Лакриця — це корінь рослини солодки голої, який використовують у медицині, кулінарії та косметології вже понад три тисячі років. Розбираємося, чому ця рослина потрапила до Червоної книги України, як гліциризин впливає на організм і чим відрізняються солодкі лакричні цукерки від скандинавських солоних.
Лакриця (солодка, лакричник) — це екстракт або висушений корінь багаторічної трав’янистої рослини Glycyrrhiza glabra із сімейства бобових. Головна особливість — речовина гліциризин, яка робить корінь у 30–50 разів солодшим за звичайний цукор.
🔹 Латинська назва — Glycyrrhiza glabra, що перекладається як «солодкий корінь»
🔹 В Україні рослина занесена до Червоної книги і зростає на півдні степової зони та в Криму
🔹 Застосовується у фармацевтиці, кондитерській справі, косметології та навіть тютюновій промисловості
🔹 Основне протипоказання — здатність підвищувати артеріальний тиск при надмірному вживанні
Як виглядає лакриця і де вона росте
Солодка гола — це багаторічна трав’яниста рослина висотою від 50 до 120 сантиметрів, хоча деякі екземпляри сягають двох метрів. Стебла прямостоячі, переважно розгалужені, з характерним червонуватим відтінком. Листки чергові, непарноперисті, складаються з 9–17 овальних або видовжено-яйцевидних листочків, вкритих дрібними залозками, через що на дотик вони клейкі. Квітки дрібні, метеликові, блідо-фіолетового кольору, зібрані в густі пазушні волоті. Плоди — невеликі коричневі боби.
Найцінніша частина рослини — кореневище і корені. Кореневища потужні, можуть сягати кількох метрів у глибину, утворюючи розгалужену підземну мережу. Саме в корені зосереджений гліциризин та інші біологічно активні речовини, які зробили солодку одним із найпопулярніших лікарських засобів в історії людства.
Природний ареал солодки голої охоплює Середземномор’я, Малу Азію, Іран і Афганістан. Значне поширення рослина має в Центральній Азії. В Україні, за даними ботанічних довідників, солодка гола зростає на південному сході степової частини та в Криму — на солончакуватих ділянках, приморських схилах, уздовж берегів Азовського та Чорного морів. Іноді утворює суцільні зарості, проте через інтенсивну заготівлю потрапила до Червоної книги України і потребує охорони.
Хімічний склад кореня солодки
Головна діюча речовина лакриці — гліциризин (гліциризинова кислота), вміст якої в корені сягає приблизно 23 %. Саме вона надає кореню характерного солодкого смаку з легкою гіркуватістю. За даними фармакологічних досліджень, гліциризин проявляє протизапальну, противірусну та імуностимулюючу активність.
Окрім гліциризину, корінь солодки містить понад двадцять видів флавоноїдів, аскорбінову кислоту, аспарагін, камеді, смоли, ефірну олію та органічні кислоти. Калорійність сухого кореня становить приблизно 385 ккал на 100 грамів, із них близько 3,7 г білків, 10 г жирів і 69 г вуглеводів.
| Компонент | Вміст | Основна дія |
|---|---|---|
| Гліциризин | до 23 % | Протизапальна, противірусна, надає солодкого смаку |
| Флавоноїди | понад 20 видів | Антиоксидантна, спазмолітична |
| Аскорбінова кислота | значна кількість | Зміцнення імунітету |
| Ефірна олія | незначна кількість | Надає характерного аромату |
| Камеді та смоли | присутні | Обволікаюча дія на слизові |
| Органічні кислоти | присутні | Нормалізація обмінних процесів |
Корисні властивості лакриці для здоров’я
Цілющі властивості солодки були відомі ще в Стародавньому Єгипті — в гробниці Тутанхамона археологи знайшли засушені корені цієї рослини. У Стародавньому Китаї корінь солодки входив до більшості лікарських зборів як допоміжний компонент, що покращує дію інших трав. Сучасна фармакологія підтвердила чимало з тих властивостей, які народна медицина приписувала лакриці протягом тисячоліть.
Дихальна система
Корінь солодки — один із найвідоміших рослинних відхаркувальних засобів. Він сприяє розрідженню і виведенню мокротиння, зменшує подразнення слизових оболонок при кашлі, полегшує дихання при бронхіті. Саме тому екстракт солодки входить до складу багатьох сиропів від кашлю, пастилок і грудних зборів, знайомих кожному з дитинства.
Травна система
Гліциризин та флавоноїди солодки чинять протизапальну і обволікаючу дію на слизову шлунка. Це робить лакрицю корисною при підвищеній кислотності, дискомфорті в шлунку та здутті. Спазмолітична дія допомагає зменшити коліки. Традиційна китайська медицина, за відомостями профільних оглядів, використовує солодку для детоксикації організму та нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту.
Імунітет і противірусна дія
Дослідження показують, що гліциризин має виражену противірусну активність та здатність стимулювати імунну відповідь. Ця властивість робить лакрицю цікавою для науковців, які вивчають природні засоби підтримки імунітету, хоча слід зазначити, що результати лабораторних досліджень не завжди напряму перекладаються на клінічну практику.
Підтверджені напрямки застосування солодки у медицині: відхаркувальний засіб при кашлі та бронхіті, легкий послаблюючий засіб, допоміжний компонент у виготовленні лікарських форм для покращення смаку, протизапальний засіб при захворюваннях шлунка. Корінь солодки входить до національних фармакопей багатьох країн.
Протипоказання і можлива шкода лакриці
Попри численні корисні властивості, лакриця — це не «просто травичка», а потужний біологічно активний засіб, який при надмірному або безконтрольному вживанні здатний завдати серйозної шкоди. Головний винуватець побічних ефектів — той самий гліциризин, який відповідає за солодкий смак і лікувальну дію.
При тривалому надмірному споживанні гліциризин сприяє затримці натрію і води в організмі та одночасно посилює виведення калію. Це може призвести до підвищення артеріального тиску, набряків, м’язової слабкості та порушень серцевого ритму. Управління з контролю за продуктами та ліками США (FDA) ще у 2017 році офіційно попередило, що надмірне вживання лакричних продуктів може бути небезпечним для здоров’я.
Основні протипоказання до вживання лакриці: артеріальна гіпертензія, серцева недостатність, захворювання нирок, гіпокаліємія, вагітність і період грудного вигодовування. Солодка може посилювати тромбоутворення та послаблювати ефект антикоагулянтів, тому людям, які приймають розріджуючі кров препарати, слід бути особливо обережними. Перед систематичним вживанням лакриці в будь-якій формі рекомендується проконсультуватися з лікарем.
Окрема увага — дітям і вагітним. За інформацією британських медичних видань, гліциризин може впливати на рівень кортизолу у новонароджених, тому в період вагітності та лактації від вживання лакриці краще утриматися або суворо дотримуватися рекомендацій лікаря.
Лакриця в кулінарії: від цукерок до маринадів
Якщо в медицині лакриця — це перш за все лікувальний засіб, то в кулінарії вона розкривається як унікальний інгредієнт із впізнаваним солодко-гіркуватим смаком, нотками анісу та легким деревним ароматом. Спектр використання надзвичайно широкий: від кондитерських виробів до маринадів і навіть алкогольних напоїв.
Лакричні цукерки
Найпопулярніший кулінарний продукт на основі лакриці — це лакричні цукерки. Їхній характерний чорний колір і специфічний смак знайомі мільйонам людей по всьому світу, хоча ставлення до них далеко неоднозначне: одні обожнюють, інші категорично відмовляються пробувати.
Існує два основні різновиди лакричних цукерок. Солодкі — типові для Великої Британії та Південної Європи, де екстракт солодки поєднують із цукром, крохмалем і желатином. Солоні — візитівка скандинавських країн, особливо Фінляндії та Нідерландів, де до складу додають хлорид амонію (салміаккі), який надає гострого солоного присмаку. У Скандинавії лакричні цукерки вважаються національним делікатесом і навіть сувеніром. Їх виготовляють у найрізноманітніших формах — від класичних паличок до фігурок котиків і рибок.
Крім класичних цукерок, існують лакричний мармелад, жувальні пастилки, тягучі ірисові цукерки з лакричним присмаком, а також гострі солоні льодяники, які стали культовим фінським продуктом.
Напої та приправи
У Нідерландах корінь солодки додають до питної води для надання легкої солодкості. У США екстракт лакриці — один із ключових компонентів напою root beer. Корінь солодки також входить до складу деяких трав’яних чаїв, лікерів, абсенту та бренді. В азійській кулінарії порошок лакриці використовують як приправу до м’ясних страв і маринадів, де він додає глибини смаку.
| Продукт | Країна / регіон | Особливість |
|---|---|---|
| Солодкі лакричні цукерки | Велика Британія, Південна Європа | М’який солодкий смак, класична чорна паличка |
| Салміаккі (солона лакриця) | Фінляндія, Нідерланди, Швеція | Гострий солоний смак, хлорид амонію у складі |
| Root beer | США | Безалкогольний напій з нотками лакриці |
| Лакричний чай | Повсюдно | Натуральна солодкість без цукру |
| Приправа з порошку солодки | Китай, Японія, Індія | Додають до м’яса, маринадів, випічки |
Застосування лакриці в косметології
Екстракт кореня солодки широко використовують у косметичній промисловості. Одна з головних причин — здатність гліциризину та флавоноїдів інгібувати вироблення меланіну, що робить лакрицю популярним компонентом освітлюючих засобів для шкіри. Креми, сироватки та маски з екстрактом солодки призначені для боротьби з пігментними плямами, нерівним тоном шкіри та ознаками фотостаріння.
Протизапальні властивості лакриці роблять її корисною для чутливої та схильної до подразнень шкіри. Екстракт солодки входить до складу заспокійливих кремів, засобів після засмаги та косметики для проблемної шкіри. Також лакрицю застосовують у засобах для волосся — вона допомагає зміцнити волосяні фолікули і надати волоссю блиску.
Як правильно вживати лакрицю
Форм вживання лакриці існує чимало, і кожна має свої особливості. Вибір залежить від мети: лікування, профілактика чи просто кулінарна насолода.
Відвар кореня солодки — класичний спосіб, відомий ще з давнини. Висушений корінь заливають водою, нагрівають на водяній бані протягом 15–20 хвилин і настоюють. Такий відвар вживають при кашлі, болях у горлі та проблемах із травленням. Важливо не перевищувати рекомендованих дозувань, зазначених на упаковці або призначених лікарем.
Сироп кореня солодки — аптечний препарат, знайомий більшості з дитинства. Застосовується переважно як відхаркувальний засіб при кашлі. Дозування залежить від віку і має визначатися лікарем або зазначатися в інструкції до конкретного препарату.
Лакричний чай — один із найпростіших і найприємніших способів отримати користь від солодки. Корінь додають до трав’яних зборів разом із м’ятою, ромашкою або імбирем. Він надає напою природної солодкості без потреби додавати цукор.
DGL-форма (деглюциризована лакриця) — спеціально оброблений екстракт, з якого вилучений більший відсоток гліциризину. Цю форму рекомендують тим, хто хоче отримати користь лакриці для травної системи, мінімізуючи ризик побічних ефектів з боку серцево-судинної системи. Проте навіть DGL-форма потребує уважного ставлення і консультації фахівця.
Міф: лакриця — повністю безпечна рослина, бо вона натуральна. Це оманливе переконання. Натуральність не дорівнює безпечності. Гліциризин — це потужна біологічно активна речовина, яка при надмірному вживанні здатна спричинити артеріальну гіпертензію, набряки і порушення серцевого ритму. Навіть кілька тижнів щоденного вживання великих кількостей лакричних цукерок можуть призвести до клінічно значущого зниження калію в крові.
Лакриця в Україні: Червона книга і перспективи
На території України солодка гола зростає на обмежених площах у південних степових районах і в Криму. За даними ботанічних довідників, рослина трапляється на солончакуватих ділянках, приморських схилах, уздовж берегів Азовського та Чорного морів. Іноді утворює невеликі зарості, зокрема в заплавах річок та на ракушняках біля слабко засолених озер.
Солодка гола занесена до Червоної книги України, а її угруповання (формація) — до Зеленої книги України. Це означає, що рослина потребує охорони, а її заготівля в дикій природі суворо обмежена. На Бердянській косі, наприклад, зарості солодки перебувають у пригніченому стані через надмірне антропогенне навантаження, попри існування ботанічного заказника.
Для промислових потреб корінь солодки переважно імпортують із Центральної Азії, Китаю та Туреччини — регіонів, де рослина поширена значно ширше і де її культивують спеціально для фармацевтичної та харчової промисловості.
Як відрізнити якісний корінь солодки
Якщо ви вирішите придбати корінь солодки для самостійного приготування відвару або чаю, зверніть увагу на кілька ознак якості. Добре висушений корінь має жовтуватий колір на зламі, характерний солодкий смак без гіркого присмаку, щільну текстуру і приємний специфічний аромат. Корінь не повинен бути занадто ламким або вологим — це ознаки неправильного зберігання.
Зберігати сушений корінь солодки слід у сухому прохолодному місці, захищеному від прямих сонячних променів, у паперовому або тканинному мішечку. У такому вигляді він зберігає свої властивості протягом двох-трьох років. Готовий відвар або настій зберігають у холодильнику не довше двох діб.
Цікаві факти з історії лакриці
Історія використання солодки нараховує щонайменше три тисячоліття. Стародавні єгиптяни клали корені солодки в гробниці фараонів — археологи знайшли їх навіть в усипальниці Тутанхамона. Олександр Македонський, за легендою, забезпечував свої війська коренем солодки під час тривалих походів — він втамовував спрагу і підтримував сили воїнів.
У середньовічній Європі монахи використовували солодку як ліки від кашлю, болю в горлі та розладів травлення. В Італії лакриця набула і романтичного значення — середньовічні лицарі, за переказами, підносили її дамам як вишуканий подарунок. Глобальний ринок лакриці, за оцінками аналітиків, перевищив два мільярди доларів у 2025 році, що свідчить про незгасний інтерес людства до цієї стародавньої рослини.
💡 Корисний факт. Гліциризин — основна солодка речовина лакриці — за інтенсивністю солодкості перевищує звичайний цукор у 30–50 разів, при цьому не спричиняє карієсу, що робить лакрицю цікавою альтернативою для підсолоджування напоїв.
😯 Несподіваний факт. У Фінляндії та Нідерландах найпопулярніші лакричні цукерки — не солодкі, а солоні. До їх складу додають хлорид амонію (салміаккі), і ці ласощі мають настільки специфічний смак, що туристи часто не можуть з’їсти навіть одну штуку, тоді як місцеві споживають їх кілограмами.
❓ Часте питання: чи можна давати лакрицю дітям? Сироп кореня солодки — один із поширених засобів від кашлю в педіатрії, проте дозування і тривалість прийому має визначати лікар. Лакричні цукерки дітям дають в обмеженій кількості, адже надмірне вживання гліциризину може вплинути на водно-електролітний баланс навіть у дорослих.
Порівняння лакриці з іншими природними підсолоджувачами
Лакриця — далеко не єдиний природний підсолоджувач, відомий людству. Проте вона має кілька особливостей, які вирізняють її серед аналогів. На відміну від стевії, яка дає чисту солодкість, лакриця має складний смаковий профіль з анісовими, деревними і злегка гіркуватими нотками. Це робить її менш універсальною як замінник цукру в чистому вигляді, але значно цікавішою як кулінарний інгредієнт.
| Підсолоджувач | Солодкість відносно цукру | Калорійність | Додаткові властивості |
|---|---|---|---|
| Лакриця (гліциризин) | у 30–50 разів | помірна | Протизапальна, відхаркувальна дія, специфічний смак |
| Стевія | у 200–300 разів | близько нуля | Нейтральний смак, без побічних ефектів на тиск |
| Мед | порівнянна з цукром | висока | Антибактеріальна дія, містить вітаміни |
| Кленовий сироп | порівнянна з цукром | висока | Містить мінерали, характерний аромат |
Лакриця у промисловості
Застосування лакриці не обмежується кулінарією і медициною. У харчовій промисловості екстракт солодки використовують для підсолоджування пива, лимонаду, квасу та інших напоїв. У тютюновій промисловості лакрицю додають до тютюнових сумішей для надання м’якості і характерного аромату. Навіть у виробництві високоякісного гуталіну використовують компоненти солодки.
Піноутворювальні властивості гліциризину знаходять застосування у виробництві вогнегасників та в текстильній промисловості. Така різноманітність використання робить солодку однією з найбільш економічно значущих лікарських рослин у світі.
Як заготовити корінь солодки самостійно
Зважаючи на те, що солодка гола в Україні перебуває під охороною і занесена до Червоної книги, самостійна заготівля кореня в дикій природі заборонена або суворо обмежена. Якщо ви маєте доступ до культивованих рослин на власній ділянці або в регіонах, де солодка не є охоронюваним видом, заготівлю проводять ранньою весною або восени, коли надземна частина починає в’янути.
Викопаний корінь обтрушують від землі, обрізають стебла, промивають у холодній воді, ріжуть на шматки і сушать на сонці або в добре провітрюваних приміщеннях. Висушений корінь пресують і зберігають у сухому місці. Для відновлення заростей на ділянці заготівлі рекомендується залишати не менше четвертини рослин, а повторну заготівлю проводити не раніше ніж через шість-вісім років.
Підсумок: ключове про лакрицю
- Лакриця — це корінь рослини солодки голої (Glycyrrhiza glabra) із сімейства бобових, відомий людству понад три тисячі років
- Головна діюча речовина — гліциризин — у 30–50 разів солодший за цукор і має виражену протизапальну та противірусну дію
- Застосовується у медицині (від кашлю, для травлення), кулінарії (цукерки, напої, приправи), косметології (освітлення шкіри, протизапальні засоби) та промисловості
- При надмірному вживанні може підвищувати тиск, спричиняти набряки та порушення серцевого ритму — потрібна помірність і консультація лікаря
- В Україні солодка гола занесена до Червоної книги, тому в дикій природі її заготівля обмежена
- У Скандинавії та Нідерландах солоні лакричні цукерки — національний делікатес, тоді як у Великій Британії віддають перевагу солодким
⚠️ Стаття має інформаційний характер і не є медичною рекомендацією. Перед вживанням лакриці в лікувальних цілях обов’язково проконсультуйтеся з лікарем, особливо якщо ви маєте хронічні захворювання, приймаєте ліки або перебуваєте у стані вагітності чи лактації.
