Скільки штатів у США: повний список 50 штатів, історія формування та цікаві факти

Сполучені Штати Америки складаються рівно з 50 штатів — ця цифра не змінювалася з 1959 року. Розбираємося, як тринадцять колоній перетворилися на найпотужнішу федерацію світу, чим відрізняються штати між собою та чи з’явиться колись 51-й штат.

Чому саме 50 штатів і звідки ця цифра

Число 50 — не випадковість, а результат майже двох століть територіальної експансії, дипломатичних угод, воєн і політичних компромісів. Усе почалося з тринадцяти британських колоній уздовж Атлантичного узбережжя, які 1776 року проголосили незалежність від Великої Британії. Після перемоги у Війні за незалежність ці колонії сформували перші штати нової держави.

Процес ратифікації Конституції США розпочався 1787 року. Делавер першим підписав документ у грудні того самого року, а останнім із початкової тринадцятки стала невеличка, але вправна у переговорах колонія Род-Айленд — вона ратифікувала Конституцію лише у травні 1790 року, і то після обіцянки ухвалити Білль про права. Між цими двома датами кожна колонія окремо обговорювала, голосувала й приймала рішення про приєднання до нового федеративного проєкту.

Далі Сполучені Штати зростали поступово, але неухильно. Вермонт приєднався 1791 року як чотирнадцятий штат, за ним — Кентуккі (1792) й Теннессі (1796) ще до кінця XVIII століття. Масштабне розширення відбулося завдяки Луїзіанській покупці 1803 року, коли Томас Джефферсон придбав у Франції величезну територію за 15 мільйонів доларів, фактично подвоївши площу держави. Наступні десятиліття принесли нові придбання: Флориду від Іспанії, Техас як колишню незалежну республіку, Орегонську країну за домовленістю з Великою Британією та території, відвойовані під час Мексикано-американської війни.

До 1850 року в Союзі налічувалося вже 31 штат, включно з Каліфорнією, яка стала штатом після золотої лихоманки. На початок XX століття Союз нараховував 45 штатів. Останніми до нижньої сорок вісімки долучилися Оклахома (1907), Нью-Мексико й Аризона (обидва — 1912). Після цього знадобилося майже півстоліття, перш ніж Аляска (3 січня 1959 року) й Гаваї (21 серпня 1959 року) завершили формування сучасної п’ятдесятки.

Перші 13 штатів: від колоній до незалежності

Тринадцять початкових колоній стали фундаментом американської державності. Кожна з них мала власну історію заснування, економічну модель і культурні традиції. Усі вони розташовувалися вздовж Атлантичного узбережжя — від лісистої та суворої Нової Англії до теплих плантацій Джорджії та Південної Кароліни.

Штат	Дата ратифікації	Порядковий номер
Делавер	7 грудня 1787	1
Пенсильванія	12 грудня 1787	2
Нью-Джерсі	18 грудня 1787	3
Джорджія	2 січня 1788	4
Коннектикут	9 січня 1788	5
Массачусетс	6 лютого 1788	6
Меріленд	28 квітня 1788	7
Південна Кароліна	23 травня 1788	8
Нью-Гемпшир	21 червня 1788	9
Вірджинія	25 червня 1788	10
Нью-Йорк	26 липня 1788	11
Північна Кароліна	21 листопада 1789	12
Род-Айленд	29 травня 1790	13

Ці тринадцять штатів символізують тринадцять смуг на американському прапорі — червоних і білих, які залишаються незмінними незалежно від того, скільки нових штатів долучається до Союзу. А ось зірки на синьому полі додавалися з кожним новим штатом, поки їх не стало рівно п’ятдесят. Важливо розуміти, що порядок ратифікації визначався не розміром або впливом колонії, а швидкістю, з якою місцевий конвент ухвалював рішення. Делавер виявився найоперативнішим, а Род-Айленд — найобережнішим.

Як США розширювалися: ключові етапи територіального зростання

Історія американської експансії — це історія стрімкого руху на захід, мотивованого доктриною «Явного призначення» (Manifest Destiny), згідно з якою Америка мала розширитися від Атлантики до Тихого океану. За кілька десятиліть вузька смуга колоній на сході перетворилася на трансконтинентальну державу площею понад 9,8 мільйона квадратних кілометрів.

Луїзіанська покупка (1803)

Президент Томас Джефферсон придбав у Наполеона Бонапарта територію площею понад 2,1 мільйона квадратних кілометрів. Ця угода — одна з найвигідніших в історії нерухомості — обійшлася казні приблизно в 15 мільйонів доларів, тобто менш ніж по 3 центи за акр. Наполеон погодився на продаж, бо потребував коштів для європейських воєн і розумів, що утримати таку віддалену територію буде складно. З придбаної землі пізніше утворилися повністю або частково п’ятнадцять штатів, серед яких Луїзіана, Арканзас, Міссурі, Айова, Небраска, Канзас, Міннесота, Оклахома та обидві Дакоти.

Приєднання Техасу (1845)

Техас десять років існував як незалежна Республіка Техас після відділення від Мексики 1836 року. Техасці самостійно вели зовнішню політику, мали власну армію й навіть посольства в інших країнах. Анексія Техасу загострила відносини з Мексикою й стала одним із приводів для Мексикано-американської війни 1846–1848 років. Входження до складу Союзу принесло Техасу федеральний захист, але позбавило частини суверенітету — компроміс, про який техасці дискутують і сьогодні.

Мексиканська поступка (1848)

Після перемоги у війні з Мексикою Сполучені Штати за умовами договору Гвадалупе-Ідальго отримали величезні території на південному заході. Ці землі стали сучасними Каліфорнією, Невадою, Ютою й Аризоною, а також частинами Нью-Мексико, Колорадо і Вайомінгу. Загальна площа набутих територій сягала приблизно 1,4 мільйона квадратних кілометрів. Мексика отримала компенсацію в 15 мільйонів доларів, але втратила більше половини своєї довоєнної території.

Купівля Аляски (1867)

Держсекретар Вільям Сьюард домовився з Російською імперією про придбання Аляски за 7,2 мільйона доларів. Сучасники називали угоду «дурістю Сьюарда» або «крижаною скринею Сьюарда», вважаючи купівлю замерзлої пустки марнотратством. Однак відкриття золота наприкінці XIX століття, а пізніше — нафти на Північному схилі Аляски довело далекоглядність цього рішення. Аляска стала 49-м штатом лише через 92 роки після покупки, у січні 1959-го, отримавши статус останнього «континентального» штату.

Гаваї — 50-й штат (1959)

Гавайські острови — єдиний штат, що розташований повністю в Тихому океані, за тисячі кілометрів від материкової частини. Гаваї мають унікальну історію серед усіх штатів: це було незалежне Гавайське королівство з власною монархією й дипломатичними зв’язками по всьому світу. Монархію було повалено 1893 року за участю американських підприємців і за підтримки морської піхоти США. Як офіційна територія острови існували з 1900 року, але штатом стали тільки 21 серпня 1959-го — через десятиліття дебатів щодо їхньої географічної віддаленості та етнічного складу населення.

Найбільші та найменші штати за населенням

Населення розподілене між штатами вкрай нерівномірно. За оцінками Бюро перепису населення США на середину 2025 року, загальне населення країни становить приблизно 335 мільйонів осіб. Каліфорнія — безумовний лідер із населенням понад 39 мільйонів, що приблизно в 67 разів перевищує населення Вайомінгу, найменш населеного штату.

Місце	Штат	Населення (оцінка)	Особливість
1	Каліфорнія	~39,3 млн	Найбільш населений штат
2	Техас	~30,5 млн	Найшвидше зростає серед великих
3	Флорида	~22,3 млн	Лідер за темпами міграції
4	Нью-Йорк	~20,4 млн	Фінансова столиця
5	Пенсильванія	~13 млн	Один із початкових тринадцяти
46	Південна Дакота	~908 тис.	Один із найменших середньозахідних
47	Північна Дакота	~811 тис.	Нафтовий бум підтримує населення
48	Аляска	~740 тис.	Найбільший за площею
49	Вермонт	~645 тис.	Один із найменш населених
50	Вайомінг	~589 тис.	Найменш населений штат

П’ять найбільших штатів — Каліфорнія, Техас, Флорида, Нью-Йорк і Пенсильванія — разом акумулюють понад 37 відсотків усього населення країни. Натомість десять найменших штатів, разом узятих, мають менше мешканців, ніж одна Каліфорнія. Ця нерівність визначає все — від розподілу місць у Конгресі до обсягів федерального фінансування освіти й інфраструктури.

Повний список усіх 50 штатів за регіонами

Кожен штат має власну конституцію, губернатора, двопалатний (в більшості випадків) законодавчий орган і судову систему. Виняток — Небраска, де легіслатура однопалатна. Штати самостійно встановлюють правила оподаткування, освітні стандарти, вимоги до отримання водійського посвідчення та безліч інших норм повсякденного життя.

Регіон	Штати	Кількість
Північний Схід	Коннектикут, Мен, Массачусетс, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Пенсильванія, Род-Айленд, Вермонт	9
Середній Захід	Іллінойс, Індіана, Айова, Канзас, Мічиган, Міннесота, Міссурі, Небраска, Північна Дакота, Огайо, Південна Дакота, Вісконсин	12
Південь	Алабама, Арканзас, Делавер, Флорида, Джорджія, Кентуккі, Луїзіана, Меріленд, Міссісіпі, Північна Кароліна, Оклахома, Південна Кароліна, Теннессі, Техас, Вірджинія, Західна Вірджинія	16
Захід	Аляска, Аризона, Каліфорнія, Колорадо, Гаваї, Айдахо, Монтана, Невада, Нью-Мексико, Орегон, Юта, Вашингтон, Вайомінг	13

Бюро перепису населення США традиційно поділяє штати саме на ці чотири великі регіони, кожен із яких має власну економічну спеціалізацію, кліматичні умови й культурну ідентичність. Північний Схід — осередок фінансів, елітної освіти та історичної спадщини: тут зосереджені найстаріші університети країни й Уолл-стрит. Середній Захід — сільськогосподарське серце, де кукурудзяні й пшеничні поля розстилаються до горизонту. Південь динамічно зростає завдяки масовій міграції з північних штатів, сприятливому податковому клімату та нижчій вартості життя. Захід вражає природним розмаїттям — від вулканів Гаваїв до Скелястих гір — і технологічними кластерами Кремнієвої долини та Сіетла.

Що таке території США і чим вони відрізняються від штатів

Окрім п’ятдесяти штатів, до складу Сполучених Штатів входять Федеральний округ Колумбія, де розташована столиця Вашингтон, а також чотирнадцять територій, п’ять із яких мають постійне населення. Ці території — не штати, і їхні мешканці мають обмежені політичні права: вони не голосують на президентських виборах і не мають повноцінного представництва в Конгресі.

Територія	Розташування	Населення (оцінка)	Статус
Пуерто-Рико	Карибський басейн	~3,2 млн	Неінкорпорована організована
Гуам	Тихий океан	~170 тис.	Неінкорпорована організована
Віргінські Острови США	Карибський басейн	~87 тис.	Неінкорпорована організована
Американське Самоа	Тихий океан	~55 тис.	Неінкорпорована неорганізована
Північні Маріанські Острови	Тихий океан	~50 тис.	Неінкорпорована організована

Різниця між «інкорпорованою» та «неінкорпорованою» територією полягає в тому, наскільки повно до неї застосовується Конституція США. На інкорпорованих територіях Конституція діє в повному обсязі, на неінкорпорованих — лише частково. Усі нині існуючі населені території мають неінкорпорований статус. Мешканці Пуерто-Рико, Гуаму, Північних Маріанських Островів і Віргінських Островів мають громадянство США, але не можуть голосувати на федеральних виборах, поки проживають на території.

Американське Самоа — виняток: його мешканці вважаються «американськими підданими» (nationals), а не громадянами, хоча можуть вільно пересуватися територією США та отримати громадянство через натуралізацію. Окрім п’яти населених територій, Сполучені Штати контролюють дев’ять ненаселених острівних територій у Тихому та Атлантичному океанах — серед них острів Бейкер, атол Джонстон, атол Мідвей та острів Вейк.

Чи буде 51-й штат: Пуерто-Рико та округ Колумбія

Дискусія про розширення кількості штатів не вщухає вже десятиліттями. Два головні кандидати на статус 51-го штату — Пуерто-Рико та Федеральний округ Колумбія, хоча перспективи обох залишаються невизначеними.

Пуерто-Рико — найбільша за населенням американська територія. Населення острова перевищує 3 мільйони осіб, що більше, ніж у двадцятьох існуючих штатів. На кількох референдумах мешканці Пуерто-Рико висловлювалися на підтримку набуття статусу штату, зокрема на голосуванні 2020 року. Однак федеральний Конгрес досі не ухвалив відповідного рішення. Основні перешкоди — політичний баланс у Сенаті (додавання нового штату змінило б співвідношення сил між партіями), питання значного боргу острова та дискусії щодо мовної політики, адже іспанська мова на Пуерто-Рико переважає над англійською.

Федеральний округ Колумбія з населенням понад 700 тисяч осіб також прагне повноцінного представництва. Мешканці столиці платять федеральні податки, проходять військову службу, підкоряються федеральним законам, але не мають голосуючих представників у Конгресі. Цю ситуацію місцеві мешканці влучно характеризують гаслом «Оподаткування без представництва» — саме тим принципом, за який первинні тринадцять колоній боролися проти Британії. Палата представників кілька разів ухвалювала законопроєкт про надання Вашингтону статусу штату, проте в Сенаті ініціатива не проходила через опір республіканців, які побоюються, що додатковий демократичний штат змінить баланс влади.

Чим штати відрізняються між собою

Кожен штат — фактично окрема «міні-держава» з унікальною правовою системою. Федеральна конституція визначає загальні рамки, але в межах цих рамок штати мають значну свободу у формуванні власної політики. Ця автономія породжує разючі відмінності.

Податки. Сім штатів — Аляска, Флорида, Невада, Південна Дакота, Техас, Вашингтон і Вайомінг — не стягують прибутковий податок штату. Теннессі та Нью-Гемпшир також не оподатковують заробітну плату, хоча раніше стягували податок на інвестиційний дохід. Натомість Каліфорнія має одну з найвищих ставок — до 13,3 відсотка. Штати з нульовим прибутковим податком компенсують бюджет за рахунок інших зборів: податку з продажу, податку на нерухомість або, як у випадку Аляски, доходів від видобутку нафти.

Законодавство. Кожен штат сам визначає правила носіння зброї, стандарти шкільної освіти, вимоги до водійських прав і навіть правила дорожнього руху. Швидкісний ліміт на автострадах різниться від штату до штату: у Техасі є ділянки з дозволеною швидкістю 137 км/год, тоді як на Гаваях максимум — близько 95 км/год. Мінімальна заробітна плата також відрізняється: федеральний мінімум становить 7,25 долара на годину, але штати на кшталт Вашингтону й Каліфорнії встановили значно вищі планки.

Культура й клімат. Тропічні пляжі Гаваїв, арктичні простори Аляски, пустелі Невади, дощові ліси штату Вашингтон і степи Канзасу — все це одна країна. Етнічний склад так само варіюється: у Нью-Мексико переважає латиноамериканське населення, Гаваї вирізняються азійсько-тихоокеанською спільнотою, штати Середнього Заходу зберігають скандинавську й німецьку спадщину, а Луїзіана пишається унікальною креольською культурою, яка не має аналогів в інших штатах.

Прапор США та число штатів

Американський прапор безпосередньо пов’язаний із кількістю штатів. Тринадцять горизонтальних смуг — червоних і білих — символізують початкові тринадцять колоній і залишаються незмінними. А кількість білих зірок на синьому полі завжди відповідає актуальній кількості штатів. За всю історію прапор змінювався 27 разів — щоразу, коли до Союзу долучався новий штат.

Нинішній дизайн прапора з 50 зірками створив 17-річний школяр Роберт Хефт із Огайо для навчального проєкту 1958 року. Учитель спочатку поставив йому оцінку «задовільно» (B-), вважаючи роботу нецікавою, але пообіцяв підвищити, якщо дизайн затвердять офіційно. Хефт надіслав свій проєкт до Білого дому, і коли Гаваї приєдналися до Союзу, президент Ейзенхауер обрав саме його варіант серед понад 1500 пропозицій. Учитель дотримав слова й підвищив оцінку до «відмінно». Цей прапор — найдовше вживаний у американській історії: він використовується з 4 липня 1960 року, тобто вже понад 66 років.

Як штати впливають на федеральну політику

Федеративний устрій означає, що штати мають прямий і вагомий вплив на управління країною. Кожен штат обирає двох сенаторів до Сенату — незалежно від населення. Тому Вайомінг з населенням менш ніж 600 тисяч має таке саме представництво в Сенаті, як Каліфорнія з її 39 мільйонами. Ця система була свідомим компромісом Конституційного конвенту 1787 року між великими й малими штатами.

Палата представників, навпаки, розподіляє місця пропорційно населенню: Каліфорнія має 52 представники, а Вайомінг, Вермонт і Аляска — лише по одному. Після кожного десятирічного перепису кількість місць перерозподіляється, що робить демографічні зміни прямим фактором політичного впливу.

Система Колегії виборників для обрання президента також залежить від кількості штатів. Кожен штат отримує кількість виборників, що дорівнює сумі його сенаторів і представників. Це означає, що навіть найменший штат має щонайменше трьох виборників, що посилює вплив малих штатів на президентські вибори відносно їхнього населення. Загалом Колегія нараховує 538 виборників, а для перемоги потрібно набрати щонайменше 270 голосів.

Цікаві рекорди серед американських штатів

П’ятдесят штатів — це п’ятдесят унікальних історій. Деякі з них вражають контрастами та несподіваними рекордами, що яскраво ілюструють різноманітність країни.

Аляска — найбільший штат за площею: вона вдвічі більша за Техас, який посідає друге місце. Якби Аляску наклали на карту континентальних Сполучених Штатів, вона простяглася б від узбережжя Атлантики до Тихого океану. При цьому мешканців Аляски менше, ніж жителів Нашвілла, столиці Теннессі, а густота населення — менш ніж одна людина на квадратний кілометр.

Род-Айленд — протилежність: найменший штат за площею, приблизно з Луганську область за розміром. Його колишня офіційна назва — «Штат Род-Айленд і плантації Провіденсу» — була найдовшою серед усіх штатів, поки 2020 року її не скоротили через дискусії щодо асоціацій із рабовласництвом.

Техас — єдиний штат, який був незалежною республікою протягом майже десяти років перед приєднанням до Союзу. Гаваї — єдиний штат, що раніше був незалежним королівством із власною династією. Каліфорнія, якби була окремою країною, мала б п’яту або шосту за розміром економіку у світі — її ВВП перевищує показники Великої Британії та Франції.

Колорадо й Вайомінг — єдині штати з абсолютно прямокутними кордонами на карті, проведеними по паралелях і меридіанах. Мічиган складається з двох окремих частин суші, розділених протокою Макінак. А у Верховного суді Небраски немає бебі-бумерів — вона має єдину серед усіх штатів однопалатну легіслатуру.

Населення штатів: тенденції зростання й скорочення

Демографічна картина Сполучених Штатів постійно змінюється. За даними Бюро перепису населення, найшвидше зростають штати так званого Сонячного поясу — Флорида (приблизно 2% на рік), Техас (близько 1,8%) та Юта (приблизно 1,7%). Айдахо й Південна Кароліна також демонструють зростання понад три відсотки за період із 2020 року. Основні чинники — внутрішня міграція з дорожчих штатів Півночі та Заходу, сприятливий податковий клімат, доступне житло та теплий клімат.

Водночас кілька штатів втрачають населення. Нью-Йорк, Іллінойс, Каліфорнія, Луїзіана, Гаваї, Міссісіпі та Західна Вірджинія зафіксували зменшення кількості мешканців. Вермонт демонструє найнижчий темп зростання серед усіх штатів — населення там скоротилося приблизно на 0,03%. Причини — висока вартість життя у великих містах, несприятливий клімат у деяких регіонах, обмежені кар’єрні можливості в сільських штатах та загальне старіння населення.

Ці демографічні зсуви мають прямі політичні наслідки. Після кожного десятирічного перепису перерозподіляються місця у Палаті представників. Штати, що зростають, отримують більше представників, більше виборників і більше впливу на федеральну політику, тоді як штати, що скорочуються, втрачають голоси у Конгресі та Колегії виборників. Останній перерозподіл після перепису 2020 року додав місця Техасу, Флориді й Колорадо, а відібрав — у Нью-Йорку, Каліфорнії, Іллінойсі та кількох інших штатах.

Географічне розмаїття та природні рекорди

Територія п’ятдесяти штатів охоплює шість часових поясів і практично всі кліматичні зони — від субарктичної тундри Аляски до тропічних лісів Гаваїв і спекотних пустель Аризони. Ця географічна широта дає країні одне з найбільших природних розмаїть на планеті.

Найвища точка країни — гора Деналі на Алясці (6190 метрів над рівнем моря), найнижча — Долина Смерті в Каліфорнії (86 метрів нижче рівня моря). Ці дві точки розділяє відстань у тисячі кілометрів і перепад висот понад 6270 метрів. Найспекотніші температури фіксуються в Аризоні, Неваді та Каліфорнії, де влітку повітря може прогріватися вище 50 °C. Найхолодніші — на Алясці, де зимові температури опускаються нижче мінус п’ятдесяти.

Річка Міссісіпі, одна з найдовших у світі, перетинає або межує з десятьма штатами на своєму шляху від Міннесоти до Мексиканської затоки. Великі Озера на кордоні з Канадою — найбільше скупчення прісної води на поверхні планети — омивають береги восьми штатів. Національний парк Єллоустоун, перший у світі, розташований переважно у Вайомінгу й зберігає унікальну геотермальну активність із сотнями гейзерів і гарячих джерел.

Чому 50 штатів — це не просто цифра

Число п’ятдесят у контексті американської державності — це більше, ніж статистика. Це відображення складного балансу між федеральним центром і регіонами, між єдністю та автономією. Кожен штат зберігає право на власне законодавство, економічну модель і культурну ідентичність, водночас підкоряючись федеральній конституції та загальнонаціональним законам.

Ця система дозволяє штатам експериментувати: один штат може запровадити прогресивну соціальну програму, інший — зробити ставку на мінімальне регулювання бізнесу. Такий підхід іноді називають «лабораторією демократії» — кожен штат випробовує власні рішення, і вдалі ідеї з часом переймають інші регіони або федеральний уряд. Конкуренція між штатами за мешканців, інвестиції й талановитих працівників створює динамічне середовище, яке важко відтворити в унітарних державах.

Водночас федеративна модель породжує й суперечності. Різниця в правилах оподаткування, охорони здоров’я, освіти та кримінального права між штатами може бути разючою. Те, що легально в одному штаті, може бути забороненим у сусідньому. Ця складність приваблює дослідників, мандрівників і всіх, хто цікавиться тим, як одна країна може вміщати п’ятдесят настільки різних світів під одним прапором із п’ятдесятьма зірками.