Майкл Дж. Фокс — один із найуспішніших акторів свого покоління. Зірка трилогії «Назад у майбутнє», п’ятиразовий лауреат премії «Еммі», людина, яка продовжує знімати навіть попри хворобу Паркінсона, що була діагностована ще в 1991 році.
Майкл Дж. Фокс — канадсько-американський актор, відомий насамперед роллю Марті МакФлая у трилогії «Назад у майбутнє» (1985–1990) і роллю Алекса Кітона у серіалі «Сімейні узи» (1982–1989).
- 🔹 Народився 9 червня 1961 року в Едмонтоні, Канада
- 🔹 5 премій «Еммі»: 3 за «Сімейні узи», 1 за Boston Legal, 1 за Rescue Me
- 🔹 Діагноз «хвороба Паркінсона» — 1991 рік, у 29 років
- 🔹 Заснував Michael J. Fox Foundation for Parkinson’s Research у 2000 році
- 🔹 У 2025 році повернувся на екрани у серіалі Shrinking (Apple TV+)
- Повне ім’я
- Майкл Ендрю Фокс
- Дата народження
- 9 червня 1961
- Місце народження
- Едмонтон, Альберта, Канада
- Дружина
- Трейсі Поллан (з 1988)
- Діти
- Четверо (Семюел, близнючки Акуінна і Скайлер, Есме)
- Премії «Еммі»
- 5 (3 за «Сімейні узи», 1 за Boston Legal, 1 за Rescue Me)
- Перший великий серіал
- «Сімейні узи» (Family Ties, 1982–1989)
- Найвідоміший фільм
- «Назад у майбутнє» (Back to the Future, 1985)
Початок кар’єри: від Канади до Голлівуду
Майкл Дж. Фокс виріс у Ванкувері, де почав акторський шлях ще підлітком — завдяки шкільному вчителю театру він потрапив на прослуховування до канадського серіалу «Лео і я» (Leo and Me) і знявся в ньому у 16 років. У 1979 році він переїхав до Лос-Анджелеса, щоб будувати кар’єру, маючи в кишені лічені гроші. Виживав майже впроголодь, поки не отримав роль у серіалі «Сімейні узи».
«Сімейні узи» (Family Ties, 1982–1989): серіал, що зробив його зіркою
«Сімейні узи» (Family Ties)
Фокс зіграв Алекса П. Кітона — консервативного підлітка в родині батьків-лібералів. Персонаж став культовим: Алекс Кітон — щирий прихильник рейганоміки в родині колишніх хіпі. Серіал отримав п’ять премій «Еммі», три з яких дісталися Фоксу — у категорії «Найкращий актор комедійного серіалу». Саме під час зйомок «Сімейних уз» він і зустрів свою майбутню дружину — акторку Трейсі Поллан.
Трилогія «Назад у майбутнє» (1985–1990): роль усього життя
«Назад у майбутнє» (Back to the Future)
Марті МакФлай — підліток, який разом із ексцентричним ученим доктором Еммом Брауном (Крістофер Ллойд) подорожує у часі на автомобілі DeLorean. Перший фільм (1985) став одним із найкасовіших у своєму році. Фокс зіграв у всіх трьох частинах трилогії і досі вважається нерозривно пов’язаним із цим образом. Примітна деталь: спочатку Марті МакФлая мав грати Ерік Штольц, але після кількох тижнів зйомок режисер і студія вирішили замінити його на Фокса.
Цікаво
Знімаючи «Назад у майбутнє», Фокс одночасно знімався у «Сімейних узах» — вдень на знімальному майданчику серіалу, вночі — на зйомках фільму. У деякі дні він спав лише кілька годин між двома знімальними майданчиками.
Інші помітні фільми 1980-х і 1990-х
«Вовчата» (Teen Wolf, 1985)
Фокс зіграв старшокласника, який раптово виявляє в собі здатність перетворюватися на вовкулаку. Фільм вийшов того ж року, що й «Назад у майбутнє», і теж став комерційним успіхом — закріпивши Фокса як одного з найпопулярніших молодих акторів Голлівуду.
«Стюарт Літтл» (Stuart Little, 1999) та «Стюарт Літтл 2» (2002)
Фокс озвучив головного персонажа — кмітливе мишеня Стюарта, яке потрапляє в людську родину. Обидва фільми стали касовими хітами і показали Фокса як майстра озвучення.
| Фільм | Рік | Жанр | Роль |
|---|---|---|---|
| Назад у майбутнє | 1985 | Фантастика | Марті МакФлай |
| Вовчата (Teen Wolf) | 1985 | Комедія / Фентезі | Скотт Говард |
| Назад у майбутнє 2 | 1989 | Фантастика | Марті МакФлай |
| Назад у майбутнє 3 | 1990 | Фантастика / Вестерн | Марті МакФлай |
| Марс атакує! (Mars Attacks!) | 1996 | Комедія / Фантастика | Джейсон Стоун |
| Стюарт Літтл (озвучення) | 1999 | Сімейний | Стюарт Літтл (голос) |
| Стюарт Літтл 2 (озвучення) | 2002 | Сімейний | Стюарт Літтл (голос) |
Серіали після «Сімейних уз»: «Спін-Сіті» та повернення до ТБ
«Спін-Сіті» (Spin City, 1996–2000)
Фокс зіграв Майка Флаерті — заступника мера Нью-Йорка. Серіал мав великий успіх. У 2000 році за цю роль він отримав четверту премію «Еммі» і «Золотий глобус» — вже знаючи про свій діагноз. Після четвертого сезону Фокс покинув серіал, бо симптоми хвороби ставали помітними і заважали роботі.
💡 Корисно знати: Фокс був діагностований із хворобою Паркінсона в 1991 році у 29 років. Він приховував діагноз сім років і оголосив про нього публічно лише в 1998-му, вже знімаючись у «Спін-Сіті».
😯 Несподіваний факт: у серіалі «Дружина» (The Good Wife, 2010–2016) Фокс зіграв маніпулятивного адвоката Луїса Кеннінга, який використовує своє захворювання для впливу на суддів і присяжних. Це була одна з найнетиповіших ролей у кар’єрі актора.
❓ Часте питання: чи знімається Майкл Дж. Фокс зараз? Так — у 2025 році він повернувся на екрани у третьому сезоні серіалу Shrinking (Apple TV+) у гостьовій ролі.
Гостьові ролі після 2001 року: Scrubs, Boston Legal, The Good Wife
Після «Спін-Сіті» Фокс поступово скорочував акторське навантаження, зосереджуючись на благодійності та родині. Однак повністю від знімань не відходив — і деякі з його пізніших ролей стали справжніми акторськими перлинами.
Scrubs (2004) — доктор Кевін Кейсі, хірург із обсесивно-компульсивним розладом. Нетривала, але яскрава поява.
Boston Legal (2006) — повторювана роль, за яку Фокс отримав п’яту премію «Еммі» у категорії «Найкращий гостьовий актор драматичного серіалу».
Rescue Me (2009) — ще одна нагорода «Еммі» за гостьову роль.
The Good Wife (2010–2016) — адвокат Луїс Кеннінг, 26 епізодів. Один із найкращих постдіагностичних образів актора. Рецензенти відзначали сміливість і глибину цієї роботи.
Curb Your Enthusiasm — зіграв примхливу версію самого себе, де будь-яке тремтіння через хворобу нарочито й іронічно обігравалося у сюжеті.
The Michael J. Fox Show (2013–2014) — головна роль в одезезонному ситкомі NBC. Зіграв ведучого новин, який змушений піти з роботи через хворобу Паркінсона. Серіал отримав схвальні рецензії, але після одного сезону був закритий.
The Good Fight (2020) — остання поява на телебаченні перед паузою. У 2020-му Фокс фактично відійшов від активної кар’єри через погіршення стану здоров’я.
Still: A Michael J. Fox Movie (2023) і повернення у Shrinking
У 2023 році вийшов документальний фільм «Still: Кіно Майкла Дж. Фокса» — автобіографічна стрічка про його шлях від дитинства до сьогодення. Фільм отримав визнання критиків і широку аудиторію.
У 2025 році Фокс повернувся на екрани у гостьовій ролі в третьому сезоні серіалу Shrinking (Apple TV+) — разом із Гаррісоном Фордом і Джейсоном Сігелом. Серіал створив Білл Лоуренс — той самий, хто колись працював із Фоксом на «Спін-Сіті» і Scrubs. За інформацією Parade, роль у Shrinking стала першою повноцінною появою Фокса на екрані після The Good Fight у 2020 році.
Фонд Майкла Дж. Фокса (Michael J. Fox Foundation for Parkinson’s Research) засновано у 2000 році. Організація фінансує дослідження по всьому світу і є одним із головних рушіїв прогресу у вивченні хвороби Паркінсона. Серед здобутків фонду — фінансування розробки біомаркерів для ранньої діагностики. Лише за перші два десятиліття організація залучила понад мільярд доларів на наукові гранти.
Фонд Майкла Дж. Фокса: у 2000 році актор заснував Michael J. Fox Foundation for Parkinson’s Research — одну з найбільших у світі неурядових організацій, що фінансує дослідження хвороби Паркінсона. Фонд зібрав понад мільярд доларів на наукові дослідження.
Книги та громадська діяльність
Паралельно з акторською кар’єрою Фокс написав кілька автобіографічних книг. «Lucky Man: A Memoir» (2002) розповідає про його шлях до слави і перші роки після діагнозу. «Always Looking Up: The Adventures of an Incurable Optimist» (2009) — про те, як підтримувати оптимізм у найскладніших обставинах. Обидві книги стали бестселерами і допомогли мільйонам людей, що стикнулися з важкими діагнозами.
Фокс неодноразово виступав перед Конгресом США, закликаючи до фінансування досліджень хвороби Паркінсона і підтримки стовбурових клітин. Його виступи мали реальний вплив на законодавство. У 2009 році він отримав почесний ступінь доктора Університету Квінс в Канаді.
Особисте життя і родина
У 1988 році Фокс одружився з акторкою Трейсі Поллан, з якою познайомився на зйомках «Сімейних уз» — вона грала в серіалі його дівчину. Разом вони виховують четверо дітей: сина Семюела (нар. 1989), близнючок Акуінну і Скайлер (нар. 1995) та Есме (нар. 2001). За словами Фокса, Трейсі стала головною опорою родини в найважчі роки боротьби з хворобою.
Після оголошення діагнозу Фокс визнав, що певний час вдавався до алкоголю, щоб впоратися зі стресом, але вже понад 30 років тримається тверезості. Він відкрито говорить про цей досвід у документальному фільмі Still та у своїх книгах.
Місце Майкла Дж. Фокса в культурі
Майкл Дж. Фокс залишається одним із символів покоління 1980-х. Його образ Марті МакФлая — підлітка з гітарою і жилеткою, що мчить на DeLorean крізь час, — увійшов у поп-культуру назавжди. Щороку 21 жовтня, яке у трилогії є «датою прильоту у майбутнє», шанувальники по всьому світу влаштовують тематичні вечірки і покази всіх трьох частин поспіль — доказ того, що трилогія давно вийшла за межі кіно і стала частиною культурного коду цілих поколінь.
Але не менш важливою є спадщина Фокса як людини, яка відкрито говорить про хворобу і продовжує творчо працювати попри неї. Він перетворив свій діагноз на місію — і зібрав через фонд понад мільярд доларів на дослідження. Актори, що продовжують знімати з обмеженими фізичними можливостями, часто називають Фокса своїм натхненником.
Hollywood Reporter у 2025 році назвав Фокса прикладом того, як акторська кар’єра може ставати тільки глибшою і динамічнішою з роками — навіть попри серйозні фізичні обмеження. Його пізні ролі, зокрема Луїс Кеннінг у The Good Wife, критики вважають найбільш зрілими і складними за всю кар’єру.
Найкращі фільми й серіали Майкла Дж. Фокса
- Серіали: «Сімейні узи» (1982–1989), «Спін-Сіті» (1996–2000), The Good Wife (2010–2016), Shrinking (2025)
- Фільми: «Назад у майбутнє» (1985), «Назад у майбутнє 2» (1989), «Назад у майбутнє 3» (1990), «Вовчата» (1985), «Стюарт Літтл» (1999)
- Документальне кіно: Still: A Michael J. Fox Movie (2023)
- 5 премій «Еммі» і 1 «Золотий глобус»
- Попри хворобу Паркінсона, продовжує зніматися — наймотивуючіша кар’єра свого покоління
