Українське кіно про Другу світову — це не радянська парадна хроніка перемог. Тут інша оптика: конкретні долі людей, трагедія окупованої землі, злочини двох режимів і опір, про який довго мовчали. Від воєнної хроніки Олександра Довженка до сучасних художніх картин — ці стрічки формують пам’ять про найкривавішу сторінку в історії України.
- 🔹 «В бій ідуть тільки «старики» (1973, реж. Леонід Биков) — культова військова лірика, знята на Кіностудії ім. Довженка
- 🔹 «Хайтарма» (2013, реж. Ахтем Сеітаблаєв) — депортація кримських татар 1944 року очима льотчика-аса
- 🔹 «Далекий постріл» — художній фільм про 1941 рік, ворог і вояк УПА разом у полоні
- 🔹 «Битва за нашу Радянську Україну» (1943, Довженко) — перша документальна хроніка з «живими голосами» бійців
- 🔹 «Райдуга» (1944, реж. Марк Донской) — знятий в УРСР фільм про окупацію, лауреат «Оскара»
Чому українське кіно про 1941–1945 — це окрема розмова
Другої світової на землі України загинуло, за різними оцінками, від 6 до 10 мільйонів людей — кожен четвертий житель. Ця трагедія була масштабнішою і складнішою, ніж дозволяла показувати радянська пропаганда: тут воювали й гинули на кількох фронтах одночасно — від Червоної армії до УПА, тут окупація мала два обличчя — нацистське і сталінське. Про більшість цих сторінок десятиліттями мовчали.
Саме тому українські фільми про ту війну — особлива категорія. Частина з них знята ще в радянський час і несе ідеологічний відбиток епохи, хоча людяністю і майстерністю часом перевершує будь-яку пропаганду. Інша частина з’явилася вже в незалежній Україні і намагається відновити замовчані сторінки — депортації, опір, подвійну окупацію.
Леонід Биков і «В бій ідуть тільки «старики»: як народилась легенда
Фільм розповідає про так звану «співочу ескадрилью» — льотчиків-винищувачів, яких об’єднує музика серед буднів смерті. Капітан Тітаренко на прізвисько Маестро (Леонід Биков) відбирає у свій підрозділ «стариків» — досвідчених бійців, але разом із тим приймає і зелену молодь. Серед неї — Кузнечик (Сергій Іванов). Любов, дружба, перші бойові вильоти і невідворотні втрати — ось із чого зіткана ця стрічка.
Акторський склад фільму майже повністю складався з українських артистів. Режисер Леонід Биков народився у Краматорському районі Донецької області і є однією з найяскравіших постатей українського кіно. Він і виконав головну роль — Маестро. За цю картину та фільм «Ати-бати, йшли солдати…» (1977) Биков отримав Державну премію СРСР як режисер і актор.
Сама стрічка та Леонід Биков стали переможцями VII Всесоюзного кінофестивалю. Нині в Україні існують три пам’ятники героям фільму. Трагічно, що режисер загинув у автокатастрофі під Києвом через шість років після прем’єри.
Чарлі Чаплін вважав, що слов’янство дало світові в кінематографії лише одного митця — Олександра Довженка. Американці називали його «першим поетом у кіно», греки — «Гомером XX століття». Японці визнавали вплив Довженка на найкращі свої стрічки.
Олександр Довженко: поетична хроніка 1943–1944 років
Документальна хроніка подій осені 1943 року на південних фронтах. Фільм вирізнявся тим, що вперше глядачі військової хроніки почули «живі голоси» бійців — не дикторський текст, а реальне мовлення. До стрічки включено кадри трофейної німецької кінохроніки. Поетичні коментарі писав сам Довженко, їх озвучував Леонід Хмара. Фільм було дубльовано 26 іноземними мовами.
Продовження хроніки — про визволення правобережної частини України від нацистської окупації. Знятий у серії документальних стрічок Довженка та Солнцевої, що склали унікальну кінолітопис Другої світової очима українців.
Паралельно Довженко писав кіноповість «Україна в огні» (1943) — жорстку і правдиву розповідь про страждання українського народу, де критикував сталінський режим за помилки на початку окупації. Сталін особисто заборонив цей твір, звинувативши автора у «націоналізмі». Режисерові не дозволяли повертатися в Україну.
«Хайтарма»: перший фільм про депортацію кримських татар
Травень 1944 року. Радянський льотчик-винищувач Амет-Хан Султан (двічі Герой Радянського Союзу, якого прозвали «Король тарана») отримує короткострокову відпустку і разом із бойовими товаришами приїжджає до Алупки — до батьків. За збігом обставин саме тоді НКВС розпочинає масову операцію з депортації кримськотатарського народу. Ас, якого боялися німецькі пілоти, виявився безсилим захистити свою родину від злочину сталінського режиму.
«Хайтарма» — це перший і на момент виходу єдиний художній фільм про депортацію кримських татар 1944 року. У масових сценах знімалися тисячі кримських татар, багато з яких пам’ятали ті події або знали від очевидців. Режисер Ахтем Сеітаблаєв сам виконав головну роль Амет-Хана.
Фільм став «кісткою в горлі для російської пропаганди» — за словами самого Сеітаблаєва. Росіяни намагалися зірвати прем’єру ще у 2013 році. У 2026 році стрічка отримала повний український дубляж і знову вийшла в прокат — із збереженням оригінальної кримськотатарської мови.
«Далекий постріл»: про те, про що довго мовчали
Двоє людей опиняються в одному нацистському полоні. Боєць Червоної армії і вояк УПА — ті, хто в інших обставинах були б ворогами. Обидва воюють за Україну, але кожен бачить її по-своєму. Стрічка піднімає теми, про які десятиліттями мовчало і радянське, і пострадянське кіно: складність опору, суперечності між різними українськими рухами, людяність попри ідеологічні прірви.
«Райдуга»: оскароносна стрічка про окупацію, знята в Україні
Один із перших великих художніх фільмів про нацистську окупацію, знятий в УРСР. Розповідає про жінку-партизанку і страждання мирного населення під окупацією. Картину знімали в екстремальних умовах воєнного часу. «Райдуга» стала лауреатом премії «Оскар» від Академії кінематографічних мистецтв США та двох нагород BAFTA — надзвичайний успіх для радянського фільму.
💡 Корисно знати: Кіностудія імені Олександра Довженка в Києві — головна площадка, де створювалося українське кіно про Другу світову. Саме тут у 1973 році Леонід Биков зняв «В бій ідуть тільки «старики»» і пізніше «Ати-бати, йшли солдати…».
😯 Несподіваний факт: Довженко написав кіноповість «Україна в огні» у 1943 році — чесну розповідь про страждання і помилки воєнного часу. Сталін особисто заборонив її, і режисеру не дозволяли повертатися в Україну аж до реабілітації у 1949 році.
❓ Часте питання: чи є українські фільми про УПА у контексті Другої світової? Так. «Далекий постріл» безпосередньо торкається теми вояків УПА, а документальний цикл «Хроніка Української повстанської армії 1942–1954» Тетяни Алфьорової та Олени Єлісєєвої розвінчує радянські міфи і показує УПА як рух за незалежність проти двох окупантів.
Порівняльна таблиця: ключові стрічки
| Назва | Рік | Жанр | Тема |
|---|---|---|---|
| «Битва за нашу Радянську Україну» | 1943 | Документальний | Визволення Києва, хроніка боїв |
| «Перемога на Правобережній Україні» | 1944 | Документальний | Визволення правобережної України |
| «Райдуга» | 1944 | Художній | Нацистська окупація, жінка-партизанка |
| «В бій ідуть тільки «старики» | 1973 | Художній | Льотчики-винищувачі, людяність на війні |
| «Ати-бати, йшли солдати…» | 1977 | Художній | Піхота, фронтовий побут, пам’ять |
| «Хайтарма» | 2013 | Художній | Депортація кримських татар 1944 |
| «Назви своє ім’я» | — | Документальний | Свідки Голокосту 1941–1942 рр. на Україні |
| «Далекий постріл» | — | Художній | Полон, 1941 рік, боєць і вояк УПА |
Радянська і пострадянська оптика: у чому різниця
Фільми, зняті в УРСР, навіть найкращі з них, несли відбиток ідеологічних вимог: акцент на колективному подвигу, на «братерстві народів», на партії як керівній силі. Теми УПА, депортацій, Голокосту на українській землі, масового знищення мирного населення — все це або замовчувалося, або подавалося у викривленому вигляді.
Сучасне українське кіно про 1941–1945 намагається заповнити ці прогалини. «Хайтарма» відкрила розмову про депортацію кримських татар як злочин держави. «Далекий постріл» порушує питання про складність опору і людяність у нелюдських умовах. Документальна «Хроніка УПА» пропонує альтернативний погляд на збройний опір, замовчуваний десятиліттями.
«Назви своє ім’я»: Голокост на українській землі
Документальний проект «Назви своє ім’я» — свідоцтва людей, які вижили під час масових страт 1941–1942 років на окупованих нацистами українських територіях. Фільм знятий за участю американського режисера Стівена Спілберга. Вцілілі розповідають у камеру, як їм вдалося врятуватися. Ці свідоцтва зберігають пам’ять про одну з найбільших трагедій Другої світової на українській землі.
- 🎬 «В бій ідуть тільки «старики» (1973) — обов’язково; людяність і краса попри жах
- 🎬 «Хайтарма» (2013) — ключова стрічка про злочини сталінізму в контексті тієї ж війни
- 🎬 «Битва за нашу Радянську Україну» (1943) — унікальна воєнна документалістика Довженка
- 🎬 «Далекий постріл» — для розуміння складності українського опору
- 🎬 «Райдуга» (1944) — лауреат «Оскара», перший великий фільм про окупацію
