Слово «лобіювання» в Україні довго асоціювалося з чимось тіньовим і незаконним. Але в більшості демократичних країн це цілком легальна і регульована діяльність. З вересня 2025 року Україна теж отримала закон про лобіювання — і тепер це офіційна частина політичного процесу.
Лобіювання — що це: просте пояснення
Лобіювання (лобізм) — це організований вплив на органи державної влади або місцевого самоврядування з метою ухвалення, зміни або скасування певного нормативно-правового акта в інтересах конкретної групи, компанії чи особи. Лобіст — людина або організація, яка здійснює такий вплив за дорученням і в інтересах клієнта. Ключова ознака легального лобіювання — прозорість і законність методів впливу.
Звідки взялося це слово
Термін походить від англійського lobby — вестибюль, передпокій, кулуари. За однією з версій, слово закріпилося через активістів, які очікували на президента США в кулуарах готелю, намагаючись донести до нього свою позицію. Перша письмова згадка про лобіювання датована 1820 роком і пов’язана зі спробами представників громадськості вплинути на рішення Конгресу США. У 1946 році в США ухвалили перший спеціальний закон про лобізм.
Як це працює на практиці
Лобіювання — це не обов’язково «людина з валізою грошей у коридорі». У цивілізованому розумінні це системна робота, що включає кілька інструментів.
Аналітика і написання законопроєктів. Лобісти часто є глибокими експертами у своїй галузі. Вони готують аналітичні матеріали, дослідження, проєкти нормативних актів і передають їх законодавцям — щоб ті мали фактичну базу для прийняття рішень.
Прямі зустрічі з посадовцями. Безпосереднє звернення до депутатів, міністерських чиновників, регуляторів — найпряміший інструмент. Лобіст пояснює позицію клієнта, наводить аргументи, відповідає на запитання.
Медіа-комунікації. Публічні виступи, пресконференції, публікації в медіа, соціальні мережі — усе це формує громадську думку і опосередкований тиск на владу через суспільний запит.
Коаліційна робота. Об’єднання кількох організацій чи галузей навколо спільного інтересу суттєво підвищує вагу аргументів.
💡 Масштаб галузі: Лобіювання — це багатомільярдний бізнес у глобальному масштабі. Фармацевтичні компанії, виробники електроніки, нафтові корпорації, профспілки, НКО витрачають сотні тисяч доларів на рік — а то й мільйони — на послуги лобістів. Адже від одного закону може залежати дохід цілої галузі на роки вперед.
😯 Хто лобіює: Лобіюванням займаються не лише великі корпорації. Профспілки, екологічні організації, асоціації малого бізнесу, НГО, навіть іноземні уряди — усі вони намагаються вплинути на державну політику у спосіб, вигідний для тих, кого представляють.
Лобіювання vs корупція: у чому різниця
Ця межа є принциповою і нерідко розмитою в суспільній свідомості. Ключова відмінність — у методах і прозорості.
| Лобіювання (легальне) | Корупція |
|---|---|
| Відкрита комунікація з посадовцями | Таємний підкуп |
| Аргументи, аналітика, переконання | Хабар, матеріальна вигода для посадовця |
| Реєстрація у публічному реєстрі | Прихована від суспільства схема |
| Звітність про договори і суми | Відсутність будь-якого обліку |
| Регулюється законом, підлягає контролю | Кримінально переслідується |
Корупція — це використання владних повноважень для задоволення приватних інтересів посадовця. Лобіювання — це вплив на посадовця в інтересах клієнта, але без особистої вигоди для самого посадовця. Це принципова різниця. Звісно, межа може розмиватися: «сірі зони» існують навіть у країнах з розвиненим регулюванням. Але наявність закону і реєстру робить цю межу значно чіткішою.
Лобіювання у світі
У США закон про лобіювання діє з 1946 року. Лобісти у Вашингтоні зобов’язані реєструватися, звітувати про суми винагороди і сфери інтересів. У Брюсселі Єврокомісія веде Реєстр прозорості (Transparency Register) — публічний реєстр усіх, хто намагається вплинути на рішення інституцій ЄС. Власна модель регулювання є в Канаді, Австралії, Великій Британії та більшості розвинених демократій.
Обсяги лобіювання у провідних демократіях — вражаючі. У США щорічні витрати на лобіювання вимірюються мільярдами доларів. Лобістська галузь там — це окрема потужна індустрія зі своїми асоціаціями, кодексами етики і спеціалізованими юридичними фірмами.
Закон про лобіювання в Україні (2025)
З 1 вересня 2025 року в Україні набрав чинності Закон «Про лобіювання» (№ 3606-IX). Це стало частиною вимог євроінтеграційного процесу — ЄС вимагав від України легалізації ринку лобіювання як елементу прозорого врядування.
За законом, лобіст — це фізична або юридична особа, яка здійснює лобіювання в інтересах клієнта на підставі договору і відомості про яку внесено до Реєстру прозорості. Ключові поняття: об’єкт лобіювання — орган або посадова особа з правотворчими повноваженнями; предмет лобіювання — нормативно-правовий акт або його зміни в інтересах клієнта.
Головний інструмент контролю — Реєстр прозорості, що ведеться НАЗК (Національним агентством з питань запобігання корупції). У реєстрі публікуються дані про всіх лобістів, клієнтів, предмети лобіювання, суми винагороди, укладені договори та форми взаємодії з представниками влади. Доступ до реєстру відкритий і безоплатний — будь-хто може перевірити, хто і в чиїх інтересах впливає на законодавчий процес.
💡 Адвокація vs лобіювання: Закон чітко розмежовує ці поняття. Адвокація — це діяльність, зокрема громадських організацій, спрямована на відстоювання суспільних інтересів без мети отримання прибутку. Лобіювання — завжди пов’язане з комерційним інтересом клієнта. НКО, що відстоюють права пацієнтів чи захищають довкілля, — адвокація. Фармацевтична компанія, що просуває свій препарат у держзакупівлях, — лобіювання.
😯 Суспільна недовіра: Соціологічне дослідження 2021 року показало, що 48,4% українців взагалі не знають, що таке лобізм. Серед тих, хто знає, 18,8% оцінюють його негативно і лише 16,3% — позитивно. Це підкреслює важливість роз’яснювальної роботи паралельно із законодавчим регулюванням.
Критика і ризики
Легалізація лобіювання в Україні зустріла і критику. Основне занепокоєння організацій громадянського суспільства — надто широке визначення «комерційного інтересу» в законі. Воно настільки розмите, що може охоплювати діяльність НКО, яка лише опосередковано стосується економічних інтересів галузі. Це потенційно створює ризик обмеження легітимної правозахисної діяльності під виглядом «регулювання лобізму».
Критики також вказують: ефективність закону залежатиме від того, як НАЗК та суди інтерпретуватимуть і застосовуватимуть його норми. Сам по собі закон — лише інструмент. Його якість визначить практика.
Головне про лобіювання
- Що це: законний вплив на органи влади в інтересах групи або особи через переконання, аргументи і комунікацію.
- Чим відрізняється від корупції: прозорістю, законними методами і відсутністю особистої вигоди для посадовця.
- Хто лобіює: бізнес-асоціації, корпорації, профспілки, НГО, галузеві об’єднання — будь-хто, хто має інтерес у певному законодавчому рішенні.
- В Україні: з 1 вересня 2025 діє Закон №3606-IX, Реєстр прозорості веде НАЗК.
- У світі: США — закон з 1946 р., ЄС — Реєстр прозорості Єврокомісії.
