Сергій Климовський: біографія, розкопки в Києві та блог про геополітику

Біографії · Персони · Липень 2026

Сергій Іванович Климовський — кандидат історичних наук, один із найвідоміших київських археологів свого покоління та популярний блогер. Його ім’я пов’язане з масштабними дослідженнями стародавнього Києва і відкриттям громадського музею «Замкова Гора», а широку інтернет-аудиторію він здобув завдяки гострим аналітичним текстам про геополітику і Росію.

Шлях в археологію: як Климовський опинився під землею в центрі Києва

Сергій Климовський присвятив наукову кар’єру дослідженню найдавніших шарів київської землі. Він здобув ступінь кандидата історичних наук і зосередився на середньовічній та ранньосередньовічній археології столиці. Польова робота стала для нього не лише фахом, а й покликанням: понад чверть століття він керував і брав участь у розкопках безпосередньо в міській тканині Києва.

За даними медіа та авторських описів самого дослідника, за роки роботи Климовський обстежив понад два гектари стародавньої київської площі. Це значна цифра навіть для цілої наукової установи — в умовах щільної забудови та постійного тиску забудовників на пам’ятки стародавньої столиці польові умови в центрі міста є надзвичайно складними.

Особливу роль у його біографії відіграв конкретний об’єкт — Замкова Гора (відома також як Киселівка або Фролівська гора). Цей пагорб у районі Андріївського узвозу давно привертав увагу дослідників, але саме Климовський запропонував цілісну наукову концепцію його ролі в зародженні Києва. Розкопки тут виявили культурний шар потужністю до двох метрів — ознаку безперервного проживання людей упродовж тисячоліть.

Що знайшли на Замковій горі: п’ять тисяч років у двох метрах землі

Замкова Гора виявилася унікальним місцем нашарування епох. Результати досліджень Климовського показали, що пагорб був заселений ще з трипільської доби — тобто з III тисячоліття до нашої ери. Знахідки охоплюють величезний хронологічний діапазон і відбивають різні аспекти стародавнього та середньовічного київського життя.

Загальний висновок Климовського, що його вчений виклав у монографії 2005 року «Замковая гора в Киеве: пять тысяч лет истории», полягає в тому, що Замкова Гора була одним із перших центрів протокиївського поселення — значно старшим за традиційну дату заснування міста. Цей висновок є аргументованим викликом усталеному наративу і ґрунтується на матеріальних артефактах, а не лише на літописних джерелах.

Громадський музей «Замкова Гора»: науковий проєкт для широкої аудиторії

Паралельно з науковою роботою Климовський реалізував ініціативу, яка виходить за межі академічного кола. Він став засновником і творцем першого громадського музею «Замкова Гора» у Києві. На відміну від державних інституцій, громадський музей орієнтований на демократичний доступ — сюди може прийти будь-який охочий, щоб побачити артефакти та дізнатися про стародавній Київ.

Ідея музею відображає переконання Климовського про те, що наукові результати мають бути доступними не лише у фахових збірниках, а й у живому просторі, де відвідувач може буквально пройти поруч із шарами тисячолітньої історії. Музей став точкою зв’язку між полем розкопок і громадянським суспільством.

Від кельми до клавіатури: Климовський як блогер і публіцист

Другим — і за охопленням аудиторії більш масштабним — виміром діяльності Климовського є публіцистика. У соцмережах, насамперед на Facebook, він веде блог, присвячений геополітиці, Росії, Кремлю та актуальній збройній агресії проти України.

Тематичний фокус блогу охоплює кілька напрямів. Климовський аналізує кремлівську пропаганду, розбираючи конкретні фейки і механізми їхньої роботи. Він розглядає геополітичні помилки Росії і вказує на їхні наслідки для самої РФ. Значне місце посідають матеріали про інформаційні та реальні виміри повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Особливою рисою публіцистики Климовського є поєднання академічного підходу з гострим публіцистичним стилем. Будучи фаховим істориком, він постійно вдається до історичних паралелей — порівнює сучасну Росію з радянськими патернами, розкриває, як кремлівська ідеологія живиться на постімперських комплексах. Саме цей симбіоз наукового знання і публіцистичної іронії став основою його популярності в мережі.

Теми блогу: Росія, Кремль і Путін крізь призму історика

Склавши уявлення про десятки публікацій Климовського на різних платформах, можна окреслити постійні теми і підходи:

• Декодування кремлівської риторики. Климовський розбирає наративи і фейки з ключових ЗМІ Росії, пояснюючи логіку та механізми пропагандистської машини.
• Геополітичний аналіз. Взаємодія Росії з Китаєм, Туреччиною, державами Африки, НАТО і постсовєтськими режимами — постійний предмет уваги.
• Внутрішня ситуація в Росії. Мобілізаційні процеси, еліти, нестабільність режиму — теми, які Климовський розглядає через призму інституційної та психологічної логіки систем.
• Ідеологічна критика. Феномени на кшталт «Дня перемоги» і «дідиваєвалі» Климовський розбирає як продукти штучно сконструйованих «духовних скреп» — і висміює їх через абсурдизацію.
• Порівняльний аналіз. Сучасна Росія крізь призму СРСР: паралелі у структурі влади, провалах і механізмах самовиправдання.

Два обличчя Климовського: вчений і публіцист

Постать Климовського є рідкісним прикладом успішного поєднання двох ролей, які зазвичай існують у паралельних світах: академічний дослідник, закоренілий у методах польової роботи і фахового аналізу джерел, — і водночас популярний автор, чию думку шукають у соцмережах тисячі людей.

Для академічної спільноти він — фахівець з ранньосередньовічної київської археології з конкретними польовими здобутками і монографічним доробком. Для широкої аудиторії інтернету він — «той archaeological historian», який допомагає зрозуміти, як Росія функціонує як система, де кореняться її сучасні дії і чому вони приречені на провал.

Климовський і питання київської ідентичності

Наукова позиція Климовського щодо стародавнього Києва має виразний ідентитарний вимір. Його розкопки і висновки — це не лише стратиграфія і типологія знахідок. Вони є аргументом у ширшій дискусії про те, хто такі кияни і українці, яким є зв’язок між сучасним містом і тисячолітньою традицією.

У ситуації, коли Росія намагається привласнити собі спадщину Київської Русі і представити Київ як «матір городов руських» у своєму сенсі, польова робота Климовського стає не лише науковою, а й культурно-політичною відповіддю. Артефакти з Замкової Гори свідчать про безперервність людського проживання на цих землях задовго до будь-яких «руських» наративів.

Саме тому відеолекція Климовського про виникнення Києва і Київської Русі набула такої популярності — вона відповідала на глибокий суспільний запит: хто ми є і звідки ми, незалежно від того, що про нас пишуть у сусідніх підручниках.

Замкова Гора: де знаходиться і чому важлива

Для тих, хто незнайомий з київською топографією, варто пояснити, про яке місце йдеться. Замкова Гора — це скелястий пагорб у Подільському районі Києва, розташований безпосередньо над Андріївським узвозом, поруч із Флорівським монастирем. Місцева назва «Киселівка» або «Фролівська гора» також зустрічається в текстах і відображає різні шари топонімічної пам’яті Подолу.

Пагорб піднімається над одним із найстаріших районів міста — Подолом — і займає стратегічну позицію між нижнім містом і Старим Києвом. Саме ця особливість робила його привабливим для заселення в різні епохи: тут перетиналися торговельні шляхи, і пагорб слугував природним оборонним пунктом задовго до будівництва укріплень часів Київської Русі.

Культурний шар потужністю до двох метрів, виявлений тут Климовським і його колегами, є рекордним для відкритих ділянок у центрі сучасного міста. Кожен сантиметр вниз — це кроки у глибину часу: ближче до поверхні — козацька і польсько-литовська доба, глибше — давньоруський і дохристиянський шари, ще нижче — сліди трипільської цивілізації.

Унікальність полягає в тому, що Замкова Гора не була знищена пізнішими будівельними проєктами так масштабно, як більшість відкритих ділянок Верхнього чи Нижнього Києва. Це дало Климовському можливість отримати рідкісно повну й нерозривну хронологічну картину людського проживання на одному місці.