Населення Китаю — одна з ключових цифр у світовій демографії та економіці. Ще кілька десятиліть тому Піднебесна була найбільшою країною за чисельністю населення. Сьогодні картина змінилася: Китай уступив першість Індії й переживає безпрецедентне скорочення кількості жителів уже четвертий рік поспіль.
- 🔹 За офіційними даними Національного бюро статистики КНР: близько 1,405 мільярда осіб (на кінець 2025 року)
- 🔹 За оцінкою Worldometer на основі даних ООН: близько 1,413 мільярда (середина 2026 року)
- 🔹 Китай посідає 2-е місце у світі — після Індії, яка обігнала Піднебесну у 2023 році
- 🔹 Четвертий рік поспіль спостерігається скорочення населення
- 🔹 Коефіцієнт народжуваності — близько 0,9–1,0 дитини на жінку (при нормі 2,1 для простого відтворення)
- 🔹 Частка осіб 60+ сягнула понад 21% від усього населення
Скільки людей живе в Китаї: актуальні цифри
За офіційними даними Національного бюро статистики КНР, оприлюдненими у лютому 2026 року, населення Китаю на 31 грудня 2025 року становило 1 404,89 мільйона осіб. Це на 3,39 мільйона менше, ніж роком раніше. Скорочення тривало вже четвертий рік поспіль.
Worldometer, що спирається на оцінки ООН, дає дещо вищу цифру — близько 1 412–1 413 мільйонів на середину 2026 року. Розбіжність пояснюється різними методологіями: Національне бюро статистики КНР рахує лише постійних жителів материкового Китаю, тоді як оцінки ООН застосовують ширші критерії врахування населення.
Густота населення становить близько 150 осіб на квадратний кілометр у середньому по країні. Але розподіл украй нерівномірний: східні провінції та великі агломерації буквально переповнені, тоді як Тибет, Сіньцзян і провінції Гобійського регіону заселені надзвичайно рідко.
| Показник | Значення (2025–2026) |
|---|---|
| Чисельність населення (НБС КНР, кін. 2025) | 1 404,89 млн осіб |
| Оцінка Worldometer / ООН (середина 2026) | ~1 412–1 413 млн осіб |
| Місце у світовому рейтингу | 2-е (після Індії) |
| Частка від населення Землі | ~17% |
| Густота населення | ~150 осіб / км² |
| Коефіцієнт народжуваності (TFR) | ~0,9–1,0 |
| Частка осіб 60+ років | понад 21% |
| Рівень урбанізації | близько 68% |
Як змінювалося населення Китаю: від 1949 року до сьогодні
Після утворення Китайської Народної Республіки у 1949 році населення країни становило близько 540–546 мільйонів осіб. Мао Цзедун заохочував великі сім’ї, вважаючи, що багатолюдність — це сила держави. Упродовж 1950-х і 1960-х кількість жителів зростала стрімко, попри трагічні події «Великого стрибка» (1958–1962), які призвели до масового голоду з мільйонами жертв.
До кінця 1970-х населення Китаю наблизилося до мільярда. Саме тоді у Пекіні дійшли висновку, що демографічний ріст загрожує економічному розвиткові країни, — і в 1979–1980 роках запровадили сумнозвісну політику «одна родина — одна дитина».
| Рік | Населення | Подія |
|---|---|---|
| 1950 | ~546 млн | Утворення КНР |
| 1970 | ~820 млн | Початок зростання контролю |
| 1980 | ~982 млн | Запровадження політики «одна дитина» |
| 2000 | ~1 263 млн | Вступ до СОТ, економічний бум |
| 2015 | ~1 375 млн | Скасування «однієї дитини», дозвіл на двох |
| 2022 | ~1 412 млн | Перше скорочення за 60 років |
| 2023 | ~1 409 млн | Індія обганяє Китай за чисельністю |
| 2025 | 1 404,89 млн | Четвертий рік скорочення |
Політика «одна дитина»: наслідки, що дають про себе знати досі
З 1979–1980 по 2015 рік Китай проводив одну з найбільш радикальних демографічних програм в історії. Сім’ям дозволялося мати лише одну дитину; порушників чекали штрафи, звільнення з роботи, примусові аборти чи стерилізація. Дітей поза квотою неофіційно називали «хейхайцзи» — «чорні діти»: вони не могли отримати документів, ходити до школи, користуватися соціальними послугами.
Упродовж тридцяти п’яти років ця політика справді уповільнила ріст населення. Але одночасно вона заклала «демографічну бомбу уповільненої дії»: ціле покоління виросло без братів і сестер, норма дводітної сім’ї зникла із суспільної свідомості, а жінки звикли до незалежності й кар’єри. Коли у 2016 році обмеження послабили (дозволили двох дітей), а у 2021 — трьох, бажаної хвилі народжуваності не сталося. За даними видання Babel, якщо у 1987 році в Китаї народилося 25,5 мільйона людей, то у 2016-му — 18,8 мільйона, а у 2022-му — лише 9,6 мільйона.
Демографічне старіння Китаю: проблема 4-2-1
Наслідки десятиліть обмежень народжуваності відображає структура китайського суспільства. Дослідники описують її формулою «4-2-1»: четверо дідусів і бабусь, двоє батьків, одна дитина. Це означає, що одна молода людина несе відповідальність за утримання шістьох старших членів родини.
За офіційними даними КНР, кількість осіб старше 60 років вже перевищує 296 мільйонів — понад 21% від усього населення. Це більше, ніж усе населення більшості країн Європи. Пенсійна система Китаю зазнає колосального тиску: кількість пенсіонерів швидко зростає, тоді як кількість працездатного населення скорочується. У відповідь уряд поступово підвищує пенсійний вік.
💡 Корисно знати: Коефіцієнт народжуваності (TFR) у Китаї на 2025–2026 роки оцінюється на рівні близько 0,9–1,0 дитини на жінку. Для простого відтворення населення — без зростання і без скорочення — необхідний показник у 2,1. Китай перебуває на одному з найнижчих рівнів у світі, поряд із Кореєю та Японією.
😯 Несподіване: Китай уступив Індії першість за чисельністю населення у 2023 році — вперше з часів, коли людство почало вести статистику. Індія, де не було жорсткого обмеження народжуваності, тепер налічує понад 1,43 мільярда жителів і продовжує зростати.
❓ Часте питання: Чи може Китай зупинити скорочення населення? Уряд запроваджує субсидії на дітей, знижки на навчання і житлові пільги. Проте демографи вказують: досвід Японії, Кореї та ряду європейських країн показує, що після досягнення певного рівня добробуту та урбанізації фінансові стимули не призводять до суттєвого підвищення народжуваності.
Найбільші міста Китаю та розподіл населення
Незважаючи на те, що рівень урбанізації Китаю вже сягає близько 68%, він продовжує зростати. Мільйони людей щороку переїжджають із сільської місцевості до міст у пошуках роботи та кращого рівня життя. Найбільші міські агломерації стають справжніми мегаполісами, що за чисельністю населення перевищують більшість країн світу.
| Місто / агломерація | Орієнтовне населення (млн) | Роль |
|---|---|---|
| Чунцін | ~32 | Найбільше муніципальне утворення |
| Шанхай | ~25–28 | Фінансовий та торговий центр |
| Пекін | ~22 | Столиця, політичний центр |
| Тяньцзінь | ~14 | Портовий та промисловий центр |
| Гуанчжоу | ~18 | Промисловість, торгівля |
| Шеньчжень | ~18 | Технологічний хаб |
Водночас кілька провінцій переживають депопуляцію: молодь покидає сільські райони та невеликі міста, залишаючи позаду людей похилого віку. У деяких провінціях на north-east China — колишньому «іржавому поясі» — скорочення населення відбувається особливо стрімко.
Що чекає Китай: прогнози демографів
ООН у своїх прогнозах передбачає, що населення Китаю продовжуватиме скорочуватися щонайменше до кінця XXI століття. За середнім сценарієм до 2050 року чисельність жителів може знизитися до 1,3–1,35 мільярда, а до 2100 року — до 600–800 мільйонів. Це означало б скорочення вдвічі за 75 років.
Економічні наслідки цього процесу вже відчутні. Китайський ринок праці стискається, вартість робочої сили зростає, компанії прискорюють автоматизацію виробництва. Держава підвищує пенсійний вік і формує нові механізми соціального захисту. Проте структурні проблеми не вирішуються швидко: демографічна інерція означає, що навіть різке зростання народжуваності сьогодні дало б відчутний ефект лише через 20–25 років.
Етнічний склад і мовне розмаїття
Незважаючи на величезну кількість населення, Китай є відносно однорідною країною в етнічному відношенні. Близько 91–92% жителів належать до народу хань — одного з найчисленніших етносів у світі. Решта 8–9% — представники 55 офіційно визнаних національних меншин: чжуани, уйгури, тибетці, монголи, корейці, маньчжури та багато інших народів.
Попри спільну мовну основу — путунхуа (мандаринський діалект як офіційна мова) — у різних регіонах Китаю говорять на взаємно незрозумілих діалектах: кантонському (юе), у-хуа в Шанхаї, мінь у Фуцзяні. Реальна мовна карта Китаю набагато складніша, ніж здається з боку. Саме тому телебачення та освіта ведуться виключно путунхуа — для збереження єдності такої різноманітної країни.
- Близько 1,405 мільярда осіб (офіційні дані НБС КНР, кінець 2025 року)
- Четвертий рік поспіль скорочення: у 2025 році населення зменшилося приблизно на 3,39 мільйона
- Китай поступився першістю Індії у 2023 році і тепер є другою країною світу за кількістю жителів
- Коефіцієнт народжуваності ~0,9–1,0 — один із найнижчих у світі; критичний поріг відтворення — 2,1
- Понад 21% населення — люди старше 60 років; структура «4-2-1» створює колосальне навантаження на молоде покоління
- Урбанізація ~68%; найбільші міста — Шанхай, Пекін, Гуанчжоу, Шеньчжень
- Скасування політики «одна дитина» у 2015–2016 роках не призвело до зростання народжуваності
- Прогноз ООН: подальше скорочення щонайменше до кінця XXI століття
