Рутгер Гауер — один із найяскравіших і найзагадковіших акторів свого покоління. Нідерландець, що підкорив Голлівуд крижаним поглядом блакитних очей, зіграв понад 150 ролей. Але в пам’яті світу він залишиться насамперед як реплікант Рой Батті у «Blade Runner» і автором найпоетичнішого монологу в історії наукової фантастики.
Рутгер Улсен Гауер (Rutger Oelsen Hauer): нар. 23 січня 1944 р., Брекелен, Нідерланди — пом. 19 липня 2019 р., Нідерланди. Нідерландський і американський актор, продюсер, режисер, сценарист. Понад 150 фільмів. Дві премії «Золотий Глобус»: «Втеча з Собібора» (1987) і «Фатерлянд» (1995). Головна роль: реплікант Рой Батті — «Той, хто біжить по лезу» (1982). Найвідоміший монолог у кіно — «Сльози в дощі».
Дитинство і шлях до акторства
Рутгер Гауер народився 23 січня 1944 року — у розпал Другої світової війни — у невеликому нідерландському містечку Брекелен, за кілька десятків кілометрів на південь від Амстердама. Він виріс у театральній родині: батько Аренд Гауер викладав акторську майстерність у місцевому театральному коледжі, мати Тьонке — драматургію. Батьки постійно роз’їжджали по країні з гастролями, тому маленького Рутгера і його трьох сестер виховувала нянька.
У п’ять років Рутгер вже виходив на театральну сцену — разом із батьком. Повноцінний дебют відбувся 8 червня 1955 року, коли одинадцятирічний хлопець зіграв у трагедії Софокла «Аякс». Театр увійшов у його кров із самого дитинства.
Але юнацькі роки були далекі від ідилії. Рутгер був неслухняною дитиною, кидав школу, кілька разів тікав. Він жив на вулиці, працював теслею, автомобільним мийником, каскадером, декоратором сцени. Ці роки — поза академічним середовищем, серед людей з різних соціальних верств — дали йому той «матеріал», без якого неможливо зіграти складні людські типажі.
У 1962 р. він вступив до театрального інституту в Базелі, Швейцарія. Через два роки вступив до армії — служив два роки в десантних військах. Але армійська дисципліна не надто йому підходила: за допомогою знайомого лікаря він симулював психічну нестабільність і після кількох тижнів у психіатричній клініці був демобілізований. Повернувся до акторської школи в Амстердамі і невдовзі отримав місце в Королівському театрі.
Відкриття Пола Верховена: від «Флоріса» до Голлівуду
Справжній злет почався в 1969 р., коли режисер Пол Верховен взяв Гауера на головну роль у телесеріалі «Флоріс» — нідерландський аналог «Д’Артаньяна», пригодницькому шоу про середньовічного лицаря. Серіал мав величезний успіх у Нідерландах. Для Гауера — це перша справжня слава і початок тривалого партнерства з Верховеном.
Разом вони зробили п’ять кінофільмів за 12 років:
- «Турецькі насолоди» (Rakhmat-Lukum), 1973 — номінація на «Оскар» за найкращий іноземний фільм.
- «Кіті-шелихвістка», 1975.
- «Солдати королеви», 1977.
- «Лихачі», 1980.
- «Плоть і кров», 1985.
Верховен казав, що Гауер «виражає світлу сторону єства» — і в цьому полягає парадокс: адже Гауер прославився саме злодійськими ролями. Але в них завжди було щось людяне, складне, невирішуване — і це й відрізняло його від решти.
Голлівудський дебют: «Нічні яструби» (1981)
Перший голлівудський фільм Гауера і перша його зустріч з американською кіноіндустрією. Він зіграв жорстокого терориста Вульфгара — і відразу ж довів, що здатний тримати екран поруч зі Сталлоне. Гауер був настільки переконливим у цій ролі, що режисери моментально помітили нову зірку. Ім’я Гауера почали ставити першим на кіноафішах — знак рівноправного білінгу зі зіркою.
Той, хто біжить по лезу (Blade Runner, 1982) — роль-легенда
Науково-фантастичний шедевр Рідлі Скотта, заснований на романі Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електровівців?». Лос-Анджелес 2019 р. Детектив Ден Декард (Харрісон Форд) полює на реплікантів — штучно створених людей, що втекли з позаземних колоній. Рой Батті — їхній лідер. Найрозумніший, найсильніший і найжорстокіший — але в останній сцені він стає найлюдянішим персонажем фільму.
Гауер зіграв Роя Батті так, що 40+ років по тому ця роль залишається еталоном антигероя у всій науковій фантастиці. Він отримав премію «Сатурн» за найкращу роль другого плану (1983). Британська газета The Guardian в 1992 р. назвала «Blade Runner» найкращим науково-фантастичним фільмом в історії за результатами опитування 60 вчених.
Перша версія фільму додана до Національного архіву фільмів США — як визнання культурного значення.
Монолог «Сльози в дощі»: слова, що написав сам Гауер
Фінальна сцена «Blade Runner» — одна з найзнаменитіших у кіноісторії. Рой Батті помирає на даху. Перед смертю він вимовляє монолог:
«Я бачив речі, які ви, люди, не повірили б. Атакуючих кораблів, що горять поблизу плеча Оріона. Я спостерігав, як темряву розсікають C-промені на порозі воріт Таннгейзера. Всі ці моменти загубляться в часі, як… сльози в дощі. Час вмирати».
Цей монолог написав сам Рутгер Гауер — в ніч перед зйомками. Він взяв оригінальний текст сценарію і суттєво скоротив і переписав його, додавши фразу «як сльози в дощі». Режисер Рідлі Скотт зберіг авторський варіант без змін. Цей монолог включений до багатьох списків найкращих фраз у кіноісторії і вважається одним із найпоетичніших моментів у жанрі наукової фантастики.
«Попутник» (The Hitcher, 1986): найчистіший жах
Молодий водій підбирає попутника на порожній нічній трасі — і починається кошмар. Попутник Джон Райдер (Гауер) — вбивця, що неможливо зупинити. Психологічний трилер-хоррор, де Гауер грає персонажа майже без мотивації і майже без слів. Чиста загроза у людській оболонці. Один із найзлягніших злодіїв 1980-х і одна з найкращих ролей Гауера у жанрі трилера.
«Сліпа лють» (Blind Fury, 1989): незрячий майстер меча
Гауер грає сліпого ветерана В’єтнаму, який після осліплення навчився майстерно воювати з мечем. Повернувшись додому, він рятує сина свого колишнього товариша від злочинців. Американська версія японського класика «Затоічі». Фільм показує дивовижну здатність Гауера до фізичних ролей і комедійного тайминґу — що рідко згадується, але насправді є його сильною стороною.
«Втеча з Собібора» (1987): «Золотий Глобус» за реальну трагедію
Засновано на реальних подіях: у 1943 р. в таборі смерті Собібор відбулося масове повстання і втеча 300 єврейських в’язнів — найбільша в’язнична втеча Другої світової. Гауер зіграв Олександра Печерського — радянського єврея і офіцера Червоної армії, що очолив повстання. За цю роль він отримав перший «Золотий Глобус» (1988, найкращий актор другого плану в міні-серіалі або ТВ-фільмі). Це одна з найсерйозніших і найзворушливіших його ролей — без злодійства, без крижаного погляду, але з нелюдською силою духу.
«Достукатися до небес» (1997): популярність в Європі
Культовий німецький роуд-муві: двоє невиліковно хворих чоловіків вирішують побачити море перед смертю — і угоняють чужий автомобіль. Гауер грає мафіозного боса — небагато екранного часу, але харизма зашкалює. Саме цей фільм відновив широку популярність Гауера після пошуків незалежного кіно в 1990-х. Він приніс йому визнання «найкращого актора ХХ століття» в Нідерландах — у квітні 1999 р.
«Місто гріхів» (Sin City, 2005) і «Бетмен: Початок» (2005)
Гауер грає Senator Roarke — головного негідника одного з сегментів цього нуар-коміксу. Роль невелика, але вишукана. Поруч — Міккі Рурк, Брюс Вілліс, Бенісіо дель Торо. Повернення у великий Голлівуд через 10+ років після відходу в незалежне кіно.
Гауер грає ефемерного злодія Карлоса Фалконе. Нолан обрав Гауера свідомо — його присутність у кадрі надає сцені одразу певного кіноісторичного значення. Навіть у ролях другого плану Гауер не дає глядачеві забути, хто перед ним.
«Брати Систерс» (2018): остання роль
Вестерн про двох братів-вбивць на Дикому Заході. Гауер з’являється у короткій, але запам’ятовуваній ролі — Сіст. Це остання його робота у великому кіно. Через рік, 19 липня 2019 р., він помер у себе вдома в Нідерландах після нетривалої хвороби. Йому було 75 років.
Особисте: три шлюби і дочка
Рутгер Гауер був одружений тричі. Перший шлюб — у Базелі, під час навчання. Від нього народилася дочка Айша. Другий і третій шлюби — у США. Останній, найтривалійший союз — із Інекою тен Кате, що тривав понад 30 років. Подружжя жило між Нідерландами і Каліфорнією, де Гауер збудував власний трейлер на березі океану.
Він захоплювався мореплавством, теслярством, активно підтримував екологічні ініціативи. У 1999 р. заснував благодійний фонд «Rutger Hauer Starfish Association» — для боротьби зі СНІДом. Рутгер Гауер також є автором автобіографії «All Those Moments» (2007), де розповів про кар’єру, стосунки з Верховеном і своє ставлення до слави.
💡 «Нідерландський Пол Ньюман»: за різкі, ніжні блакитні очі і харизму Гауера прозвали «нідерландським Полом Ньюманом». До того ж — дальтонік: успадкував цю ваду від прадіда і все своє творче життя бачив кольори інакше, ніж глядачі на екрані.
😯 Лестат і Гауер: письменниця Енн Райс, створюючи образ вампіра Лестата в «Інтерв’ю з вампіром», уявляла саме Рутгера Гауера. Але для екранізації він уже був «занадто старим» для ролі, і Лестата врешті зіграв Том Круз.
❓ «Робокоп» і розрив з Верховеном: Пол Верховен планував взяти Гауера і в «Робокоп» (1987) — свій американський дебют. Але перед зйомками вони посварилися (причини не розголошувалися). Роль злодія Кларенса Бодіккера відійшла до Кортні Б. Ванса.
Рутгер Гауер — ключові факти
- Народився: 23 січня 1944 р., Брекелен, Нідерланди.
- Помер: 19 липня 2019 р., Нідерланди (75 років).
- Фільмів: понад 150 за 50+ років кар’єри.
- Головна роль: реплікант Рой Батті — «Blade Runner» (1982).
- Монолог «Сльози в дощі» — написаний самим Гауером в ніч перед зйомками.
- «Золотий Глобус» ×2: «Втеча з Собібора» (1987) і «Фатерлянд» (1995).
- Найкращий актор ХХ ст. у Нідерландах — квітень 1999 р.
- Остання роль: «Брати Систерс» (2018).
