Shahed-136 — іранський дрон-камікадзе, що з 2022 року став одним із головних інструментів ударів Росії по Україні. Низька швидкість, великий радіус дії і можливість ройових атак зробили його викликом для систем ППО. Але «повільний» не означає нешкідливий — і модифікації цієї зброї стають дедалі небезпечнішими.
Швидкість Шахеда (Shahed-136) — у базовій версії крейсерська швидкість становить 180–185 км/год (за різними відкритими джерелами — від 150 до 185 км/год). Для порівняння:
- 🔹 Shahed-136 / «Герань-2» — крейсерська 180–185 км/год, дальність до 2500 км
- 🔹 Shahed-131 / «Герань-1» — аналогічна швидкість, менша дальність
- 🔹 Shahed-238 / «Герань-3» — реактивний варіант, швидкість 500–600 км/год
- 🔹 Низька швидкість робить базовий Шахед уразливим, але маскує відсутність радарної сигнатури
Shahed-136: що це за зброя і звідки вона взялася
Shahed-136 — ударний безпілотний літальний апарат (БпЛА) іранського виробництва, що належить до класу «барражуючих боєприпасів», або дронів-камікадзе. Це зброя одноразового використання: вона не повертається на базу. Вся конструкція підпорядкована єдиній меті — долетіти до координат цілі й вибухнути.
Розроблений іранською компанією Shahed Aviation Industries, цей дрон уперше привернув широку увагу у 2022 році, коли Іран передав технологію та зразки Росії. Восени 2022-го дрони з’явилися над українськими містами — під назвою «Герань-2» у російській номенклатурі. Відтоді Росія не лише закуповувала ці апарати, а й налагодила власне виробництво — зокрема на заводі в особливій економічній зоні Алабуга в Татарстані.
За деякими відкритими оцінками, лише у 2025 році Росія використала понад 50 тисяч таких дронів. Саме масовість і дешевизна (за відкритими оцінками — від 20 до 50 тисяч доларів за одиницю) і зробили Shahed-136 стратегічним інструментом виснаження системи ППО України.
Швидкість Шахеда: точні дані і чому вони різняться
Відкриті джерела наводять дещо відмінні цифри: деякі вказують крейсерську швидкість 150 км/год, більшість — у діапазоні 180–185 км/год. Ця різниця пояснюється кількома факторами. По-перше, Shahed-136 існує в численних модифікаціях, і конкретна версія може мати відмінності в силовій установці. По-друге, крейсерська і максимальна швидкості — різні величини. По-третє, фактична швидкість залежить від маршруту, навантаження та умов польоту.
Найчастіше у відкритих технічних описах і звітах оборонних аналітиків фігурує крейсерська швидкість Shahed-136 близько 180–185 км/год. Саме ці цифри підтверджуються аналізом уламків збитих дронів і показниками відстеження у зонах перехоплення.
Повні технічні характеристики Shahed-136
| Характеристика | Значення (за відкритими джерелами) |
|---|---|
| Крейсерська швидкість | 180–185 км/год |
| Максимальна дальність польоту | до 2500 км (базова версія) |
| Максимальна висота польоту | до 4–5 км |
| Загальна вага | близько 200 кг |
| Маса бойової частини | 40–50 кг (базова); до 90 кг у версії «Герань-2» |
| Довжина | близько 3,5 м |
| Розмах крил | близько 2,5 м |
| Двигун | Двоциліндровий поршневий бензиновий двигун з дерев’яним пропелером |
| Аеродинамічна схема | «Летюче крило» (flying wing) |
| Матеріал корпусу | Дешевий композит на основі паперу |
| Наведення | Супутникова навігація (GNSS/GPS), статичні координати цілі |
| Вартість (відкриті оцінки) | від 20 до 50 тисяч доларів |
Як Шахед летить і наводиться на ціль
Shahed-136 запускається з пускової платформи (часто мобільної установки на автомобілі або трейлері) за допомогою стартового прискорювача. Після набору швидкості й висоти дрон переходить на маршевий двигун — двоциліндровий бензиновий поршневий мотор, що обертає дерев’яний пропелер. Саме цей двигун створює характерний гул, за яким Shahed-136 в Україні дістав неофіційне прізвисько «мопед».
Наведення в базовій версії відбувається за супутниковими координатами: дрон летить за заздалегідь введеними координатами стаціонарної цілі. Він не може самостійно «шукати» рухомі об’єкти в базовій комплектації — він прямує до точки і вибухає. Боєголовка розташована в носовій частині корпусу.
Польот зазвичай відбувається на низьких висотах — це ускладнює виявлення радарами, орієнтованими на перехоплення балістичних і крилатих ракет. Дрони часто атакують роями — від кількох одиниць до десятків і навіть сотень одночасно, що перевантажує системи ППО й змушує витрачати дорогі ракети-перехоплювачі на дешеві цілі.
Модифікації та еволюція: від базового до реактивного Шахеда
З 2022 року Shahed-136 зазнав численних модифікацій — як в іранській оригінальній версії, так і в російській «Герані-2». Ключові зміни стосуються трьох напрямків: навігації, бойової частини та виживаності.
Оновлення навігації
У листопаді 2024 року стало відомо, що на «Герань-2» встановлено оновлену систему супутникової навігації: старий модуль SPGM 220 замінено на новий RTK GNSS типу Beitian BT-982K1 з підтримкою частот L1, L2 та L5, а також технологію Real Time Kinematic (RTK). У березні 2025 року на «Герань» додали 16-елементну CRPA-антену китайського виробництва для підвищення стійкості до радіоелектронної боротьби (РЕБ). Частина апаратів також отримала камери спостереження і можливість передачі відео — у тому числі через модулі 4G або Starlink.
Посилена бойова частина
Якщо в оригінальному Shahed-136 маса бойової частини становить 40–50 кілограмів, то в деяких версіях «Герані-2» вона зросла до 90 кілограмів. Частина версій оснащена інфрачервоними камерами і мінікомп’ютерами Nvidia Jetson для розпізнавання цілей у реальному часі — елементи штучного інтелекту для уточнення удару.
Реактивний Shahed-238 («Герань-3»)
Окремою загрозою став Shahed-238, або «Герань-3» — варіант із турбореактивним двигуном. Його крейсерська швидкість, за відкритими оцінками аналітиків, може сягати 500–520 км/год, а максимальна — близько 600 км/год. Це радикально скорочує час на реакцію ППО і ускладнює перехоплення. Втім, реактивний двигун обмежив дальність: вона становить до 1000 км проти 2500 км у базового Shahed-136.
| Модель | Назва у РФ | Швидкість | Дальність | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| Shahed-131 | Герань-1 | ~180 км/год | до 900 км | Менша версія, менша бойова частина |
| Shahed-136 | Герань-2 | 180–185 км/год | до 2500 км | Основна робоча зброя, маса БЧ 40–90 кг |
| Shahed-238 | Герань-3 | 500–600 км/год | до 1000 км | Реактивний, набагато складніший для перехоплення |
💡 Корисне: Характерний гул двигуна Shahed-136 — двоциліндрового поршневого мотора з дерев’яним пропелером — дав йому прізвисько «мопед». Саме звук часто допомагає волонтерам і місцевим жителям виявити дрон раніше, ніж радар.
😯 Несподіване: За відкритими оцінками, вартість одного Shahed-136 (20–50 тис. доларів) у рази менша за вартість ракети системи Patriot, яка його збиває (близько 4 млн доларів). Саме в цьому — стратегічна логіка ройових атак: виснажити запаси перехоплювачів.
❓ Часте питання: Чи можна збити Шахед з автомата? Теоретично — так, швидкість 180 км/год дозволяє вести прицільний вогонь зі стрілецької зброї. Практично — це вимагає точного влучення й потрібних умов видимості. Мобільні вогневі групи ЗСУ практикують цей метод, але він додаткований РЕБ і спеціалізованими засобами.
Як Україна збиває Шахеди: методи перехоплення
Починаючи з вересня 2022 року, Росія запустила тисячі дронів типу Shahed. Повітряні Сили України поступово нарощували ефективність їх перехоплення, комбінуючи кілька методів.
Перший — засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Придушення GPS-сигналу дезорієнтує дрон і змушує його відхилитися від курсу або впасти. Особливо ефективним є розміщення кількох систем РЕБ рівномірно за азимутом — за відкритими джерелами, 7–8 засобів, розміщених по 50–60 градусів, фактично унеможливлюють прийом навігаційного сигналу.
Другий метод — зенітна артилерія. Системи типу ЗУ-23-2 з радарним наведенням широко застосовуються через доступність і практичну ефективність проти повільних цілей. Також використовуються малокаліберні зенітні гармати.
Третій — перехоплення ракетами. Зенітні ракетні комплекси Patriot, IRIS-T, Buk, «Оса» та інші здатні збивати Шахеди, але це дорого: ракета-перехоплювач коштує у десятки і сотні разів більше, ніж сам дрон.
Четвертий — дрони-перехоплювачі. Україна розвиває власне виробництво легких FPV-дронів і спеціалізованих перехоплювачів, здатних наздогнати і збити Шахед. Це значно дешевше, ніж ракети.
П’ятий — мобільні вогневі групи. Бійці ЗСУ на автомобілях з великокаліберними кулеметами або автоматичними гарматами перехоплюють дрони вогнем у зоні видимості.
Чому Шахеди стали викликом для ППО: логіка асиметрії
Shahed-136 перевернув логіку повітряної війни не завдяки технічній досконалості, а завдяки економічній асиметрії. Дрон коштує в десятки разів менше, ніж ракета, яка його збиває. Атакуючи роями — по 20, 50, 100 і більше одиниць за ніч — Росія змушує Україну витрачати значно дорожчий боєзапас ППО.
Паперовий і дешевий корпус із низьким відбиттям радарного сигналу, польот на малих висотах у рельєфі місцевості, нічні атаки, перешкоди для навігаційних систем — усе це у поєднанні з масовістю створює системне навантаження на оборону. Ройові атаки часто спеціально поєднуються з одночасними пусками ракет, що ще більше ускладнює пріоритизацію цілей.
Відповіддю України стали не лише закупівлі дорогих систем ППО, а й розвиток власного виробництва засобів перехоплення — дронів-перехоплювачів і систем РЕБ, а також удосконалення тактики мобільних груп.
Головне про швидкість і характеристики Шахеда:
- Shahed-136 («Герань-2») летить зі швидкістю 180–185 км/год за відкритими даними аналітиків
- Дальність базової версії — до 2500 км, висота — до 4–5 км
- Двигун — поршневий бензиновий із дерев’яним пропелером, звідси прізвисько «мопед»
- Наведення — за заздалегідь введеними GPS-координатами, з 2024 року оновлена навігація RTK
- Вартість — за відкритими оцінками, від 20 до 50 тис. доларів за одиницю
- Реактивний Shahed-238 («Герань-3») — принципово нова загроза зі швидкістю 500–600 км/год
- Стратегічна перевага Шахеда — не точність, а дешевизна і масовість ройових атак
