Тарас Шевченко народився кріпаком і міг так і прожити все життя у власності поміщика. Але у 1838 році кілька людей зробили неможливе: зібрали гроші, щоб купити свободу двадцятичотирирічного художника. Ось як це відбулося.
Коротка відповідь
Шевченка викупили з кріпацтва у квітні 1838 року завдяки спільним зусиллям кількох людей. Ключову роль відіграли:
Карл Брюллов — уславлений російський художник, який написав портрет поета Василя Жуковського спеціально для продажу на лотереї, щоб зібрати гроші на викуп. Василь Жуковський — поет і вихователь спадкоємця престолу, який організував цей план і погодився позувати для портрета. Олексій Венеціанов — художник, що клопотав за Шевченка при дворі. Товариство заохочення художників — виступило посередником у переговорах. Викупну суму — 2500 карбованців — зібрали саме з продажу того портрета.
Ким був Шевченко до звільнення
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Київщині в сім’ї кріпаків. Його пан — поміщик Павло Енгельгардт — помітив тягу хлопчика до малювання і взяв його до Петербурга як кімнатного слугу і майбутнього «дворового живописця». Талант Тараса був очевидним, і Енгельгардт вирішив, що навчений кріпак-художник стане цінним «активом».
У Петербурзі юного Шевченка віддали на навчання до художника Василя Ширяєва. Саме тоді, малюючи вночі в Літньому саду, Тарас познайомився з художником Іваном Сошенком — земляком-українцем, який і став ключовою ланкою в ланцюжку звільнення. Сошенко одразу помітив неабиякий талант юнака і вирішив допомогти.
Три ключові особи звільнення
🎨 Карл Брюллов (1799–1852)
Один із найславетніших художників свого часу, автор грандіозного полотна «Останній день Помпеї». Саме він написав портрет Жуковського — твір, який пішов на лотерею і став «ціною свободи» Шевченка. Брюллов не лише надав картину, а й активно підтримував молодого Тараса, вважав його художником виняткового обдарування. За деякими свідченнями, він особисто займався підготовкою і прийняттям Шевченка до Академії мистецтв уже після звільнення.
✍️ Василь Жуковський (1783–1852)
Видатний російський поет, перекладач, вихователь майбутнього царя Олександра ІІ. Погодився позувати для портрета Брюллова — безоплатно, спеціально заради звільнення Шевченка. Жуковський мав доступ до царського двору і до впливових людей, що робило його участь у справі особливо цінною. Саме його авторитет забезпечив успіх лотереї.
🖼 Іван Сошенко (1807–1876)
Художник-українець, земляк і перший заступник Шевченка в Петербурзі. Саме він познайомив Тараса з Брюлловим, Жуковським та іншими впливовими людьми мистецького кола, написав листи на його підтримку і зробив усе, щоб справа зрушила з місця. Без Сошенка — не було б нікого іншого.
Як відбувся викуп: крок за кроком
Поміщик Павло Енгельгардт спочатку категорично відмовлявся відпускати Шевченка. Кріпак-художник був для нього вигідним вкладенням, а не людиною з правами. На пряме прохання відмовив — навіть коли за Тараса просили шановані люди.
Тоді було вирішено діяти через гроші. Брюллов написав портрет Жуковського — представницький, майстерно виконаний, вартий чималої суми. Портрет виставили на лотерею при дворі, квитки розійшлися серед петербурзької знаті. Зібрана сума склала 2500 карбованців асигнаціями — рівно стільки, скільки запросив Енгельгардт за свого кріпака.
22 квітня 1838 року Павло Енгельгардт підписав «відпускну» — документ про звільнення Тараса Григоровича Шевченка з кріпацтва. Того ж року Шевченко вступив до Петербурзької академії мистецтв — у клас Карла Брюллова.
Ніколи не забуду того дня, коли добрий мій Сошенко повів мене до Брюллова — і той прийняв мене, мов рідного.
Скільки коштувала свобода
| Деталь | Факт |
|---|---|
| Сума викупу | 2500 карбованців асигнаціями |
| Джерело коштів | Лотерея — продаж портрета Жуковського пензля Брюллова |
| Дата підписання «відпускної» | 22 квітня 1838 року |
| Поміщик | Павло Енгельгардт |
| Вік Шевченка на момент звільнення | 24 роки |
💰 2500 карбованців асигнаціями — значна сума на той час. Для порівняння: місячна зарплата кваліфікованого петербурзького майстра складала тоді близько 15–20 карбованців. Фактично це була ціна кількох років роботи.
🎨 Портрет Жуковського пензля Брюллова зберігся і нині знаходиться в Російському музеї в Санкт-Петербурзі. Це один із найвідоміших портретів, що «зберіг» чиєсь живе доля.
🎓 Вже у тому ж 1838 році, одразу після звільнення, Шевченко вступив до Петербурзької академії мистецтв у клас Брюллова. Вчителем великого поета став великий художник.
Що відбулося після звільнення
Свобода дала Шевченкові те, чого він найбільше потребував — право творити, думати і говорити від власного імені. Вже у 1840 році, лише через два роки після звільнення, вийшов «Кобзар» — перша і доля визначальна збірка поезій, яка відразу стала подією в українській культурі.
Але свобода виявилась неповною. У 1847 році Шевченка заарештували — за участь у Кирило-Мефодіївському братстві і за вірші, визнані «зловмисними проти уряду». Його відправили у солдати до Оренбурзьких степів із особистою забороною царя Миколи І писати і малювати. Заслання тривало десять років.
Шевченко повернувся з заслання у 1857 році — підірваного здоров’я, але не зламаного духом. Помер він у 1861 році, у 47 років. З 47 прожитих — 24 роки він провів кріпаком, і лише 23 — вільною людиною.
Підсумок: хто і як
Шевченка з кріпацтва викупили колективними зусиллями кількох людей доброї волі: художник Іван Сошенко, який першим взявся допомагати і зв’язав Тараса з потрібними людьми; Карл Брюллов, який написав портрет як «валюту свободи»; Василь Жуковський, який погодився позувати і чий авторитет забезпечив успіх лотереї; і безіменні петербуржці, які купили квитки тієї лотереї. Поміщик Енгельгардт отримав 2500 карбованців і підписав папір. А Україна отримала свого Кобзаря.
