Львів — одне з найбільших міст України, чия назва нерозривно пов’язана з іменем середньовічного князя. Але хто саме заснував місто — батько чи син? Традиційна версія і сучасні дослідники дають різні відповіді, а у джерелах досі немає абсолютної ясності.
Хто заснував Львів: традиційно засновником вважають галицького князя Данила Романовича (Данила Галицького), який назвав місто на честь сина Лева. Однак сучасні дослідники наводять 16 середньовічних джерел, що вказують на Лева Даниловича як засновника. Перша документальна згадка Львова датується 1256 роком.
- 🔹 Традиційна версія: Данило Романович (Данило Галицький) заснував місто і назвав його на честь сина Лева
- 🔹 Наукова версія: низка істориків (зокрема Леонтій Войтович) вважає засновником Лева Даниловича
- 🔹 Перша письмова згадка — 1256 рік, Галицько-Волинський літопис
- 🔹 Назва «Львів» не змінювалася за всю 700-річну писемну історію міста
Перша письмова згадка Львова: 1256 рік і пожежа у Холмі
Найдавніший документальний слід Львова міститься в Галицько-Волинському літописі. Під 1256 роком (хоча окремі дослідники уточнюють дату до 1258–1259 рр.) там описується велика пожежа в Холмі — і згадується, що полум’я було видно аж зі Львова. Цей запис цінний у кількох аспектах: по-перше, він підтверджує, що у 1256 році Львів вже існував. По-друге, характер запису — місто тут фігурує як загальновідомий орієнтир, що вказує на його вже достатньо значний статус на той момент.
Відповідно до рекомендацій ЮНЕСКО, коли точна дата заснування міста невідома, за офіційну приймається дата першої писемної згадки. Саме тому традиційно рік заснування Львова — 1256-й. Проте ряд дослідників обстоює більш ранні дати: 1240, 1247 або близько 1245–1256 рр.
Данило Галицький: засновник чи ні
У масовій свідомості, підкріпленій бронзовим пам’ятником у центрі Львова, засновником міста є Данило Романович — Данило Галицький (1202–1264), один із найвидатніших правителів середньовічної України. Він — Prince Ruthenorum («князь русинів»), перший і єдиний король Русі, коронований 1253 року папою Інокентієм IV у Дорогичині, правитель Галицько-Волинського князівства в один із найскладніших і водночас найрозквітніших його періодів.
Данило вів активну зовнішньополітичну діяльність, відбивав монгольські напади, будував нові укріплені міста, запрошував до них ремісників і майстрів. Традиція приписує йому заснування Львова і надання місту імені на честь сина Лева — Лева Даниловича — можливо, після шлюбу останнього з угорською принцесою Констанцією (дочкою короля Бели IV) близько 1247 року.
Лев Данилович: чому науковці вважають саме його засновником
Версія про Лева Даниловича як справжнього засновника Львова має серйозне джерельне підґрунтя. Лев Данилович (бл. 1228 — бл. 1301) — князь перемишльський, белзький та галицький, старший син Данила Романовича, іменем якого і названо місто. Відомий і як мужній воїн (брав участь у битві під Ярославом 1245 р.), і як непростий у дипломатії правитель.
Провідний львівський медієвіст Леонтій Войтович у спеціальному дослідженні «Де була столиця Лева Даниловича?» обґрунтував кілька ключових аргументів:
- Львів географічно розташований посередині між трьома уділами, що належали Леву: Перемишльським, Белзьким та Галицьким — тобто саме там, де мало бути опорне місто в його власному домені
- Середньовічні польські, німецькі й українські хроністи XV–XVIII століть у 16 різних джерелах прямо називають Лева Даниловича засновником міста
- Каталонський географ XIV ст. описував Галицьку Русь як «королівство Лева, столицею якого є місто Лева»
- Французька хроніка кінця XVII — початку XVIII ст. (сходознавець Сімон де Мон’є) прямо вказує, що місто «засноване князем русинів Левом у 1240 році»
Не менш вагомим є топографічний аргумент: з XIII по кінець XIV ст. Львів знаходився на межі Перемишльського і Белзького князівств, які належали саме Леву. Данила пов’язували з Холмом — улюбленою столицею, де він і похований. Натомість не збереглося жодного документа, що підтверджував би особисту присутність Данила у Львові.
Версії про дату заснування: 1240, 1247 або 1256 рік
Залежно від інтерпретації джерел, дослідники пропонують кілька дат заснування Львова:
| Дата | Аргумент | Автор/джерело |
|---|---|---|
| 1240 рік | Французький сходознавець С. де Мон’є: «засновано Левом 1240 р.»; Іван Паславський обґрунтував цю версію; можливий зв’язок із руйнуванням Галича монголами 1241 р. | Народний Оглядач, Паславський |
| 1247 рік | Гіпотеза: місто засноване Данилом з нагоди одруження Лева з угорською принцесою Констанцією, дочкою Бели IV | Wikipedia, traditio |
| 1245–1256 рр. | Заснування після перемоги під Ярославом (1245) — стратегічна потреба в опорному пункті між уділами Лева | Войтович, Книш |
| 1256 рік (офіційна) | Перша пряма письмова згадка у Галицько-Волинському літописі; рекомендація ЮНЕСКО | Українська традиція, Вікіпедія |
💡 Корисно знати: Назва «Львів» не змінювалася впродовж усієї письмової історії міста — понад 700 років. Це рідкісний випадок для міст, які неодноразово переходили під владу різних держав: Польщі, Угорщини, Австрії, Радянського Союзу. Польська «Lwów», австрійська «Lemberg», австро-угорська і радянська варіанти — все це лише паралельні назви в різних мовах, а сама назва міста (від імені Лева) залишалася незмінною.
😯 Несподіваний факт: У Львові стоїть пам’ятник Данилу Галицькому — пишний монумент вершника на коні. Але жодного документа про те, що Данило хоч раз відвідав Львів, в архівах не виявлено. Натомість Лев Данилович, якому місто завдячує іменем і, за версією істориків, самим існуванням, увічнений лише невеликою вуличкою біля Високого замку.
❓ Часте питання: Чому ж усі звикли вважати засновником Данила, а не Лева? Версія про Данила закріпилась у XIX–XX ст., зокрема через вплив галицьких хроністів і популяризаторів, яким імпонувало пов’язати місто з постаттю короля Русі — більш відомого і «величнішого» в масовому сприйнятті правителя. Академічна ж наука дедалі більше схиляється до Лева.
Галицько-Волинське князівство: контекст заснування Львова
Щоб зрозуміти значення Львова, треба уявити епоху. XIII століття для Галицько-Волинської Русі — час надзвичайного тиску з усіх боків. Зі сходу насувалися монголи: 1240 року вони зруйнували Київ, пройшли Галичиною і проникли в Польщу. Зі заходу тиснули угорські та польські претенденти на галицькі землі. У 1245 році Данило Романович здобув блискучу перемогу в битві під Ярославом над коаліцією ворогів, що намагалися відірвати Галичину від Романовичів.
Саме в цих умовах потреба в нових укріплених містах-форпостах була стратегічно гострою. Нові міста мали і захищати кордони, і слугувати центрами торгівлі. Місце для майбутнього Львова — у підніжжя пагорбів над річкою Полтвою, в природно захищеній долині — відповідало всім цим вимогам. Крім того, місто опинялося на перетині важливих торговельних шляхів, зокрема на ділянці Via Regia («Королівського шляху»), що з’єднував Захід зі Сходом.
Після смерті Данила 1264 року Лев Данилович успадкував Галицьку та Перемишльську землі. Саме за його правління Львів почав перетворюватися на реальну столицю Галицького домену. Близько 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства, а при Юрії I Львовичу — онуку Данила і сині Лева — 1303 року тут заснована окрема Галицька митрополія.
Від руського міста до польського, австрійського і знову українського
Хронологія Львова під різними управліннями — це, по суті, хронологія боротьби за Галичину:
Магдебурзьке право 1356 року: Львів як перший в Україні
17 червня 1356 року — важлива дата не лише для Львова, а й для всієї України. Саме тоді польський король Казимир III (Казимир Великий) надав Львову магдебурзьке право — систему міського самоврядування, поширену в середньовічній Центральній Європі. Львів став першим містом на сучасній території України, що отримало цей привілей (не рахуючи Володимира-Волинського, котрий отримав його дещо раніше, у 1324 р.).
Магдебурзьке право передбачало наявність міської ради (магістрату), яка самостійно вирішувала адміністративні, господарські й судові питання, звільнення від ряду феодальних повинностей, право проводити ярмарки і торгівлю. Характерно, що і сам Казимир визнавав, що вже до 1356 р. певні елементи магдебурзького самоврядування у Львові існували — тому грамота мала, за словами дослідників, не стільки локаційний, скільки підтверджувальний і розширювальний характер.
У той час Львів перетворився на один із провідних торгових центрів Центрально-Східної Європи — вузловий пункт між Балтикою і Чорним морем, між Заходом і Сходом, включно з відгалуженнями Великого Шовкового шляху, що пролягали через Крим, Молдову і Галичину аж до Кракова.
Символіка лева і міська ідентичність
Лев — символ Львова в найпрямішому сенсі. За підрахунками краєзнавців, на фасадах будинків, площах і у дворах міста розміщено понад 4000 кам’яних зображень левів. Цей образ виник ще в середньовіччі разом із гербом міста — і зберігається в ньому до сьогодні. Лев на гербі тримає ворота замку — символ сторожі і захисту.
Одна з народних легенд розповідає, що Данило Галицький вибрав місце для міста після того, як побачив світанок над трьома пагорбами, де, за пророцтвом, «постане місто золоте». Легенда красива, але не підтверджена жодним документом. Реальна ж краса Львова — у сплаві часів і культур: готика, ренесанс, бароко, еклектика, сецесія — кожна епоха залишила свій шар у міській тканині.
Данило Романович: хто він і чому пов’язаний зі Львовом
Данило Романович (1202–1264) — один із найвидатніших правителів середньовічної України. Народжений у рід Романовичів, він після трагічної загибелі батька Романа Мстиславича 1205 року провів дитинство у вигнанні й у боротьбі за владу. Зрілим правителем він об’єднав Галицько-Волинське князівство, відбивав монгольські атаки, утримував дипломатичний контакт із папою Римським і польськими, угорськими та литовськими сусідами.
1253 року Данило був коронований у Дорогичині папським легатом як перший і єдиний «Король Русі» (Rex Russiae). Попри це, він не зміг отримати обіцяного хрестового походу проти монголів від папи, і союз із Римом виявився передусім дипломатичним жестом. Данило залишив по собі добре укріплену державу і кілька нових або відбудованих міст — і в цьому його справжня роль у житті Галицько-Волинського князівства.
Його сина Лева він виховував як воїна і князя. Шлюб Лева з угорською принцесою Констанцією у 1247 році, участь у битвах, управління власними уділами — все це формувало Лева як самостійного правителя ще за батьківського життя. І саме в цей час — між 1245 і 1256 роками — найімовірніше й виникло місто, що зберігає ім’я Лева донині.
Підсумок: хто заснував Львів
- 🔹 Офіційна дата заснування Львова — 1256 рік (перша письмова згадка у Галицько-Волинському літописі)
- 🔹 Традиційний засновник — Данило Романович (Данило Галицький), який назвав місто на честь сина Лева; ця версія закріплена у масовій свідомості та увічнена у пам’ятнику
- 🔹 Наукова альтернатива — 16 середньовічних джерел та ряд сучасних дослідників (Войтович та ін.) вказують на Лева Даниловича як справжнього засновника; жодного документа про перебування Данила у Львові не збереглося
- 🔹 Назва «Львів» — від імені Лева Даниловича; не змінювалася за 700+ років попри австрійську «Lemberg» і польську «Lwów»
- 🔹 1356 рік — Казимир III надає Львову магдебурзьке право — перше в містах на сучасній Україні
- 🔹 ЗУНР — 1 листопада 1918 р. Львів стає столицею Западноукраїнської Народної Республіки; з 1991 р. — адміністративний центр Львівської області України
