї кореспонденції, до таємних переговорів, до тонкощів козацької дипломатії. Не дивно, що саме Орлик узяв на себе роль головного ідеолога, коли настали кризові часи.
Факт 4. Перша українська еміграція — і обрання гетьманом у Молдові
Після Полтавської битви 1709 року, в якій шведсько-козацькі сили зазнали катастрофічної поразки, Мазепа і його найближче оточення відступили на південь. За гетьманом пішли близько 50 провідних козацьких старшин, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тисячі запорожців. Орлик — серед них.
Мазепа невдовзі помер в Бендерах (сьогоднішня Молдова). І ось тоді еміграція постала перед питанням: хто далі? 5 квітня 1710 року козацька рада в Бендерах обрала гетьманом Пилипа Орлика. Йому було 37 років. Обрання відбулося в присутності не лише козацтва, а й представників шведського короля Карла XII та Османської імперії — факт, сам по собі свідчить про рівень міжнародного визнання тодішньої козацької політики.
«Козацька нація, що стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі.»
Ці «мазепинці», як їх іноді називають дослідники, стали першою хвилею організованої української політичної еміграції — явище, яке потім повторюватиметься в українській історії ще не раз.
Факт 5. Конституція 1710 року: що в ній було незвичного для тієї епохи
5 квітня 1710 року разом із обранням Орлика гетьманом козацька рада ухвалила «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького» — договір між новим гетьманом, старшиною і козаками. Документ, який увійшов в історію як Конституція Пилипа Орлика, містить преамбулу та 16 статей і написаний двома мовами: старою українською і латиною.
Чому цей документ примітний? По-перше, він закріплює розподіл влади на три гілки — законодавчу (козацька рада), виконавчу (гетьман) і судову. Це принцип, який Монтеск’є сформулює теоретично лише у своєму трактаті «Про дух законів» 1748 року — тобто через 38 років після того, як він уже був реалізований у козацькому документі. По-друге, Конституція обмежувала владу гетьмана: він не міг самостійно вирішувати питання війни і миру, мусив скликати раду тричі на рік, не мав права безпідставно карати старшину.
Крім державного устрою, документ передбачав захист прав козаків, вдів і сиріт козацьких родин, регулював фінансову систему та окреслював засади зовнішньої незалежності України від Московії і Речі Посполитої.
Конституцію Орлика іноді називають «суто теоретичним документом, що ніколи не діяв». Насправді вона мала реальну чинність на Правобережжі принаймні до 1714 року, поки Орлик зберігав там певний вплив. Те, що документ не набув загальнонаціонального застосування, пояснюється не його недієздатністю, а військово-політичними обставинами: Орлик перебував у вигнанні й не мав змоги повернутися в країну.
Факт 6. Де сьогодні зберігається оригінал
Рукописи Конституції розпорошені по різних архівах. Оригінальний рукопис старою українською мовою зберігається в Російському державному архіві давніх актів у Москві. Рукопис латиною — у Національному архіві Швеції у Стокгольмі, у розділі Diplomatica Cosacica. Існує також діловодна копія кінця XVIII — початку XIX ст. і скорочена рукописна версія латиною.
У місті Бендери в Молдові, де документ був ухвалений, встановлено пам’ятник у вигляді розгорнутої книги з текстом Конституції та відомостями про її прийняття — українською і латиною.
2022 рік: Франція оголосила про намір передати Україні оригінал щоденника Орлика, що зберігається в архіві Міністерства Європи та закордонних справ. Його планують виставити в Національному музеї «Гетьманська столиця» в Батурині на Чернігівщині.
Факт 7. Визвольний похід 1711 року: майже вдалося
Щойно отримавши гетьманство, Орлик не збирався залишатися в еміграції пасивно. Вже 1711 року він зібрав 16-тисячне військо — запорожці, буджацькі татари, шведи та польські загони під командуванням Юзефа Потоцького — і вступив у Правобережну Україну.
Похід спочатку виглядав обнадійливо: чимало українських міст переходило на бік гетьмана добровільно. Навесні військо дійшло до Білої Церкви й почало облогу. Але тут почалося те, що не раз ставало прокляттям козацьких кампаній: татарські союзники вирішили, що ясир важливіший за стратегію. Вони зняли облогу, пограбували навколишні українські села і відійшли. Правобережні козаки, дізнавшись про звірства татар щодо своїх родин, кинулися рятувати їх. З 16 тисяч у Орлика залишилося близько трьох. Гетьман змушений був відступити до Бендер.
Ця поразка мала далекосяжні наслідки: Орлик втратив підтримку серед простого українського населення, і відтоді його діяльність зосередилася переважно на дипломатичних зусиллях.
Факт 8. 33 роки дипломатії без результату
Після поразки 1711 року Орлик присвятив себе дипломатії. Він колесив між Стокгольмом, Парижем, Стамбулом, Відень, Варшавою і численними меншими дворами. Його мета — сформувати антиросійську коаліцію і домогтися повернення козацьких прав.
Жодна з його дипломатичних ініціатив не увінчалася успіхом: Україна залишалася під Москвою. Орлик носив титул гетьмана весь цей час — 32 роки, — але так і не повернувся на рідну землю.
Факт 9. Щоденник і літературна спадщина
Крім Конституції, Орлик залишив значну літературну і документальну спадщину. Його «Діаріуш подорожній» — один із найцінніших особистих документів тієї доби: це не просто хроніка подій, а рефлексія вигнанця, який спостерігав за Європою і мріяв про Україну. Щоденник писався польською з вкрапленнями латини і зберігся у французьких архівах.
До щоденника долучаються п’ять поетичних збірок. Серед них «Прогностик щасливий» (1693), присвячений полковнику Данилу Апостолу; «Алкід Руський» (1695), написаний на честь Мазепи; «Гіппомен Сарматський» (1698) — на честь полковника Обидовського. Жанр цих книг — барокова одична поезія, поширена в освічених колах того часу.
Збереглася також велика кількість листів і дипломатичних маніфестів — документів, у яких Орлик аргументував право України на незалежність перед тодішньою Европою.
Факт 10. Його справу продовжив син Григір
Справа Пилипа Орлика не зупинилась на ньому самому. Його син Григір Орлик продовжив дипломатичну боротьбу, намагаючись об’єднати европейських монархів в антиросійську коаліцію. Григір зробив кар’єру у французькій армії, дослужившись до генерала, і мав особистий доступ до французького двору. Його зусилля, однак, теж не принесли конкретних результатів для України.
💡 Ще один факт: у Стокгольмі, де зберігаються латинські рукописи Конституції, вона потрапила до архіву через шведського короля Карла XII — він затвердив документ своїм підписом і фактично виступив гарантом угоди між Орликом і козацькою старшиною.
😯 Несподіване: повна офіційна назва документа набагато довша і складніша, ніж «Конституція»: «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним Гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною Старшиною, Полковниками, а також названим Військом Запорозьким». Скорочена назва «Конституція Пилипа Орлика» з’явилась у пізніших описах.
❓ Про що говорять 16 статей? Документ охоплює: устрій козацької держави і розподіл влади; обмеження повноважень гетьмана; захист прав козаків, вдів і сиріт; регулювання фінансів і запобігання зловживанням старшини; зовнішньополітичні пріоритети — шведська протекція і союз із Кримом.
Хронологія життя Пилипа Орлика
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1672 | Народився 21 жовтня в Косуті (нині Білорусь) |
| Бл. 1689–1694 | Навчання в Києво-Могилянській академії |
| 1699 | Стає Генеральним писарем Гетьманщини |
| 1708 | Разом із Мазепою переходить на шведський бік перед Полтавою |
| 1709 | Полтавська битва; відступ до Бендерів; смерть Мазепи |
| 1710, 5 квітня | Обраний гетьманом у вигнанні; ухвалення Конституції |
| 1711 | Визвольний похід на Правобережжя — невдача через зраду татар |
| 1712 | Маніфест до европейських монархів |
| 1720–1733 | Веде «Діаріуш подорожній» |
| 1742, 24/26 травня | Помирає у Яссах, столиці Молдовського князівства |
Чому Орлик важливий сьогодні
У сучасному контексті постать Орлика набула нового виміру. Його Конституція — документальне свідчення того, що ідея незалежної і демократично влаштованої України виникла задовго до XX ст. Розподіл влади, обмеження самовладдя, захист прав рядових громадян — ці принципи зафіксовані в козацькому документі 1710 року, коли більшість европейських монархій навіть не розглядали таких концепцій всерйоз.
Особисто Орлик — взірець людини, що не зрадила своїх переконань навіть ціною тридцяти трьох років вигнання. Він так і не побачив вільної України, але бачення залишилось у тексті, що пережив його на кілька сотень років.
Коротко: що треба знати про Пилипа Орлика
- Народився 1672 р. на території Білорусі, у родині литовської шляхти чеського роду; виріс і здобув освіту в Україні
- Генеральний писар Гетьманщини; особистий друг і кум Івана Мазепи
- 1710 р. обраний гетьманом у вигнанні — в Бендерах (Молдова) — після смерті Мазепи
- Того ж дня прийнята «Конституція Пилипа Орлика» з 16 статей — один із найдавніших конституційних актів Европи; містить принцип розподілу влади
- Знав понад десять мов; 33 роки дипломатичних зусиль заради визволення України
- Залишив щоденник «Діаріуш подорожній» (1720–1733), п’ять поетичних збірок і численні маніфести
- Помер 1742 р. у Яссах, так і не повернувшись на рідну землю
- Латинський оригінал Конституції — у Національному архіві Швеції; украйнський рукопис — у Москві
