Чому виникає алергія: причини, механізм і фактори ризику

Алергія — одна з найпоширеніших хронічних проблем сучасної людини: за різними оцінками, алергічними станами страждає від чверті до третини населення планети. Розберемось, що відбувається в організмі під час алергічної реакції, чому вона з’являється не в усіх і які фактори підвищують ризик.

Що таке алергія з погляду імунології

Імунна система щодня стикається з тисячами чужорідних білків — у їжі, повітрі, на шкірі — і в нормі просто ігнорує більшість із них як нешкідливі. У людини зі схильністю до алергії цей механізм толерантності дає збій: певний білок (алерген) імунна система записує в «небезпечні» і починає виробляти проти нього специфічні антитіла класу IgE.

При першому контакті з алергеном видимих симптомів зазвичай немає — відбувається так звана сенсибілізація, «навчання» імунної системи. А вже при повторному контакті, іноді через тижні чи роки, антитіла IgE активують опасисті клітини, які викидають у кров гістамін та інші речовини запалення. Саме гістамін відповідає за більшість знайомих симптомів: свербіж, набряк, почервоніння, сльозотечу, нежить.

Чому імунна система починає реагувати на нешкідливі речовини

Однозначної відповіді, чому в одних людей імунітет «зривається» на пилок чи горіхи, а в інших — ні, наука поки не дає. Йдеться про поєднання кількох груп факторів, які діють одночасно, а не про одну причину.

Спадковість

Схильність до алергічних реакцій — один із найбільш вивчених і стабільних факторів ризику. Якщо алергією, астмою чи атопічним дерматитом хворіє один із батьків, ризик появи подібних станів у дитини помітно зростає, а якщо алергічні захворювання є в обох батьків — зростає ще більше. Успадковується не конкретна алергія на певний продукт, а сама схильність імунної системи до підвищеної, «атопічної» реакції.

Стан кишкового бар’єра та мікробіоти

Значна частина імунних клітин зосереджена саме в кишківнику, тому стан його слизової оболонки та мікрофлори впливає на те, наскільки «спокійно» імунна система реагує на нові білки з їжі. Порушення проникності кишкового бар’єра, дисбаланс мікробіоти після антибіотикотерапії чи нераціонального харчування розглядаються дослідниками як один із факторів, що підвищує ймовірність харчової алергії.

«Гігієнічна гіпотеза»

Один із поширених наукових напрямів пояснює зростання кількості алергій у розвинених країнах надмірною стерильністю сучасного побуту. Імунна система дитини, яка з раннього віку мало контактує з мікроорганізмами, тваринами, природним середовищем, гірше «тренується» відрізняти справжню загрозу від нешкідливого подразника і частіше дає збої у вигляді алергічних реакцій.

Екологія та забруднення повітря

Вихлопні гази, промисловий пил, тютюновий дим самі по собі не є алергенами, але подразнюють слизові оболонки дихальних шляхів і роблять їх більш проникними для пилку та інших алергенів. За спостереженнями алергологів, мешканці великих міст частіше страждають на сезонний поліноз, ніж жителі сільської місцевості, навіть за однакової концентрації пилку в повітрі.

Вік і гормональний фон

У дітей раннього віку частіше зустрічається харчова алергія та атопічний дерматит, з роками частина з них минає самостійно, натомість підвищується ризик респіраторних форм — алергічного риніту, бронхіальної астми. Гормональні зміни також відіграють роль: алергічні прояви нерідко змінюють інтенсивність під час вагітності, статевого дозрівання чи менопаузи.

Найпоширеніші групи алергенів

Алерген — будь-яка речовина, здатна викликати специфічну імунну відповідь у чутливої людини. За способом потрапляння в організм алергени умовно поділяють на кілька великих груп.

Як розвивається алергічна реакція

Механізм алергічної реакції умовно поділяють на дві фази. Перша — фаза сенсибілізації: під час першого контакту з алергеном імунна система виробляє специфічні антитіла IgE, які закріплюються на поверхні опасистих клітин і базофілів. Видимих симптомів на цьому етапі, як правило, немає.

Друга фаза настає при повторному контакті з тим самим алергеном. Антитіла IgE «впізнають» алерген, це запускає викид гістаміну, лейкотрієнів та інших медіаторів запалення. Саме вони спричиняють розширення судин, набряк тканин, спазм гладкої мускулатури бронхів, посилене виділення слизу — тобто ті симптоми, які людина відчуває як алергію.

Симптоми, за якими можна запідозрити алергію

Прояви алергії залежать від типу алергену і шляху його потрапляння в організм, тому клінічна картина буває дуже різною.

• З боку дихальної системи: закладеність носа, чхання, нежить, кашель, утруднене дихання
• З боку очей: почервоніння, свербіж, сльозотеча, набряк повік
• З боку шкіри: висип, кропив’янка, свербіж, атопічний дерматит
• З боку травної системи: нудота, біль у животі, діарея — переважно при харчовій алергії
• Системні прояви: набряк Квінке, анафілактичний шок — найважчі та потенційно небезпечні для життя стани

Хто в групі підвищеного ризику

Ризик розвитку алергії підвищують кілька обставин, які часто діють у комплексі, а не окремо.

• Обтяжена спадковість — алергічні захворювання в батьків чи близьких родичів
• Наявність іншого алергічного стану — так званий «атопічний марш», коли дитячий дерматит з віком переходить у риніт чи астму
• Проживання у великому місті з високим рівнем забруднення повітря
• Часте й тривале застосування антибіотиків, особливо в ранньому дитинстві
• Куріння, зокрема пасивне, у дітей
• Робота, пов’язана з постійним контактом із хімічними речовинами, пилом, латексом

Роль стресу та психоемоційного стану

Пряма причина алергії — завжди імунологічна, а не психологічна, проте стрес здатний впливати на перебіг уже наявної алергії. Хронічне емоційне напруження змінює роботу нервової та імунної систем, через що симптоми алергічного дерматиту чи астми в частини людей помітно посилюються в періоди підвищеного стресу. Це не означає, що алергію можна «вилікувати» виключно роботою над емоційним станом, але контроль стресу лікарі радять розглядати як допоміжний, а не основний захід.

Чи можна визначити свій алерген самостійно

Іноді зв’язок між контактом і реакцією очевидний — наприклад, висип щоразу після вживання певного продукту. Але в більшості випадків точно встановити алерген без обстеження важко, оскільки реакція може бути відкладеною в часі, а симптоми — накладатися на прояви інших захворювань. За даними алергологічних джерел, для підтвердження діагнозу застосовують шкірні проби та аналіз крові на специфічні IgE-антитіла до конкретних алергенів.

Самостійна діагностика за принципом «виключити все підряд» із раціону чи побуту не рекомендована: вона може призвести до невиправданих харчових обмежень без реальної користі. Визначати перелік алергенів і схему обстеження має лікар-алерголог.

Підходи до лікування алергії

Лікування алергії будується на кількох принципах, і конкретну схему завжди визначає лікар з урахуванням типу алергену та тяжкості симптомів.

• Елімінація алергену — по можливості усунути контакт із речовиною, що викликає реакцію
• Медикаментозний контроль симптомів — антигістамінні препарати, засоби для полегшення закладеності носа чи дихання, які підбирає лікар
• Алергенспецифічна імунотерапія (АСІТ) — тривалий курс, за якого організму поступово вводять малі дози алергену, щоб «перевчити» імунну систему реагувати спокійніше
• Планування дій на випадок важкої реакції — для людей із ризиком анафілаксії лікар може призначити засоби екстреної допомоги, які завжди мають бути під рукою

Точну схему лікування, включно з препаратами та їх дозуванням, підбирає лише лікар-алерголог індивідуально — самолікування при алергії, особливо в дітей, може бути небезпечним.

Чи можна знизити ризик появи алергії

Повністю запобігти алергії неможливо, особливо за наявності спадкової схильності, але кілька заходів, на які вказують алергологи, здатні знизити ймовірність або полегшити перебіг.

• Грудне вигодовування в перші місяці життя дитини, за рекомендаціями педіатрів
• Поступове й своєчасне введення прикорму без невиправданих обмежень «про всяк випадок»
• Регулярне провітрювання приміщень і контроль вологості для зменшення кількості кліщів домашнього пилу
• Відмова від куріння в приміщенні, де перебувають діти
• Обмежене й обґрунтоване застосування антибіотиків — лише за призначенням лікаря

Чим алергія відрізняється від харчової непереносимості

Ці два стани часто плутають, хоча механізм у них принципово різний. Алергія — це реакція імунної системи з участю антитіл IgE, і навіть незначна кількість алергену здатна викликати виражену реакцію. Харчова непереносимість, наприклад лактозна, пов’язана не з імунітетом, а з нестачею певних ферментів для перетравлення речовини, тому симптоми переважно обмежуються травною системою і залежать від з’їденої кількості продукту.

Відрізнити ці стани самостійно складно, оскільки симптоми частково збігаються — здуття, дискомфорт у животі можуть виникати і при непереносимості, і при легкій формі харчової алергії. Точну причину встановлює лікар за результатами обстеження, а не за характером симптомів.

Особливості алергії у дітей

У немовлят і дітей раннього віку найчастіше зустрічається харчова алергія — на білок коров’ячого молока, яйця, глютен — та атопічний дерматит. З віком частина цих проявів слабшає, але натомість може приєднатися алергічний риніт або бронхіальна астма: таку послідовність алергологи називають атопічним маршем.

Батькам варто звертати увагу не лише на явний висип чи розлад травлення, а й на менш очевидні ознаки — постійне покашлювання без застуди, потирання носа, темні кола під очима, неспокійний сон. За підозри на алергію в дитини самостійно виключати продукти з раціону не рекомендується: невиправдані обмеження можуть призвести до дефіциту важливих поживних речовин, тому обстеження й рекомендації щодо харчування має давати педіатр або дитячий алерголог.

Сезонна алергія: чому загострення повторюється щороку

Поліноз, або сезонний алергічний риніт, пов’язаний із цвітінням певних рослин і має досить передбачуваний календар: навесні алергічну реакцію найчастіше провокує пилок дерев, у першій половині літа — злакових трав, наприкінці літа й восени — бур’янів, зокрема амброзії та полину. Через це симптоми в однієї й тієї ж людини з року в рік з’являються приблизно в один період.

Інтенсивність сезонної алергії залежить не лише від концентрації пилку в повітрі, а й від погодних умов: суха вітряна погода сприяє поширенню пилку на великі відстані, тоді як дощ тимчасово знижує його концентрацію. Людям із підтвердженим полінозом алергологи радять стежити за пилковими прогнозами та за можливості обмежувати час на вулиці в пік цвітіння відповідної рослини.

Чи можна «переросте» алергію

Прогноз залежить від типу алергії. Харчова алергія на молоко чи яйця в частини дітей минає до шкільного віку, оскільки травна й імунна системи дозрівають. Натомість алергія на арахіс, горіхи, риб’ю та морепродукти значно рідше зникає самостійно і найчастіше супроводжує людину все життя. Пилкова алергія в дорослих також рідко минає без лікування, хоча алергенспецифічна імунотерапія здатна суттєво полегшити її перебіг на роки.

Алергія та інші хронічні захворювання

Некоригована алергія підвищує навантаження на організм і може супроводжуватися пов’язаними станами. Тривалий алергічний риніт нерідко призводить до хронічного синуситу через постійний набряк слизової оболонки носових пазух. У людей з алергічним ринітом ризик розвитку бронхіальної астми вищий, ніж у населення загалом, тому лікарі рекомендують не залишати сезонні прояви без уваги, навіть якщо вони здаються не надто вираженими.

Коли звертатися до лікаря

Консультація алерголога потрібна не лише при вираженій симптоматиці, а й у ситуаціях, коли симптоми повторюються сезонно, погіршують якість життя чи сну, або коли є підозра на харчову алергію в дитини. Окремий привід для термінового звернення — будь-яка реакція, що супроводжується набряком обличчя, губ, язика чи утрудненим диханням.