Патріарх Філарет — найсуперечливіша і водночас найвпливовіша постать в новітній історії українського православ’я. Він пережив Голодомор, Сталіна, холодну війну, розпад СРСР і виборював церковну незалежність України впродовж трьох десятиліть. 20 березня 2026 року, на 98-му році життя, патріарх відійшов у вічність — залишивши по собі незалежну Православну церкву України, болюче примирення і ціле переосмислення того, що значить бути «своїм» в чужій церкві.
Філарет — коротко:
🔹 У миру: Михайло Антонович Денисенко (23 січня 1929 — 20 березня 2026)
🔹 Народився: с. Благодатне, Амвросіївський район, Донбас
🔹 Титул: Патріарх Київський і всієї Руси-України УПЦ КП (1995–2026); Почесний патріарх ПЦУ (з грудня 2018)
🔹 Нагороди: Герой України (2019), повний кавалер ордена Ярослава Мудрого
🔹 Ключові події: анафема Москви (1997), скасована Вселенським патріархатом (2018); відкрив двері Михайлівського собору під час Революції Гідності (2013)
🔹 Помер: 20 березня 2026 р. у Києві від загострення хронічних хвороб — на 77-му році чернецтва і 65-му році архієрейства
Дитинство на Донбасі: родина, Голодомор, війна
Михайло Денисенко народився 23 січня 1929 року в селі Благодатне Амвросіївського району — в самому серці Донбасу, в сім’ї шахтаря. Доля цього краю і долі цієї родини надзвичайно тісно переплетені з найтрагічнішими сторінками української історії.
Дід майбутнього патріарха загинув під час Голодомору — організованого радянською владою голоду, який знищив мільйони українців у 1932–1933 роках. Батько пішов на фронт і загинув восени 1943-го під час форсування Дніпра — однієї з найкровопролитніших операцій Другої світової, де тисячі солдатів кидали в атаку без належної підготовки.
Попри важке сирітство і жорстоку добу сталінізму, коли церкву нищили, священників розстрілювали, а хрестики в дитсадках зривали з шиї, молодий Михайло обрав саме шлях служіння. У 1946 році, одразу після закінчення школи, він вступив до Одеської духовної семінарії — і вступив не з початку, а одразу до третього класу. Семінарію закінчив із відзнакою.
Стрімкий злет у РПЦ: від постригу до кандидата в патріархи
1 січня 1950 року, навчаючись на другому курсі Московської духовної академії, Михайло Денисенко прийняв чернечий постриг із іменем Філарет. 15 січня того ж року патріарх Московський Алексій І висвятив його на ієродиякона. У 1951 році — на ієромонаха. З 1953 року Філарет викладав у Московській духовній академії, а згодом став ректором Київської духовної семінарії.
У 1960 році 31-річного архімандрита призначили керуючим справами Українського Екзархату і настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору у Києві. У 1962-му — хіротонія на єпископа. У 1968 році зведений у сан митрополита. Темп просування — надзвичайний навіть за мірками РПЦ.
Після смерті патріарха Пімена Філарет виконував обов’язки місцеблюстителя патріаршого престолу РПЦ і вважався одним із головних кандидатів на патріарший трон. Однак на соборі у червні 1990 року патріархом обрали Алексія II. Для Філарета це стало переломним моментом — він повернувся до Києва і почав рухатися в бік церковної самостійності.
Того ж 1990 року Філарет ініціював створення Української православної церкви у складі Московського патріархату і став її першим предстоятелем. Але автономія в межах РПЦ його вже не задовольняла.
Розрив з Москвою: самостійність, відставка, переслідування
Коли 1991 року Україна проголосила незалежність, Філарет переконався: церква теж має бути незалежною. На Архієрейському соборі УПЦ у листопаді 1991-го він добився прийняття звернення до патріарха Алексія II із проханням надати автокефалію. Москва відмовила.
У 1992 році Московська патріархія зажадала від Філарета піти у відставку — нібито «за моральні вади та погані стосунки з єпископатом». Філарет відмовився. Відтоді він — ізгой в очах РПЦ і символ непокори в очах тих, хто мріяв про незалежну українську церкву.
Агент КДБ: Сам Філарет публічно визнав, що співпрацював із радянськими спецслужбами — як і переважна більшість ієрархів РПЦ за радянських часів. «Співпраця з КДБ — не гріх», — говорив він, пояснюючи, що це було умовою виживання церкви в СРСР. Цей факт неодноразово використовували противники для дискредитації патріарха.
Разом з кількома єпископами, що підтримали його — єпископом Почаївським Яковом Панчуком та єпископом Львівським Андрієм Гораком, — Філарет став творцем ієрархії Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП). У 1995 році він отримав титул патріарха Київського і всієї Руси-України.
Анафема Москви і 20 років під забороною
У 1997 році Московська патріархія наклала на Філарета анафему — одне з найсуворіших покарань у православ’ї, що означає відлучення від церкви і прокляття. Це рішення миттєво набуло репутації виключно політичного кроку: Москва хотіла знищити репутацію найнебезпечнішого для неї церковного діяча в Україні.
«Анафема накладається за єресь, за розкол, за відступлення від морального вчення або за грубе порушення канонів. А я нічого цього не робив. Тому претензій до мене з цього боку немає», — казав він. Вселенський патріархат 11 жовтня 2018 року одностайно визнав цю анафему недійсною і такою, що «була накладена з політичних мотивів».
Двадцять один рік Філарет очолював УПЦ КП в умовах канонічної невизнаності з боку більшості православних церков світу. Попри це, Київський патріархат ріс: кількість парафій в Україні постійно збільшувалась, особливо після 2014 року, коли Росія окупувала Крим і розпочала збройну агресію на Сході.
Революція Гідності: відкриті двері Михайлівського собору
У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року «Беркут» жорстоко розігнав студентів на Майдані Незалежності. Переляканих, побитих людей — частину з них становили підлітки і студенти — гнали вулицями Києва. І саме тоді Михайлівський Золотоверхий монастир, що знаходився під юрисдикцією Київського патріархату, відкрив свої двері.
Особисто Філарет дав розпорядження: двері собору не зачиняти, поранених приймати, всіх, хто потребує захисту, — не виганяти. Монахи, студенти академії, аспіранти стали помічниками лікарів. Дзвони Михайлівського собору вперше за понад сімсот років (востаннє вони лунали під час навали татарів у 1244 році) підняли Київ на захист.
«Беркут» не наважився зайти на територію монастиря. Цей вчинок Філарета — один із найяскравіших символів його служіння Україні. Собор, що став «колискою» Революції Гідності, залишається місцем пам’яті про події 2013–2014 років.
Об’єднавчий собор і народження ПЦУ
Перемога України у боротьбі за Томос про автокефалію — безумовно найважливіша церковна подія в новітній українській історії. І роль Філарета в ній — ключова, хоча й неоднозначна.
Упродовж кількох десятиліть Філарет невпинно домагався від Вселенського патріарха Варфоломія визнання. Після 2014 року, коли російська агресія стала відкритою, питання автокефалії набуло нової гостроти. Переговори прискорились за президентства Петра Порошенка.
15 грудня 2018 року в Київській Свято-Софійській соборній церкві відбувся Об’єднавчий собор. Філарет не висував свою кандидатуру на посаду предстоятеля нової церкви, підтримавши молодого митрополита Епіфанія. Це рішення відіграло вирішальну роль: Вселенський патріархат міг прийняти нову структуру лише без Філарета на чолі — тому що той перебував під анафемою РПЦ, нехай і скасованою. Свідома поступка старця відкрила шлях до Томосу.
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| Жовтень 2018 | Вселенський патріархат розглядає апеляцію Філарета | Анафема Москви визнана недійсною |
| 15 грудня 2018 | Об’єднавчий собор у Київській Свято-Софійській церкві | Заснування ПЦУ, обрання Епіфанія |
| 5 січня 2019 | Вселенський патріарх Варфоломій підписує Томос | Україна отримує автокефальну церкву |
| Січень 2019 | Президент Порошенко присвоює звання Герой України | Державне визнання заслуг |
Конфлікт з Епіфанієм: нова боротьба за владу
Після створення ПЦУ між Філаретом і митрополитом Епіфанієм виник гострий конфлікт. Філарет розраховував, що залишиться реальним лідером церкви всередині країни, а молодий Епіфаній — лише її «обличчям» на міжнародній арені. Однак Епіфаній діяв як самостійний предстоятель, дотримуючись суворих вимог Константинополя.
У 2019 році Філарет зібрав «собор» і оголосив про відновлення УПЦ КП, заявивши, що виходить із ПЦУ і не визнає Томос. Православна церква України відповіла позбавленням його права керувати Київською єпархією та контролю над місцевими храмами і монастирями. Почались судові позови за майно.
«Ми вийшли зі складу Православної Церкви України і залишаємося Київським патріархатом. І цьому патріархату і було надано Томос. Ми цей Томос не беремо!» — оголосив він. ПЦУ, натомість, наполягала: Томос належить єдиній помісній церкві, яку очолює Епіфаній.
Конфлікт тривав кілька років і болісно відбивався на єдності українського православ’я. Але поступово, з роками і зі старістю, протистояння стихало.
Останні роки: примирення і Духовний заповіт
Наприкінці 2025 — початку 2026 року відбулася серія зустрічей між патріархом і митрополитом Епіфанієм. 26 жовтня 2025 року Епіфаній особисто відвідав Філарета і привітав його з 30-річчям від дня інтронізації. 5 листопада 2025-го вони разом помолились за Україну і перемогу над ворогом.
У жовтні 2025 року було оприлюднено Духовний заповіт Філарета. В ньому він закликав до створення єдиної, незалежної від Москви і Константинополя Української православної церкви — мрія, яку він плекав усе своє довге життя. Незадовго до смерті він також залишив розпорядження щодо власного відспівування — у форматі Київського патріархату.
9 березня 2026 року у Свято-Володимирському кафедральному соборі відправили молебень за здоров’я і укріплення сил патріарха. Але здоров’я вже не поверталось.
20 березня 2026 року Почесний патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відійшов у вічність від наслідків загострення хронічних хвороб. Йому було 97 років.
Нагороди і визнання
| Нагорода | Рік / Від кого |
|---|---|
| Герой України | Січень 2019, Президент України |
| Орден Свободи | Державна нагорода України |
| Хрест Івана Мазепи | Державна нагорода України |
| Орден Ярослава Мудрого (всі п’ять ступенів) | Повний кавалер |
| Орден Дружби народів | Радянська нагорода |
| Орден Трудового Червоного Прапора | Радянська нагорода |
| Почесний доктор «Гоноріс кауза» | Будапештська реформаторська духовна академія |
| Почесний член Московської духовної академії | Присвоєно до розриву з РПЦ |
| Почесний член Ленінградської духовної академії | Присвоєно до розриву з РПЦ |
Хронологія: 97 років між двох церков і двох Батьківщин
Михайло Денисенко народився в селі Благодатне Амвросіївського району Донецької області. Нині це населений пункт, що опинився під окупацією Росії.
Одеська духовна семінарія — Московська духовна академія — чернечий постриг з ім’ям Філарет 1 січня 1950 року.
Настоятель Свято-Володимирського собору в Києві (1960), єпископ (1962), митрополит (1968). Виконував обов’язки місцеблюстителя патріаршого престолу РПЦ (1990).
Відмова піти у відставку, заснування УПЦ КП. У 1995 — інтронізація як патріарха Київського і всієї Руси-України.
Московська патріархія наклала анафему. Наступні 21 рік УПЦ КП діє поза канонічним визнанням більшості православних церков.
Михайлівський собор під час Євромайдану відкриває двері для побитих студентів. Особисте рішення Філарета.
Відмова від патріаршої кандидатури на Об’єднавчому соборі, анафему скасовано, Томос підписано. Звання Герой України.
Суперечка з Епіфанієм, спроба відновити УПЦ КП, судові позови. Зустрічі 2025 року — поступове замирення.
Помер у Києві від загострення хронічних хвороб. На 77-му році чернецтва, на 65-му році архієрейства.
💡 Корисне: Філарет — найстаріший архієрей за часом єпископської хіротонії серед усіх ієрархів помісних православних церков світу. З моменту хіротонії 1962 року і до самої смерті він залишався єпископом понад 63 роки — абсолютний рекорд у сучасному православ’ї.
😯 Несподіване: Дзвони Михайлівського собору, що прокинулись у грудні 2013-го і підняли Київ, востаннє лунали у 1244 році — під час навали татаро-монголів. Тобто перерва між двома «набатами» тривала понад 769 років. Саме рішення Філарета дало дозвіл на цей символічний жест.
❓ Часте запитання: Де поховано Філарета? Відповідно до традиції та висловленого бажання, відспівування і поховання відбулись за обрядом Київського патріархату, у Свято-Володимирському кафедральному соборі — тому самому, настоятелем якого він став ще 1960-го року.
Спадщина: що залишив Філарет
Постать Філарета залишається суперечливою. Критики нагадують про його радянське минуле, зв’язки з КДБ, жорстку боротьбу за владу і пізній конфлікт із ПЦУ. Прихильники — про незламну волю до церковної незалежності, відкриті двері Михайлівського собору і принципову відмову від патріаршої кандидатури заради Томосу.
Але є речі, які заперечити неможливо. Без Філарета не було б УПЦ КП — а отже, не було б і ієрархічного підґрунтя, на якому 2018 року постала ПЦУ. Без його поступки і підтримки Об’єднавчий собор міг провалитись. І без його рішення 2013-го Михайлівський собор міг зачинити двері перед студентами.
Він прожив 97 років — з яких майже сім десятиліть провів у чернецтві. Народжений у Благодатному, яке нині під окупацією Росії. Помер у Києві, в Україні, яку допомагав зробити вільною — хоча б духовно.
Підсумок: головне про патріарха Філарета
- Народився 23 січня 1929, помер 20 березня 2026 — прожив 97 років
- У миру Михайло Денисенко, з с. Благодатне на Донбасі
- З 1950 року — чернець, з 1962-го — єпископ РПЦ, з 1968-го — митрополит
- У 1990 році виконував обов’язки місцеблюстителя патріаршого престолу РПЦ
- Після розриву з Москвою 1992 р. — засновник і патріарх УПЦ КП (з 1995)
- 1997 — анафема від РПЦ, визнана Константинополем недійсною у 2018
- 2013 — відкрив Михайлівський собор для студентів під час Євромайдану
- 2018 — свідомо поступився патріаршою посадою заради створення ПЦУ і Томосу
- 2019 — Герой України; з грудня 2018 — Почесний патріарх ПЦУ
- Помер на 77-му році чернецтва і 65-му році архієрейства
