Олександр Мацієвський: біографія Героя України, розстріляного за «Слава Україні»

Персоналії · Герої України

Олександр Мацієвський — солдат Збройних сил України, чиє ім’я стало символом незламності духу і людської гідності перед лицем смерті. 30 грудня 2022 року він був розстріляний російськими військовими після того, як вигукнув «Слава Україні». Відео його страти, яке потрапило до мережі у березні 2023 року, облетіло весь світ.

Дитинство та юність: від Кишинева до Ніжина

Олександр Ігорович Мацієвський народився 10 травня 1980 року в Кишиневі — на той час столиці Молдовської РСР у складі СРСР. Він юридично залишався громадянином Молдови все своє життя, проте доля пов’язала його з Україною міцніше, ніж будь-який документ.

У 1997 році Олександр закінчив школу в Молдові. Потім здобув фах електромонтажника в технікумі. Певний час він жив і працював у Росії — поїхав туди на відновлення зруйнованого повінню міста Ленськ у Якутії. Там одружився, в нього народився син.

Згодом родина перебралась до Ніжина на Чернігівщині — там жили родичі дружини Олександра. До Ніжина з Молдови переїхала і його мати, Параска Демчук. Місто стало для нього справжнім домом. Він захоплювався спортом і жив звичайним, непублічним життям — аж доки не розпочалося повномасштабне вторгнення.

Вступ до ЗСУ: добровільно в перший день вторгнення

24 лютого 2022 року, в перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Олександр Мацієвський прийшов до Ніжинського територіального центру комплектування і соціальної підтримки, щоб стати на захист країни. Він не чекав повістки — пішов сам.

Мацієвський служив снайпером у 163-му батальйоні 119-ї окремої бригади Тероборони Чернігівської області. Підрозділ воював на сході України, в районі Донецької області — одному з найнапруженіших напрямків. Наприкінці грудня 2022 року зв’язок із ним обірвався: 29 грудня він востаннє зателефонував матері й сказав, що «ніколи не здасться в полон». Наступного дня, 30 грудня, він загинув.

Відео страти: як воно з’явилося і що показало

6 березня 2023 року у соціальних мережах і медіа з’явилося відеозапис тривалістю 12 секунд. На ньому було видно беззбройного чоловіка у військовій формі, схожій на однострій ЗСУ, який стояв під прицілами автоматів серед лісу у виритій ямі. Він курив, дивлячись на того, хто вів зйомку. Вигукнув «Слава Україні!» — і був розстріляний.

Відео швидко поширилося у всьому світі й викликало хвилю обурення та поваги одночасно: обурення — до тих, хто вчинив страту, і поваги — до людини, яка навіть в останні секунди свого життя зберегла гідність і не скорилась.

12 березня 2023 року Служба безпеки України офіційно підтвердила: загиблий — Олександр Мацієвський. Встановити особу вдалося завдяки відеозапису та матері, яка впізнала сина за деталями зовнішності і поведінки. «Я аж крикнула: “Саша!”» — так вона описала момент впізнавання.

Реакція в Україні і світі

Ім’я Олександра Мацієвського не просто стало відомим — воно перетворилося на символ. Президент Зеленський у своїй відповіді написав: «Таким повинен бути кожен справжній захисник. Такою повинна бути кожна людина, яка любить свободу і цінує своє людське достоїнство».

Голова СБУ Василь Малюк назвав Мацієвського «справжнім Героєм, який, навіть дивлячись в обличчя смерті, продемонстрував усьому світу, що таке український характер і незламність».

Відгуки надійшли від міжнародних діячів: міністр закордонних справ Латвії Едгар Рінкевичс, колишній астронавт і військовий льотчик Скотт Келлі, старший політичний радник Гельсінської комісії США Пол Массаро висловили свою повагу. МЗС Молдови кваліфікувало страту як воєнний злочин.

Похорони і повернення додому

Тіло Олександра Мацієвського передали рідним у лютому 2023 року під час обміну загиблими між Україною та Росією. Він був похований 14 лютого 2023 року у Ніжині — місті, яке стало для нього справжньою батьківщиною. Параска Демчук, мати героя, проживає в Ніжині і продовжує вшановувати пам’ять сина: зокрема, за власні кошти облаштувала автобусну зупинку, а також передала пікап для бойового підрозділу, в якому служив Олександр.

Вшанування пам’яті: пам’ятники, вулиці, мурали

Олександр Мацієвський увійшов в пантеон національних героїв України. Його ім’я і образ були увічнені в багатьох містах і форматах.

У Ніжині у листопаді 2023 року відкрили меморіальний комплекс, центральною фігурою якого став бронзовий пам’ятник Мацієвському. Комплекс побудований за кошти благодійників; над ним працювала команда архітектора Жанни Баланюк та скульптора Сергія Олексієнка. На електронному інформаційному стенді біля меморіалу — біографії 158 загиблих захисників з Ніжина.

У Києві 6 грудня 2023 року — в День Збройних сил України — на території Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» відкрили скульптуру та експозицію, присвячену Мацієвському. Скульптор Олег Цьось працював над нею майже два місяці і консультувався з матір’ю героя. Київська скульптура — гіперреалістична копія воїна — викликала публічну дискусію щодо естетики меморіалізації.

У квітні 2023 року в Києві відкрито мурал з Мацієвським, створений французьким художником. Вулиці на честь героя перейменовані в Ізюмі, Краматорську, Ніжині, Чернігові. У жовтні 2024 року монумент на честь Мацієвського встановлено також у громадській організації «Демос» в Алматі, Казахстан. У серпні 2025 року у селі Водяники Черкаської області відкрито меморіальний комплекс «Символ».

Чому Мацієвський став символом

В умовах повномасштабної війни Україна пережила тисячі смертей захисників — кожна з них трагічна і варта пам’яті. Але деякі долі чіпляють за живе всього людства — не через масштаб, а через ясність моменту, зафіксованого в одному образі або жесті.

Мацієвський стояв перед прицілами і курив. Безстрашно. Людина без зброї, без шансів на порятунок, знала, що її розстріляють. І промовила «Слава Україні!». Цей вигук — не гасло. В ту мить це було твердження: я знаю, за що помру, і не жалкую.

Саме через це він перетворився не просто на одного з багатьох герої — а на символ, у якому сконцентрувалась вся суть опору. Його мати Параска Демчук сказала коротко: «Забути — неможливо».

Мацієвський в культурі та медіапросторі

Образ Олександра Мацієвського швидко проник у культурний і медіапростір — як в Україні, так і за кордоном. Короткий відеозапис тривалістю 12 секунд переглянули мільйони людей у різних країнах. Провідні світові видання — BBC, The Guardian, CNN, Reuters — написали про цю подію й навели цитату його останніх слів.

У соцмережах хештег «Слава Україні» після публікації відео отримав новий емоційний вимір: він став не просто привітанням, а нагадуванням про ціну, яку люди платять за свою ідентичність і свободу. Зображення Мацієвського з сигаретою стало відомим у тому ж ряду, що й інші хрестоматійні образи непокори — хоч і в зовсім іншому контексті.

Ніжин і Чернігівська область стали осередком меморіальної активності. Місцеві ЗМІ, школи, громадські організації регулярно згадують ім’я земляка. Мати Мацієвського — Параска Демчук — перетворилася на публічну особу, яку запрошують на заходи пам’яті та меморіальні церемонії. Вона неодноразово давала інтерв’ю українським виданням, у яких розповідала про сина, його характер, його рішення піти на фронт і останню розмову по телефону.

Справа Мацієвського також поставила болючі питання про тактику застосування підрозділів ТрО. Журналіст-розслідувач Юрій Бутусов звернув увагу на те, що підрозділ Мацієвського «кинули в посадку, де був противник», і поставив запитання про відповідальність командирів за такі рішення. Ця дискусія вийшла далеко за межі конкретного випадку і стала частиною ширшого публічного обговорення ефективності та безпеки підрозділів тероборони.