23 серпня яке свято: День Державного Прапора, церковні та міжнародні дати

23 серпня Україна відзначає одне з найважливіших державних свят — День Державного Прапора. Цього ж дня припадають церковні вшанування, міжнародні пам’ятні дати, народні традиції та іменини. Розглядаємо кожну подію докладно.

День Державного Прапора України — головне свято 23 серпня

Щороку 23 серпня Україна святкує День Державного Прапора — одне з ключових свят серпневого тижня, яке стоїть поруч із Днем Незалежності 24 серпня. Свято було офіційно встановлене у 2004 році указом Президента Леоніда Кучми й приурочене до історичної події 23 серпня 1991 року, коли синьо-жовтий стяг урочисто внесли до сесійної зали Верховної Ради напередодні проголошення незалежності.

За інформацією Українського інституту національної пам’яті, дата має глибокий символічний зміст. Наступного дня, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, а вже 4 вересня синьо-жовтий прапор було офіційно піднято над будівлею парламенту. Таким чином, 23 серпня став точкою відліку нової державної символіки незалежної країни. Вибір цієї конкретної дати мав на меті закріпити у свідомості громадян нерозривний зв’язок між прапором і незалежністю.

Щороку о дев’ятій ранку по всій Україні відбувається урочиста церемонія підняття прапора. У Києві, обласних та районних центрах проводять офіційні заходи за участю представників влади, громадських організацій, діячів науки та культури. У 2026 році ця дата матиме особливе значення — йтиметься вже про 35-ту річницю від дня, коли синьо-жовтий стяг увійшов до парламенту незалежної держави.

Під час повномасштабної війни з Росією, яка розпочалась у лютому 2022 року, свято набуло ще глибшого емоційного звучання. Синьо-жовтий стяг перестав бути лише офіційним атрибутом — він перетворився на знак незламності та єдності нації. Кожного дня його піднімають на визволених територіях, він супроводжує кожен підрозділ Збройних Сил, а його зображення стало одним з найупізнаваніших символів у всьому світі.

Історія синьо-жовтого прапора: від козацьких хоругв до державного символу

Синьо-жовте поєднання кольорів як символ українського народу має багатовікове коріння. Ці кольори пов’язують із часами Руського королівства XIV століття та козацькою добою, коли блакитний і жовтий з’являлись на хоругвах, гербах і печатках. У Запорозькій Січі використовувались прапори різних кольорів, серед яких синій і жовтий зустрічались найчастіше.

Як загальнонаціональні кольори синій і жовтий утвердились під час європейської «Весни народів» у 1848 році. Ключовою подією стало вивішування синьо-жовтого полотна над Львівською ратушею — під час революційних подій у Габсбурзькій монархії. Цей акт вперше на загальноєвропейському рівні заявив про існування окремої української нації з власною символікою. Відтоді синій і жовтий стали невід’ємною частиною українського національного руху, їх використовували культурні товариства, політичні організації та громадські рухи.

У добу Української Народної Республіки (1917–1921) синьо-жовтий прапор уже функціонував як повноцінний державний символ. Центральна Рада, а потім Директорія визнавали його офіційним стягом. Проте існувала дискусія щодо порядку смуг: частина діячів наполягала на жовто-блакитному варіанті, аргументуючи це геральдичними нормами, тоді як інші відстоювали блакитно-жовтий. Зрештою, обидва варіанти вживались у різних контекстах.

За радянської окупації український прапор був під забороною. Його повернення відбулося в роки здобуття незалежності: 24 серпня 1991 року Верховна Рада затвердила його як національний символ, а в 1992 році він отримав статус Державного Прапора. Офіційний прапор — це прямокутне полотнище з двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої синьої та нижньої жовтої, зі співвідношенням сторін 2:3.

Протягом років незалежності прапор супроводжував Україну на найважливіших рубежах. Його піднімали на вершину Евересту, він майорів на антарктичній станції «Академік Вернадський», летів у космос із Леонідом Каденюком у 1997 році. Під час Революції гідності 2013–2014 років синьо-жовті стрічки стали знаком протесту й гідності, а після окупації Криму прапор нескорено тримали на тральщику «Черкаси», екіпаж якого відмовився здатися окупантам.

Що означають кольори українського прапора

Значення синього та жовтого кольорів має кілька інтерпретацій, які доповнюють одна одну та формують цілісну символічну систему. Кожна з версій має свої історичні підстави, тому говорити про єдино правильне тлумачення некоректно.

Найпоширеніше пояснення — синій колір символізує чисте небо над Україною, а жовтий — пшеничні лани, що уособлюють родючість і достаток. Це трактування відображає аграрну природу країни та її тісний зв’язок із землею. Саме ця версія найчастіше звучить у шкільних підручниках і офіційних промовах, бо є інтуїтивно зрозумілою та образною.

Геральдична версія дещо інша: синій (лазуровий) колір традиційно уособлює воду, вірність і сталість, тоді як жовтий (золотий) — багатство, мудрість і благородство. Обидва кольори присутні на гербах багатьох українських земель починаючи з княжої доби, зокрема на гербі Галицько-Волинського князівства — золотий лев на синьому тлі.

Існує й космогонічна інтерпретація: верхній синій — це небесний, духовний світ, нижній жовтий — земний, матеріальний. Таке розташування відтворює гармонію між небом і землею, що є основою традиційного українського світогляду. Деякі дослідники також вказують на зв’язок кольорів із природними стихіями: синій — вода й повітря, жовтий — вогонь і земля.

Церковне свято 23 серпня: пам’ять мученика Луппа Солунського

За новоюліанським календарем, який Православна церква України та Українська греко-католицька церква офіційно використовують з 2023 року, 23 серпня вшановують пам’ять святого мученика Луппа Солунського. Також цього дня відзначають віддання свята Успіння Пресвятої Богородиці та вшановують пам’ять священномученика Іринея Ліонського.

Святий мученик Лупп жив наприкінці III — на початку IV століття у місті Солуні (сучасні Салоніки, Греція). За церковними переказами, він був вірним слугою та близьким учнем святого великомученика Димитрія Солунського. Після мученицької смерті свого наставника Лупп зібрав частину його крові та ризу, змочену нею. За переданням, з допомогою цих реліквій він здійснював зцілення хворих і проповідував слово Христове серед жителів Солуні та навколишніх поселень.

За часів правління римського імператора Максиміана Луппа заарештували через відкрите сповідання християнської віри. Його піддали тортурам і змушували відмовитися від Христа та принести жертви язичницьким богам, однак він залишився непохитним у своїй вірі. Зрештою він прийняв мученицьку смерть, ставши для віруючих прикладом стійкості та відданості. Православна традиція вшановує його як одного з тих, хто ціною власного життя засвідчив свою відданість Христу.

Окрім мученика Луппа, за церковним календарем 23 серпня також вшановують священномученика Іринея Ліонського — одного з ранніх отців церкви, який жив у II столітті і зробив значний внесок у формування християнського богослов’я. Його праця «Проти єресей» стала одним із перших систематичних викладів православного вчення та критики гностичних рухів.

Народні традиції та прикмети на 23 серпня

У народному календарі цей день пов’язаний із завершенням літнього циклу та підготовкою до осені. За давніми традиціями, господарі займалися городом, збирали врожай і наводили порядок у господарстві. Вважалося, що 23 серпня — це рубіж між літньою порою збирання й осінньою підготовкою до холодів.

Особливо цікаве народне повір’я: день вважався вдалим для створення сім’ї. За давніми переказами, подружжя, яке побралося на Луппів день, матиме міцний і щасливий союз. Ця традиція була особливо поширена на Полтавщині та Черкащині, де серпневі весілля загалом вважались найщасливішими.

Серед народних прикмет на 23 серпня збереглися характерні спостереження за природою. Якщо з’являлася вечірня зоря з червонуватим відтінком, а призахідне сонце також розчервонілось, чекали нічної грози. Похмурий ранок вказував на затяжні осінні дощі, що могли розпочатися вже наприкінці серпня. Якщо кроти нарили багато нір, це обіцяло мокрий кінець літа. Висока поросль бур’яну свідчила про те, що зима буде сніжною і тривалою.

Були й прикмети, пов’язані з поведінкою тварин і птахів. Якщо лелеки вже почали збиратися у зграї для відльоту, вірили, що осінь прийде рано. Раннє повернення бджіл до вуликів також трактувалося як ознака швидкого похолодання. Якщо метелики активно літали ввечері, наступний день обіцяв бути спекотним, а якщо морква на грядках схилилася — скоро мав піти дощ.

Іменини 23 серпня: хто святкує день ангела

Згідно з православним календарем, 23 серпня іменини відзначають носії кількох імен. За різними джерелами, до іменинників належать Іван, Микола, Єфрем і Павло. Деякі церковні календарі додають до цього списку Афанасія, В’ячеслава та Романа, що пояснюється різницею між старим і новим стилями літочислення.

Кожне з цих імен має глибоку етимологію та власну історію у християнській традиції. Іван — найпоширеніше серед них — походить від давньоюдейського Іоанн і перекладається як «помилуваний Богом» або «милість Божа». Це ім’я протягом багатьох століть залишається одним із найулюбленіших в Україні та асоціюється з працелюбністю, силою характеру та відданістю родині.

Микола — ім’я грецького походження, що означає «перемога народу». У християнській традиції це ім’я асоціюється перш за все із Миколою Чудотворцем — одним із найшанованіших святих в Україні. Єфрем — сирійське ім’я, яке тлумачать як «плідний» або «родючий». Павло має латинське коріння і перекладається як «малий» або «скромний», хоча у християнській традиції воно набуло значення великої духовної сили завдяки апостолу Павлу.

Ім’я	Походження	Значення
Іван	Давньоюдейське	«Помилуваний Богом», «милість Божа»
Микола	Грецьке	«Перемога народу»
Єфрем	Сирійське	«Плідний», «родючий»
Павло	Латинське	«Малий», «скромний»
Афанасій	Грецьке	«Безсмертний»
В’ячеслав	Слов’янське	«Більш славний»
Роман	Латинське	«Римлянин»

Міжнародний день пам’яті жертв работоргівлі та її ліквідації

23 серпня у всьому світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв работоргівлі та її ліквідації, встановлений за рекомендацією 150-ї сесії виконавчої ради ЮНЕСКО. Ця дата обрана з конкретної історичної причини: саме 23 серпня 1791 року на острові Санто-Домінго (нині Гаїті) спалахнуло масштабне повстання рабів, відоме як Гаїтянська революція.

Повстання стало переломним моментом у боротьбі проти рабства. Французька колонія на Санто-Домінго була однією з найприбутковіших у Карибському басейні, виробляючи, за різними оцінками, близько 40 відсотків усього цукру у тогочасному світі. На той час тут перебувало щонайменше 500 тисяч поневолених африканців при населенні приблизно 40 тисяч білих колоністів. Це чудовищне співвідношення зумовлювало нелюдські умови праці та жорстке поводження з рабами.

Повстання, яке розпочалося 23 серпня 1791 року, зрештою призвело до проголошення незалежності Гаїті у 1804 році. Це була перша в історії вільна чорношкірна республіка та друга незалежна країна в Західній півкулі після Сполучених Штатів. Гаїтянська революція стала потужним імпульсом для аболіціоністського руху по всьому світу і кардинально вплинула на подальшу долю рабства як інституції.

Мета щорічного вшанування — нагадати про трагічні сторінки людської історії, вшанувати пам’ять мільйонів жертв трансатлантичної работоргівлі та підкреслити важливість дотримання прав людини в сучасному світі. ЮНЕСКО проводить у цей день тематичні конференції, виставки, освітні програми та меморіальні заходи у різних країнах.

Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму

23 серпня в Європейському Союзі та низці інших країн відзначають Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму, також відомий як День чорної стрічки. Дата обрана через те, що 23 серпня 1939 року між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом було підписано сумнозвісний пакт Молотова — Ріббентропа.

Цей договір і таємний протокол до нього розділили Східну Європу на сфери впливу двох тоталітарних режимів. Для країн Балтії, Польщі, Румунії, Фінляндії та України наслідки пакту стали катастрофічними: окупація, масові репресії, примусові депортації мільйонів людей, знищення національних еліт. Для України це означало радянську анексію Західної України, масові арешти інтелігенції та депортації на схід.

У Литві цього дня приспускають прапори та прикріплюють до них чорні стрічки на знак жалоби. Латвія та Естонія проводять масштабні меморіальні заходи. У 1989 році саме 23 серпня відбулась одна з наймасштабніших мирних акцій в історії — «Балтійський шлях»: близько двох мільйонів людей утворили живий ланцюг завдовжки понад 600 кілометрів від Таллінна через Ригу до Вільнюса, вимагаючи незалежності від СРСР. Ця акція стала одним із ключових символів ненасильницького опору тоталітаризму й надихнула народи всього регіону на боротьбу за свободу.

День міста Харкова та Луцька 23 серпня

23 серпня традиційно святкують свій день два великих українських міста — Харків і Луцьк. Обидва свята мають глибоке історичне підґрунтя та тривалу традицію відзначення з концертами, фестивалями і громадськими заходами.

Для Харкова ця дата пов’язана з визволенням міста від нацистських окупантів 23 серпня 1943 року. Це була завершальна фаза Курської битви — одного з найбільших танкових зіткнень у світовій історії. Визволення Харкова, яке відбулось уже втретє за час війни (місто двічі переходило з рук у руки), стало остаточним і переломним моментом у ході Другої світової на Східному фронті. Цікаво, що саме 23 серпня 1975 року у Харкові відкрили метрополітен — перший в Україні за межами Києва. Сьогодні Харків, як місто, яке зазнає постійних обстрілів з боку Росії, відзначає День міста з особливим відчуттям стійкості та незламності.

Луцьк — одне з найдавніших міст України, перша літописна згадка про яке датується 1085 роком. Місто було столицею Волинського князівства, а стародавній Луцький замок (Замок Любарта) XIV–XV століть є однією з найкраще збережених середньовічних фортифікацій в Україні і входить до складу Державного історико-культурного заповідника. День міста Луцька щороку супроводжується фестивалями, ярмарками, концертами та екскурсіями історичним центром, а сам замок стає головним майданчиком для святкових заходів.

Визначні історичні події 23 серпня

Дата 23 серпня насичена подіями світового та українського масштабу. Від давніх часів до сьогодення цей день неодноразово ставав переломною точкою в історії різних народів і країн.

Рік	Подія
1866	Празький мирний договір завершив австро-прусську війну, розпущено Німецький союз
1904	Запатентовано автомобільний шинний ланцюг — винахід, що революціонізував зимове водіння
1914	Японія оголосила війну Німеччині, вступивши у Першу світову війну
1918	У Києві створено перший професійний театр Української Держави
1927	У США страчено Сакко та Ванцетті — справа, яка стала символом боротьби за права працівників
1939	Підписання пакту Молотова — Ріббентропа, що розділив Східну Європу
1943	Визволення Харкова від нацистських окупантів
1975	Відкриття Харківського метрополітену
1989	«Балтійський шлях» — два мільйони людей утворили живий ланцюг від Таллінна до Вільнюса
1991	Синьо-жовтий прапор внесено до зали Верховної Ради напередодні проголошення незалежності
1999	Берлін офіційно повернув статус столиці об’єднаної Німеччини
2004	Указ Президента про встановлення Дня Державного Прапора України

Серед усіх цих подій дві мають визначальне значення для України. Внесення синьо-жовтого прапора до сесійної зали Верховної Ради 23 серпня 1991 року стало передвістям проголошення незалежності наступного дня. А визволення Харкова у 1943 році символізує стійкість і незламність, які перегукуються з нинішньою боротьбою проти російської агресії.

Відомі люди, народжені 23 серпня

23 серпня народилось чимало видатних людей, чий внесок у науку, культуру та спорт є загальновизнаним. Серед найвідоміших українців цього дня — Борис Патон, легендарний вчений-металург, який очолював Національну академію наук України протягом більш ніж п’ятдесяти років. Він здобув міжнародне визнання за революційні дослідження у галузі зварювання та матеріалознавства і залишається одним із найшанованіших науковців в історії України.

Серед зарубіжних знаменитостей 23 серпня народився Кобі Браянт — один із найвидатніших баскетболістів в історії, п’ятиразовий чемпіон НБА та двічі олімпійський чемпіон. Також цього дня народився французький король Луї XVI, чиє правління завершилось Великою французькою революцією, та аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес, визнаний одним із найвпливовіших літераторів XX століття.

Як відзначити 23 серпня: ідеї та традиції святкування

День Державного Прапора — це свято, яке можна відзначити як у колі родини, так і разом із громадою. Найпоширеніша традиція — вивісити синьо-жовтий прапор на балконі, біля вхідних дверей або у вікні. Це простий, але потужний жест солідарності та патріотизму, який набув особливого значення під час війни.

У містах і селах зазвичай проводять урочисті церемонії підняття прапора, патріотичні концерти, тематичні флешмоби та виставки. Для дітей організовують майстер-класи з виготовлення прапорців, малювання та аплікації у синьо-жовтих кольорах. Школи та бібліотеки проводять тематичні уроки, лекції та вікторини про історію державної символіки.

У соціальних мережах щороку набирають популярність хештеги, пов’язані зі святом. Користувачі змінюють аватарки на зображення з прапором, діляться патріотичними історіями та фотографіями. Окремо проводяться благодійні акції на підтримку Збройних Сил України та волонтерських організацій, для яких синьо-жовтий стяг є символом усього, за що вони борються.

Для тих, хто цікавиться історією, 23 серпня — чудова нагода відвідати музей або тематичну виставку. У Києві можна побачити виставки прапорів-реліквій, пов’язаних із різними етапами боротьби за незалежність — від визвольних змагань початку XX століття до нинішньої війни. У регіональних музеях також проводять тематичні експозиції, присвячені місцевій історії та символіці.

Свята серпня, пов’язані з 23 числом

23 серпня органічно вписується у контекст серпневих свят, які формують цілий тиждень національного піднесення та духовного зосередження. Розуміння цієї дати у ширшому контексті допомагає побачити логіку святкового циклу.

Дата	Свято	Статус
1 серпня	Початок Успенського посту (за новим календарем)	Церковне
6 серпня	Преображення Господнє (Яблучний Спас)	Церковне
9 серпня	Міжнародний день корінних народів	Міжнародне
12 серпня	Міжнародний день молоді	Міжнародне
15 серпня	Успіння Пресвятої Богородиці	Церковне
19 серпня	Всесвітній день гуманітарної допомоги	Міжнародне
23 серпня	День Державного Прапора України	Державне
24 серпня	День Незалежності України	Державне

У 2026 році 23 серпня припадає на неділю, а День Незалежності 24 серпня — на понеділок. Разом із суботою 22 серпня українці матимуть три вихідних дні поспіль, що дає можливість повноцінно відзначити обидва свята та провести час із родиною. Варто зазначити, що у 2026 році Дню Незалежності виповниться 35 років — ювілейна дата, яка обіцяє особливо масштабне відзначення.

Що не можна робити 23 серпня за народними повір’ями

Народні традиції на 23 серпня передбачають низку застережень, характерних для кінця літа. Хоча сучасна людина ставиться до давніх повір’їв переважно з культурологічним інтересом, вони залишаються цікавим елементом нематеріальної культурної спадщини і допомагають зрозуміти світогляд наших предків.

За народними повір’ями, у цей день не рекомендувалося починати нових великих справ, зокрема будівництво чи далекі подорожі. Кінець серпня сприймався як час завершення циклів, тому варто було доводити до кінця розпочате раніше. Також побутувала думка, що не слід лихословити чи сваритися, бо зло, заподіяне в цей день, повернеться утричі. Не радили позичати гроші та давати в борг — вірили, що це може призвести до фінансових втрат.

Натомість день вважався надзвичайно сприятливим для збору врожаю, заготівок на зиму, випікання хліба та приготування святкової вечері. Особливо добрим знаком було запросити до столу гостей — це обіцяло достаток і злагоду в родині. Жінки цього дня традиційно пекли пироги з яблуками та медом, використовуючи дари Яблучного та Медового Спасів.

Привітання з Днем Державного Прапора: що написати близьким

У привітаннях із Днем Державного Прапора акцентують на патріотизмі, єдності, гордості за свою країну та надії на перемогу. Це свято об’єднує: його однаково відзначають і цивільні, і військові, і українці діаспори по всьому світу.

Привітання можна адресувати рідним, друзям, колегам та особливо — військовослужбовцям, які захищають право синьо-жовтого прапора майоріти над кожним куточком української землі. Основний мотив — вдячність за те, що прапор продовжує триматися, і впевненість у тому, що ніякі ворожі сили не здатні його схилити. У листівках і повідомленнях прийнято використовувати зображення прапора, патріотичні символи та мотиваційні фрази.

Для офіційних привітань характерні більш урочисті формулювання з відсиланням до історичних подій і подвигів захисників. Для особистих — теплі побажання миру, перемоги та повернення рідних додому. В умовах війни ці слова мають особливу вагу, щирість і глибину. Навіть простий жовто-блакитний смайл у повідомленні стає актом підтримки і солідарності.