Володимир Комаров: біографія і загибель першого космонавта, що не повернувся

Є люди, чиї імена залишаються в пам’яті людства не через перемоги, а через жертву. Володимир Комаров — один із них. Він двічі летів у космос на кораблях нового типу, двічі встановлював рекорди. Але другий політ став для нього останнім — і зробив його першою людиною, що загинула під час космічного польоту.

Коротко про Володимира Комарова

Дитинство і шлях до авіації

Володимир Комаров народився у Москві у звичайній робітничій родині. Авіація захопила його ще в підлітковому віці — у роки Другої світової війни, коли небо над Москвою захищали радянські льотчики. У 1945 р. він закінчив Московську спецшколу ВВС і вступив до авіаційного училища. У 1949 р. закінчив Батайське військово-авіаційне училище і розпочав службу льотчиком-винищувачем у частинах ВПС — спочатку на Північному Кавказі, потім у Прикарпатті.

Комаров виділявся серед колег не лише льотними даними, а й виключною наполегливістю у навчанні. Коли більшість майбутніх космонавтів лише вступали до Академії імені Жуковського, він уже мав вищу інженерну освіту — і готувався захищати кандидатську дисертацію. У 1959 р. він блискуче закінчив Академію ВПС імені Жуковського, отримавши диплом інженера-льотчика.

У 1960 р. Комарова зарахували до першого загону радянських космонавтів — того самого, що дав світу Гагаріна, Титова, Терешкову. Але шлях до власного польоту виявився не простим: у 1961–1963 рр. його кілька разів відсторонювали від підготовки через проблеми зі здоров’ям — серцева аритмія давала підстави для занепокоєння. Проте він відновлювався і повертався.

Перший політ: «Восход-1» і рекорди 1964 року

12–13 жовтня 1964 р. Комаров здійснив перший політ у космос — і одразу встановив кілька рекордів. Корабель «Восход-1» (у народі — «Схід») став першим у світі багатомісним космічним кораблем: на борту були командир Комаров, лікар Борис Єгоров і інженер Костянтин Феоктистов.

Цей політ зламав кілька усталених уявлень про космонавтику. По-перше, вперше екіпаж складався не лише з військових льотчиків: Єгоров і Феоктистов — цивільні фахівці. По-друге, вперше космонавти летіли без скафандрів — «Восход» був настільки тісним, що місця для скафандрів просто не залишалося. По-третє, вперше застосовано систему м’якої посадки з додатковими ракетними двигунами прямо перед приземленням. По-четверте, Комаров став першою людиною, що двічі побувала в космосі — хоча до другого польоту ще залишалося три роки.

За успішний політ Комарову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, а вся країна зустрічала екіпаж тріумфальним парадом. Здавалося, зіркова кар’єра тільки починається.

Підготовка до «Союзу»: програма, що вбила

У вересні 1965 р. Комарова включили до групи підготовки до польоту за програмою «Союз». Новий корабель мав стати основою радянської місячної програми — і міг би забезпечити СРСР перемогу в лунній гонці з американцями.

Але «Союз» розроблявся в авральному режимі і мав серйозні конструктивні проблеми. Три безпілотні запуски в 1966–1967 рр. пройшли із серйозними збоями. Технічний звіт, підготовлений інженером Олексієм Феоктистовим (братом Костянтина) і іншими фахівцями, містив перелік із понад 200 конструктивних недоліків. Але «Союз» мав летіти — програма була приурочена до 50-річчя Жовтневої революції, і партійні дедлайни не підлягали обговоренню.

У серпні 1966 р. було ухвалено рішення: Комаров пілотуватиме «Союз-1». Його дублер — Юрій Гагарін. Дата старту — 23 квітня 1967 р. Програма польоту була амбітна: на наступний день мав стартувати «Союз-2» з трьома космонавтами, відбутися стикування кораблів у космосі і перехід частини екіпажу через відкритий космос.

Катастрофа «Союзу-1»: 23–24 квітня 1967 року

Ракета-носій стартувала з Байконура 23 квітня 1967 р. Ще на орбіті з’ясувалося, що одна з панелей сонячних батарей не розкрилася. Корабель почав відчувати дефіцит електроенергії. Системи орієнтації відмовляли одна за одною. Пошкоджений датчик сонячної орієнтації не давав коректно спрямувати корабель для гальмування.

Комаров з виключною майстерністю і холоднокровністю намагався стабілізувати корабль вручну — за допомогою оптичного візира, чому жоден тренажер не навчав. Йому це вдалося. Але запуск «Союзу-2» було скасовано: відправляти ще один корабель у космос у такій ситуації — означало ризикувати трьома додатковими життями.

На 19-му витку, над Африкою, Комарову дали команду сідати в розрахунковому районі — поблизу Орська. Спускний апарат увійшов у щільні шари атмосфери нормально. Комаров доповів, що все іде штатно. Це були його останні слова.

На висоті семи кілометрів не розкрився основний парашут. Запасний вийшов, але стропи закрутилися через обертання апарата і купол так і не наповнився повітрям. 24 квітня 1967 р. о 6:24 спускний апарат з Комаровим на борту зі швидкістю близько 60 м/с врізався в степ Оренбурзької області, повністю зруйнувався і спалахнув.

Розслідування: чия вина

Після катастрофи було проведено детальне розслідування. Основні висновки: парашутна система була конструктивно недосконалою і неодноразово давала збої на випробуваннях, але проблему не усунули. Тиск дедлайнів, пов’язаних із ювілеєм Жовтневої революції і необхідністю «обігнати» американців, змусив керівництво ігнорувати технічні застереження фахівців.

Академік Борис Черток — найближчий соратник Корольова — пізніше визнав прямо: «Те, що сталося з Комаровим, — це наша помилка, розробників систем. Ми запустили його занадто рано». Жодного кримінального переслідування винних у СРСР не відбулося. Ім’я Комарова стало символом ціни, яку платять за технічні компроміси, зроблені з політичних міркувань.

Вшанування пам’яті

Прах Комарова з державними почестями захований у Кремлівській стіні — поруч із Гагаріним і Нєлюбовим. Посмертно нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» і орденом «Роза вітрів» з діамантами від Міжнародного комітету з аеронавтики.

Його ім’ям названі: астероїд (1836) Комаров; кратер на Місяці; науково-дослідне судно «Космонавт Володимир Комаров»; вулиці, школи і площі в десятках міст. На місці загибелі в Адамовському районі Оренбурзької області встановлено пам’ятник, відкритий 11 червня 1967 р.

Хронологія