Коли свято Віри, Надії, Любові та Софії: дата за новим і старим стилем

Чому дата свята змінилася

З 1 вересня 2023 року Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар для більшості неперехідних свят — тобто тих, які мають фіксовану дату щороку. Реформа наблизила церковні дати до загальноприйнятого григоріанського календаря, яким послуговується світська більшість країн, і скоротила розрив між ними до нуля для більшості свят.

Оскільки за старим юліанським календарем свято Віри, Надії, Любові та Софії припадало на 30 вересня, а різниця між календарями станом на XXI століття становить 13 днів, за новим стилем дата змістилася на 17 вересня. Ті парафії та вірні, які зберігають юліанський календар, продовжують відзначати свято 30 вересня, як і раніше.

Історія трьох сестер і їхньої матері

Згідно з церковним переказом, у II столітті в Римській імперії жила благочестива вдова Софія, яка виховувала трьох дочок, названих на честь головних християнських чеснот — Віру, Надію та Любов. Дівчатка зростали в атмосфері глибокої віри, де щоденна молитва була невіддільною частиною життя родини.

Звістки про відданість родини християнству дійшли до імператора Адріана, відомого переслідувача перших християн. За переказом, він наказав привести родину до палацу, сподіваючись погрозами чи обіцянками змусити дівчат зректися віри. Попри юний вік — сестрам було дванадцять, десять і дев’ять років — жодна з них не відступила, і зрештою всі три прийняли мученицьку смерть. Софія, побачивши страждання доньок, померла від горя невдовзі після цих подій, поховавши їх власними руками.

Ця історія зробила імена Віра, Надія, Любов та Софія символами материнської жертовності та стійкості духу, що не залежить від фізичної сили чи життєвого досвіду. Апостол Павло у своєму посланні писав, що з усіх чеснот залишаються віра, надія і любов, але найбільша з них — любов; саме ці слова лягли в основу символіки свята.

Ім’я Софія в перекладі з грецької означає «премудрість», і в церковній традиції образ Софії тлумачать не лише як історичну матір трьох мучениць, а і як уособлення Божественної премудрості, що об’єднує в собі три чесноти своїх доньок в єдине ціле. Тому свято нерідко трактують ширше, ніж просто пам’ять про конкретних історичних осіб, — як цілісний образ духовного шляху людини від віри через надію до любові.

Таблиця: свято за різними календарними стилями

Як святкують день Віри, Надії, Любові в Україні

У храмах цього дня відбуваються молебні на честь святих мучениць, куди традиційно приходять жінки різного віку — адже свято вважається насамперед жіночим. У народній традиції день має другу назву — «Вселенські баб’їні іменини» або просто «Бабське свято», оскільки він присвячений усім жінкам: матерям, донькам, сестрам.

Одним із найдавніших звичаїв цього дня був ранковий ритуальний плач: жінки голосили за долею рідних, вірячи, що такі сльози здатні виплакати всі негаразди наперед і відвести біду від родини на весь наступний рік. У деяких місцевостях також існував звичай випікати невеликий коровай або паляницю й ділити її між усіма членами родини, щоб у домі панувала єдність та злагода.

Оскільки день вважається сімейним, традиційно уникали гучних застіль, натомість намагалися провести більше часу з найближчими родичами. Цього дня також було прийнято миритися з тими, з ким виникла сварка, — вважалося, що образа, яка залишається невирішеною саме в це свято, тягнеться за людиною значно довше, ніж зазвичай.

Про що моляться в цей день

До святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії традиційно звертаються з молитвами про сімейне благополуччя, народження та здоров’я дітей. Жінки також моляться про зміцнення власної віри, про надію в скрутні періоди життя та про наповнення серця любов’ю до близьких. Багато вірян читають молитви вдома перед іконою, особливо якщо в родині є іменинниці, названі на честь однієї з трьох сестер.

Іменини та вшанування пам’яті святих

17 вересня за новим стилем святкують іменини всі жінки з іменами Віра, Надія, Любов і Софія — це один із небагатьох днів у церковному календарі, коли одразу чотири поширені жіночі імена мають спільне свято. У багатьох українських містах на честь святих названо вулиці: зокрема, вулиця Віри, Надії, Любові є у Львові, а окремі вулиці з цими назвами є й у Кривому Розі.

Іконографія святих мучениць відома з давніх часів: збереглися ікони XVI–XVIII століть, серед яких роботи новгородської школи іконопису та твори українських майстрів. На таких іконах зазвичай зображують Софію в центрі композиції з трьома доньками обабіч — як символ материнської опіки над чеснотами віри, надії та любові.

Народні прикмети та повір’я дня

З цим днем пов’язано чимало народних прикмет, які стосуються переважно погоди та побутових справ. Вважалося, що погода 17 вересня (за новим стилем) підказує, якою буде осінь: тепла й суха днина обіцяла довгу теплу осінь, тоді як дощова погода віщувала ранні холоди. У день свята також не рекомендувалося починати нові важливі справи чи ухвалювати значущі рішення — вважалося, що краще присвятити час родині та внутрішньому спокою.

Рукоділля, пов’язане з дарунками для близьких, вважалося цього дня особливо доречним заняттям: вишиті обереги чи рушники, зроблені з любов’ю для дітей або рідних, за повір’ям, несли особливу силу, якщо їх починали саме в день пам’яті трьох сестер.

Ще одним поширеним звичаєм було дарувати молодшим жінкам родини — донькам, онукам, хрещеницям — невеликі обереги чи прикраси саме в цей день, супроводжуючи подарунок побажанням міцної віри, невичерпної надії та щирої любові в житті. Цей жест символічно передавав естафету жіночої мудрості від старшого покоління до молодшого.

Чим це свято відрізняється від інших жіночих днів

На відміну від міжнародного жіночого дня 8 березня, який має світське походження і не пов’язаний із релігійною традицією, свято Віри, Надії, Любові та Софії — суто церковне за походженням, хоча з часом обросло численними народними звичаями, що вийшли за межі суто богослужбової практики. Це поєднання церковного змісту з побутовою, майже сімейною атмосферою і робить день особливим у порівнянні з іншими датами церковного календаря.

Ще одна відмінність — цей день не є державним вихідним в Україні, тому святкування здебільшого має приватний, родинний характер: похід до церкви вранці, а ввечері — спокійний час у колі найближчих людей. Це наближує свято радше до особистого, ніж до масового формату відзначення.

Де в Україні особливо шанують це свято

Хоча свято відзначають по всій країні, у деяких регіонах традиція має особливо глибоке коріння — зокрема в місцевостях із давньою парафіяльною історією, де храми, освячені на честь Віри, Надії, Любові та Софії, існують уже десятиліттями. У таких парафіях 17 вересня стає престольним святом, і до богослужіння долучається значно більше вірян, ніж у звичайну неділю.

У деяких містах цього дня в храмах організовують спільні поминальні молебні за жінок, які загинули чи постраждали внаслідок війни, — цей аспект вшанування набув особливого значення для громад в останні роки, доповнюючи традиційний зміст свята сучасним контекстом підтримки та єдності. Парафіяльні спільноти нерідко використовують цей день і для благодійних ініціатив, спрямованих на допомогу жінкам і родинам, які постраждали від бойових дій.