День української жінки 2026: дата, історія і чому це свято замінює 8 березня

Свята · Лютий 2026 · Оновлено: Липень 2026

25 лютого в Україні відзначають День української жінки — молоде свято, засноване на новому погляді на роль жінки в суспільстві. Воно прив’язане до дня народження Лесі Українки і протиставляє себе радянському 8 Березня, яке поступово втрачає суспільне значення в умовах повномасштабної війни та деколонізації.

Коли і чому виникло свято

Ідея окремого українського жіночого свята з’явилася задовго до повномасштабного вторгнення, але саме воно перетворило розмову з культурної на суспільно-необхідну. У 2023 році група народних депутатів зареєструвала в Раді законопроєкт №9009, що пропонував встановити 25 лютого офіційним державним святом — Днем української жінки — і зробити його вихідним днем.

Вибір дати не випадковий: 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач — письменниця, поетеса й громадська діячка, відома під псевдонімом Леся Українка. Її постать в авторів законопроєкту стала уособленням того образу жінки, якому мало присвячуватися свято: не традиційна «берегиня», а активна учасниця суспільного й культурного життя, яка попри тяжку хворобу зберегла незламний дух і залишила по собі одну з найвидатніших літературних спадщин в історії України.

Станом на лютий 2026 року законопроєкт не набрав статусу закону, і День української жінки залишається суспільною, а не державною датою. Проте свято вже живе: його відзначають в установах, школах, культурних центрах по всій країні, а медійне охоплення щороку зростає.

Хто така Леся Українка: символ, обраний невипадково

Леся Українка — третя за значимістю постать-символ України після Тараса Шевченка та Івана Франка, і перша жінка-лідер в українській літературі. Народилася вона у Звягелі (колишній Новоград-Волинський) 25 лютого 1871 року в сім’ї інтелігентів: мати — відома письменниця й громадська діячка Олена Пчілка, батько — юрист і меценат Петро Косач.

Вже в дитинстві Леся зіштовхнулася з важким випробуванням: туберкульоз кісток підірвав здоров’я і позбавив можливості системно навчатися у школі. Вона здобувала освіту вдома — і здобула її набагато ширшу, ніж передбачала шкільна програма: вільно читала і писала 11 мовами, перекладала Гомера, Байрона, Гюго, Гейне, Шекспіра. У 9 років написала перший вірш «Надія», у 13 — перші вірші вийшли друком у львівському журналі «Зоря» під псевдонімом «Леся Українка».

За 42 роки життя вона залишила по собі понад 250 поетичних творів, кілька драматичних поем і драм, публіцистичні статті й переклади. Її «Лісова пісня», «Кассандра», «Камінний господар» увійшли до золотого фонду українського письменства. Попри те що правицю через хворобу вона писала лівою рукою, а довга частина творчого шляху проходила у болях і лікуванні в різних кліматах Єгипту, Криму, Грузії, — Леся Українка не зупинялася ні на мить. Вона померла в Сурамі (нині Грузія) у 1913 році.

Чим День української жінки відрізняється від 8 березня

Дискусія між прихильниками двох дат — по суті, ширша розмова про культурну деколонізацію. Міжнародний жіночий день 8 березня з’явився на початку XX ст. як пролетарське соціалістичне свято і активно насаджувався в СРСР. Для багатьох українців і українок ця дата нерозривно пов’язана з радянською традицією — мімозами, «чоловічим» снігом та стереотипом жінки-домогосподарки, якій раз на рік дарують квіти й дають вихідний від «другої зміни».

День української жінки 25 лютого, навпаки, прив’язаний до конкретної національної постаті й до образу жінки активної, творчої, незламної — не тієї, яку вшановують один день, а тієї, яка щодня будує країну. Прихильники нового свята акцентують: Леся Українка писала попри тяжку хворобу, боролася попри цензуру і особисті втрати, — і саме цей образ відповідає тому, яким є українське жіноцтво в часи повномасштабної війни.

Жінки в сучасній Україні: від культури до передової

Той факт, що на роль символу нового свята обрали саме Лесю Українку — жінку, яка поєднала творчість із громадянською позицією, — особливо влучний у контексті 2022–2026 років. Повномасштабна війна кардинально змінила суспільне уявлення про жіночу роль: якщо до вторгнення жінки становили близько 15% збройних сил, то станом на 2026 рік, за даними Головнокомандувача Олександра Сирського, у лавах ЗСУ перебуває понад 75 тисяч жінок, зокрема понад 55 тисяч — військовослужбовиць. За рік їхня чисельність зросла на близько семи тисяч порівняно з 2025-м.

Жінки обіймають різні ролі в Силах оборони: бойові позиції, командні посади, медицину, зв’язок, розвідку, логістику. За словами Сирського, 1705 військовослужбовиць отримали державні нагороди за мужність, професіоналізм та відданість. Частка офіцерок, за даними гендерної радниці Генштабу, зросла з 4% до 21% лише за два роки.

За межами армії роль жінки в суспільстві теж вийшла за звичні рамки. Волонтерські мережі, що забезпечили армію амуніцією, аптечками й технікою в перші критичні місяці після лютого 2022-го, переважно очолювали жінки. Жінки керують підприємствами, органами місцевої влади, медичними установами, освітніми закладами — у той час коли чоловіки воюють. Цей новий суспільний досвід напряму підживлює запит на свято, що не про квіти, а про визнання.

Як відзначають День української жінки

Оскільки офіційного протоколу для молодого свята ще не існує, відзначення формується знизу — громадами, установами, медіа. Школи і вищі навчальні заклади часто проводять цього дня заходи, присвячені Лесі Українці: читання її поезії, перегляди документальних фільмів, виставки. Культурні й жіночі організації організовують публічні дискусії про рівні права, долю жінок на фронті, феміністичну спадщину Лесі Українки.

У соціальних мережах 25 лютого щороку виходять тисячі публікацій з рядками поезії Лесі Українки, портретами видатних українок — військових, науковців, митців, волонтерок. Теґ «День української жінки» стабільно входить до трендів у Twitter/X та Instagram в Україні. Деякі органи місцевої влади відзначають дату нагородженням жінок, які зробили внесок у громадське або культурне життя. Проведення концертів і тематичних вечорів стало традицією в більшості обласних центрів.

Видатні українки, яких варто знати

День української жінки — нагода згадати не лише Лесю Українку, але й ширший пантеон видатних українок, чий внесок часто залишається в тіні. Олена Теліга — поетеса й редактор, страчена нацистами у Києві у 1942 р. Ольга Кобилянська — прозаїк, що вивела українську жіночу прозу на євроейський рівень. Соломія Крушельницька — оперна співачка, яку Пуччіні назвав найкращою Мадам Баттерфляй свого часу. Іванна Климпуш-Цинцадзе, Ярослава Магучіх, Катерина Павліченко — жінки сучасної України, які сьогодні формують її образ на міжнародній арені.

Спільний знаменник усіх цих постатей — відмова від пасивної ролі й активна участь у будівництві і захисті власної ідентичності. Саме це роблять сьогодні 75 тисяч жінок у ЗСУ, мільйони волонтерок і підприємниць, педагоги й медики, які забезпечують функціонування країни в умовах найтяжчого випробування в її новітній історії.