Скільки депутатів у Верховній Раді: конституційна норма, фактична кількість і виборча система

Конституція України визначає склад Верховної Ради у 450 народних депутатів. Однак через окупацію частини територій, воєнний стан і природне вибуття фактична кількість обранців менша за конституційну. Розглядаємо, як формується парламент, скільки депутатів працюють зараз і чому ці цифри відрізняються.

Що говорить Конституція про кількість депутатів

Стаття 76 Конституції України чітко фіксує: «Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п’ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років». Ця норма була закріплена при ухваленні Основного Закону 1996 року і з того часу не змінювалась.

Число 450 не є випадковим. Коли розробляли Конституцію, враховували населення країни — на той момент приблизно 52 мільйони осіб — та необхідність забезпечити пропорційне представництво всіх регіонів. Однопалатний парламент із 450 місцями дозволяє охопити інтереси різних територій, соціальних груп і політичних поглядів, водночас залишаючись достатньо компактним для ефективної законодавчої роботи.

Стаття 82 Конституції встановлює ще одну важливу цифру: Верховна Рада є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу, тобто 300 депутатів. Це означає, що навіть якщо частина місць залишається вакантними, парламент може легітимно ухвалювати закони, доки кількість діючих обранців не опустилася нижче цього порогу.

Скільки депутатів працює фактично у 2026 році

Фактична кількість народних депутатів, що виконують повноваження, станом на середину 2026 року, за різними джерелами, становить приблизно 390–392 особи. Різниця між конституційною нормою 450 і реальним числом обранців пояснюється кількома причинами.

По-перше, під час парламентських виборів 2019 року не вдалося обрати всіх 450 депутатів. Двадцять шість мажоритарних округів, розташованих на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей і в Криму, залишилися без представників, оскільки вибори там не проводилися. Таким чином, із самого початку IX скликання було обрано лише 424 народні обранці.

По-друге, протягом роботи скликання частина депутатів складала повноваження з різних причин: перехід на іншу роботу, призначення на посади в уряді чи інших державних органах, добровільна відставка. В умовах воєнного стану додаткові вакансії з’явилися через трагічні втрати — загибель депутатів або неможливість виконувати обов’язки через перебування на окупованих територіях.

По-третє, за умов воєнного стану проведення довиборів є неможливим. Вибори не проводяться під час дії воєнного стану, тому вакантні місця не заповнюються. Це означає, що кількість діючих депутатів може тільки зменшуватися з часом, поки не будуть зняті обмеження воєнного стану.

Як обирають народних депутатів: виборча система

Вибори до Верховної Ради IX скликання, що відбулися 21 липня 2019 року, проводилися за змішаною (паралельною) виборчою системою. Це означає, що 225 депутатів обирались за пропорційною системою — за партійними списками, а ще 225 — за мажоритарною системою в одномандатних округах.

Пропорційна частина передбачала, що виборці голосують за партію, а мандати розподіляються між партіями, які подолали виборчий бар’єр у п’ять відсотків. Мажоритарна частина означала, що в кожному з 225 округів перемагав кандидат, який набирав найбільше голосів.

У 2020 році Верховна Рада ухвалила новий Виборчий кодекс, який передбачає проведення наступних парламентських виборів за пропорційною системою з відкритими регіональними списками. Це означає, що виборці зможуть голосувати не лише за партію, а й за конкретного кандидата у партійному списку. Однак ці зміни ще не було застосовано на практиці, оскільки чергові вибори не відбулися через воєнний стан.

Параметр	Вибори 2019	Наступні вибори (за Виборчим кодексом)
Система	Змішана (паралельна)	Пропорційна з відкритими списками
Пропорційна частина	225 мандатів	450 мандатів
Мажоритарна частина	225 мандатів	Не передбачена
Прохідний бар’єр	5%	5%
Тип списків	Закриті	Відкриті регіональні

Хто такий народний депутат: статус і повноваження

Народний депутат України — це обранець, який представляє інтереси українського народу у парламенті. Його статус визначається Конституцією та Законом України «Про статус народного депутата України». Кожен обранець складає присягу на вірність Україні перед Верховною Радою і з цього моменту набуває повноважень.

Основні повноваження народного депутата включають право вносити законопроєкти, брати участь у голосуваннях, працювати в парламентських комітетах, робити запити до органів державної влади, контролювати діяльність уряду та інших виконавчих органів. Депутат також зобов’язаний працювати з виборцями свого округу або регіону, приймати звернення громадян і представляти їхні інтереси на законодавчому рівні.

Народні депутати мають депутатську недоторканність, обсяг якої визначається Конституцією. Вони не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані без згоди Верховної Ради. Ця норма покликана захистити депутатів від політичного переслідування, хоча питання обсягу імунітету залишається предметом суспільної дискусії.

Фракції та групи у Верховній Раді IX скликання

Після виборів 2019 року у Верховній Раді сформувалися парламентські фракції, що відображають партійний склад обраного парламенту. Найбільшою стала фракція партії «Слуга народу», яка здобула конституційну більшість — понад 250 мандатів. Це дало їй можливість самостійно формувати уряд і ухвалювати більшість законів без потреби у коаліції.

Серед інших фракцій та груп — «Європейська Солідарність», «Батьківщина», «Голос», «Опозиційна платформа — За життя» (пізніше реорганізована), а також позафракційні депутати. Протягом роботи скликання склад фракцій неодноразово змінювався: депутати переходили з однієї фракції в іншу, деякі фракції зникали, натомість з’являлися нові депутатські групи.

Після початку повномасштабного вторгнення 2022 року діяльність деяких політичних сил була призупинена або заборонена. Зокрема, суд заборонив діяльність кількох проросійських партій, а їхні депутати або склали повноваження, або приєдналися до інших фракцій. Це суттєво змінило політичну конфігурацію парламенту порівняно з тим, яким він був на початку скликання.

Як змінювалася кількість депутатів за всю історію

Верховна Рада має тривалу історію, коріння якої сягає радянських часів. У період Української РСР однопалатний парламент мав різний кількісний склад, а після здобуття незалежності ця цифра поступово стабілізувалася.

Скликання	Роки	Конституційна кількість	Фактично обрано
I (останній радянський)	1990–1994	450	450
II	1994–1998	450	338 (низька явка)
III	1998–2002	450	450
IV	2002–2006	450	450
V	2006–2007	450	450
VI	2007–2012	450	450
VII	2012–2014	450	450
VIII	2014–2019	450	423 (окупація)
IX	2019–	450	424 → ~392 (2026)

Помітна тенденція: до 2014 року парламент майже завжди мав повний склад. Проблема неповноти виникла після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході, коли частина мажоритарних округів стала недоступною для проведення виборів. З початком повномасштабної війни у 2022 році ця проблема загострилася ще більше.

Чому 450, а не менше або більше

Питання про оптимальну кількість депутатів виникає регулярно в українському суспільному дискурсі. Є аргументи як на користь зменшення, так і збереження нинішнього складу. Прихильники зменшення вказують на те, що населення України значно скоротилося внаслідок війни і масової еміграції, тому 450 депутатів на зменшену кількість громадян — це забагато.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук у 2025 році публічно обговорював ідею зменшення складу парламенту до 300 депутатів. Аргумент простий: менший парламент працює ефективніше, швидше ухвалює рішення й коштує дешевше для бюджету. Утім, така зміна потребує внесення поправок до Конституції, для чого необхідна підтримка щонайменше 300 голосів у самій Раді та дотримання особливої конституційної процедури.

Противники зменшення наголошують: менша кількість представників ослабить зв’язок між владою і виборцями. Особливо це стосується мешканців невеликих міст і сільських територій, чиї інтереси можуть бути недостатньо представлені у зменшеному парламенті. Також є побоювання, що за меншої кількості депутатів легше консолідувати владу в руках однієї політичної сили, що загрожує демократичному плюралізму.

Порівняння з парламентами інших країн

Щоб об’єктивно оцінити, чи є 450 депутатів «багато» для України, варто порівняти з парламентами інших держав із подібним або більшим населенням.

Країна	Парламент (нижня палата)	Кількість депутатів	Населення (приблизно)
Україна	Верховна Рада	450	~37 млн (оцінка)
Німеччина	Бундестаг	630–736 (залежить від виборів)	~83 млн
Франція	Національні збори	577	~68 млн
Велика Британія	Палата громад	650	~67 млн
Польща	Сейм	460	~38 млн
Румунія	Палата депутатів	330	~19 млн
Італія	Палата депутатів	400	~59 млн

Як бачимо, 450 депутатів для країни з населенням приблизно 37 мільйонів — це показник, порівнянний з Польщею та не надто відмінний від інших великих європейських держав. Утім, дискусія про оптимальний розмір парламенту триватиме, особливо коли стане зрозуміліша демографічна ситуація після завершення війни.

Як працює Верховна Рада: сесії, комітети, голосування

Верховна Рада працює сесійно: чергові сесії починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. За необхідності Голова Верховної Ради може скликати позачергові сесії. В умовах воєнного стану формат роботи парламенту адаптувався: частина засідань проводиться в закритому режимі, а деякі голосування відбуваються з використанням захищених каналів зв’язку.

Парламентські комітети — це основні робочі органи Верховної Ради. Кожен комітет спеціалізується на певній сфері: оборона, бюджет, освіта, охорона здоров’я, аграрна політика тощо. Саме в комітетах відбувається основна робота над законопроєктами: обговорення, доопрацювання, підготовка висновків і рекомендацій для пленарного засідання. Кожен народний депутат є членом хоча б одного комітету.

Голосування в парламенті проводиться поіменно за допомогою електронної системи «Рада». Кожен депутат має персональну картку для голосування. Результати голосувань є публічними — будь-який громадянин може перевірити, як саме проголосував той чи інший народний обранець. Ця прозорість є важливим інструментом громадського контролю за діяльністю парламенту.

Депутатська зарплата і привілеї

Питання оплати праці народних депутатів традиційно викликає суспільний інтерес. Посадовий оклад народного депутата прив’язаний до прожиткового мінімуму та коефіцієнтів, встановлених законодавством. Крім окладу, депутати отримують компенсації за проживання в Києві (якщо їхнє місце реєстрації в іншому регіоні), витрати на утримання помічників та офісу.

Конкретні суми зарплат змінюються залежно від рішень парламенту і бюджетних обмежень. В умовах воєнного стану депутати неодноразово голосували за обмеження власних виплат. Актуальні дані щодо поточного розміру оплати праці народних депутатів можна перевірити на офіційному порталі Верховної Ради або через декларації, які обранці зобов’язані подавати.

Серед привілеїв, окрім депутатської недоторканності, — право на безкоштовний проїзд, медичне обслуговування та пенсійне забезпечення за спеціальною програмою. Ці привілеї є предметом постійної суспільної дискусії: частина громадян вважає їх необхідними для ефективної роботи, інші — надмірними для країни, що перебуває у стані війни.

Верховна Рада під час воєнного стану

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року парламент продовжив роботу, хоча й у зміненому форматі. У перші дні війни депутати проголосували за введення воєнного стану, мобілізацію та пакет законодавчих змін, необхідних для обороноздатності країни. Ці рішення ухвалювалися рекордно швидко — деякі голосування тривали лічені хвилини.

Воєнний стан накладає обмеження на проведення виборів: ні парламентські, ні президентські, ні місцеві вибори не можуть відбуватися під час його дії. Це означає, що IX скликання Верховної Ради продовжує працювати далі за межі свого п’ятирічного строку, який мав завершитися у 2024 році. Така ситуація є безпрецедентною в історії незалежної України.

Робота парламенту в умовах війни має свою специфіку. Значна частина законодавчої діяльності зосереджена на оборонних питаннях, підтримці економіки, соціальному захисті постраждалих і правовому забезпеченні мобілізації. Водночас парламент продовжує роботу й над реформами, зокрема в контексті інтеграції в Європейський Союз, кандидатський статус для якого Україна отримала у червні 2022 року.

Чи можуть змінити кількість депутатів

Зміна конституційної норми у 450 депутатів потребує внесення поправки до Конституції, а це складна процедура. Конституційний проєкт має бути поданий не менш як третиною конституційного складу Верховної Ради (150 депутатів) або Президентом. Попереднє схвалення потребує простої більшості (226 голосів), а остаточне ухвалення — на наступній черговій сесії — кваліфікованої більшості у дві третини (300 голосів).

Крім того, стаття 76 входить до тих розділів Конституції, які не потребують затвердження всеукраїнським референдумом (на відміну від розділів I, III і XIII). Однак у підрозділі «Перехідні положення» можуть виникнути додаткові правові нюанси. Загалом зменшення кількості депутатів — це не просто арифметична зміна, а перебудова всієї системи представництва: перекроювання округів, зміна пропорцій у комітетах, перегляд процедур голосування.

На даний момент конкретного законопроєкту про зменшення кількості депутатів у парламенті немає. Публічні висловлювання Руслана Стефанчука про можливе скорочення до 300 місць залишаються на рівні ідеї, а не оформленої законодавчої ініціативи. Ймовірно, це питання стане предметом серйозної дискусії після завершення воєнного стану та проведення чергових виборів.

Що означає «конституційна більшість»

У парламентській практиці використовують кілька понять, пов’язаних із кількістю голосів, необхідних для ухвалення рішень. Важливо розрізняти їх, щоб розуміти, як працює законодавчий процес.

Проста більшість — це 226 голосів (половина від 450 плюс один). Вона потрібна для ухвалення звичайних законів, постанов та інших рішень. Конституційна більшість — це 300 голосів (дві третини від 450). Вона необхідна для внесення змін до Конституції, а також для деяких особливо важливих рішень. Кваліфікована більшість у три чверті — 338 голосів — потрібна для процедури імпічменту Президента.

Розуміння цих порогів допомагає оцінити, чому парламентська арифметика має таке значення для політичного процесу. Партія чи коаліція, яка контролює 226 і більше голосів, може самостійно ухвалювати закони. Але для зміни Конституції потрібна підтримка ширшого кола політичних сил, що захищає Основний Закон від поспішних або однобоких змін.

Як дізнатися про роботу конкретного депутата

Кожен громадянин має право контролювати діяльність свого народного обранця. Для цього існує кілька інструментів. Офіційний портал Верховної Ради (rada.gov.ua) публікує інформацію про кожного депутата: фракційна належність, членство в комітетах, внесені законопроєкти, результати поіменних голосувань.

Громадські організації також проводять моніторинг парламентської діяльності. Проєкти на кшталт «Слово і Діло» відстежують виконання передвиборних обіцянок, а VoxUkraine аналізує якість економічних і фінансових рішень парламенту. Ці ресурси допомагають виборцям сформувати об’єктивну оцінку роботи обранців, базовану на фактах, а не на політичних гаслах.

Депутати також зобов’язані подавати електронні декларації — повідомлення про свої доходи, майно та видатки. Ці декларації є публічними і доступні через Єдиний державний реєстр декларацій. Аналіз декларацій дозволяє оцінити матеріальний стан обранців і виявити потенційні конфлікти інтересів.