С-300 — радянська зенітна ракетна система, розроблена для знищення літаків і балістичних ракет. З 2022 року вона набула горезвісної слави у ході повномасштабного вторгнення Росії — як зброя, перепрофільована для ударів по українських містах.
С-300 — зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) середнього радіуса дії, призначений для ураження повітряних цілей на висотах від 25 метрів до 27 кілометрів і на відстані до 200 км залежно від модифікації. Серійне виробництво розпочато у 1975 році, перший бойовий полк — 1979 рік.
- 🔹 Дальність ураження повітряних цілей: від 75 до 200 км залежно від версії
- 🔹 Висота ураження: від 25 м до 27 км
- 🔹 Швидкість ракети: до 2000 м/с
- 🔹 Радар виявлення: до 300 км
- 🔹 Одночасне відстеження: до 100 цілей
- 🔹 Класифікація НАТО: SA-10 Grumble, SA-12 Giant/Gladiator, SA-20 Gargoyle
Що таке С-300 і як вона з’явилась
Система С-300 розроблена наприкінці 1960-х для протистояння американській стратегічній авіації та мала замінити застарілі комплекси С-75 і С-125. Перші ескізи з’явилися у 1969 році, серійне виробництво стартувало у 1975-му, а в 1979 році перший полк С-300ПТ заступив на бойове чергування. За даними Вікіпедії, загальний обсяг виробництва систем С-300П станом на 2012 рік становив понад 3 000 пускових установок і близько 28 000 ракет.
Система здобула широке поширення. Три держави НАТО — Болгарія, Словаччина та Греція — також мали або мають ці комплекси. Словаччина у 2022 році передала свій С-300 Україні як військову допомогу — один із перших серйозних кроків щодо поставок засобів ППО Києву.
Технічні характеристики ракет і радарної системи
Серце комплексу — зенітні керовані ракети (ЗКР). Основна ракета 48Н6 досягає швидкості до 2000 м/с і несе осколково-фугасну бойову частину вагою 145 кілограмів. Ймовірність ураження аеродинамічної цілі — близько 0,9, балістичної — 0,7–0,8. Час між пусками у сучасних версіях — 3–5 секунд.
| Тип ракети | Дальність | Висота | Маса БЧ | Версія комплексу |
|---|---|---|---|---|
| 5В55К / 5В55Р | до 75 км | 25 м – 27 км | ~130 кг | С-300ПТ/ПС |
| 48Н6 | до 150 км | 10 м – 27 км | 145 кг | С-300ПМУ-1, С-300Ф |
| 48Н6Е2 | до 200 км | 10 м – 27 км | 145 кг | С-300ПМУ-2 «Фаворит» |
| 9М82 / 9М83 | до 100 км | 1 м – 30 км | 150 кг | С-300В |
Радар дальнього виявлення 64Н6 (Big Bird, за класифікацією НАТО) фіксує цілі на відстані до 300 кілометрів. Станція підсвічування та наведення 30Н6 (Flap Lid) забезпечує точне ведення ракети. Комплекс одночасно обробляє дані про до 100 цілей і наводить до 12 ракет. Мінімальна висота ураження у 25 метрів критично важлива для перехоплення крилатих ракет і безпілотників на гранично малих висотах.
Основні модифікації комплексу С-300
За понад сорок років виробництва сформувалася ціла родина систем. Сімейство С-300П — найпоширеніша гілка, призначена для прикриття об’єктів: включає версії від першої серійної ПТ до найпотужнішої ПМУ-2 «Фаворит» з дальністю до 200 км. С-300В на гусеничному шасі розроблена для прикриття військ на марші і краще справляється з балістичними цілями. Корабельна С-300Ф «Форт» встановлювалася на найбільших кораблях радянського і російського флоту з вертикальним пуском ракет із шахт.
Ще в СРСР до технічної документації С-300 була закладена можливість ураження наземних нерухомих цілей з відомими координатами. Росія відпрацьовувала таке застосування на навчаннях щонайменше з 2011 року, а активно почала реалізовувати проти України з липня 2022-го — використавши дефіцит балістичних ракет «Іскандер» як привід перейти до нового типу терору.
Як Росія застосовує С-300 проти українських міст
Перший підтверджений удар ракетами типу 5В55 комплексу С-300 по наземних цілях відбувся у ніч на 14 липня 2022 року — тоді обстріляли Миколаїв та населені пункти Донецької області. Причиною переходу до такого застосування став дефіцит балістичних ракет 9М723 («Іскандер»), запаси яких швидко вичерпалися в перші місяці повномасштабного вторгнення.
Важливо знати. При балістичному режимі стрільби по наземних цілях на дальності понад 40–50 км ракета С-300 перетинає радіогоризонт і втрачає зв’язок із радіолокатором наведення. Фактично вона перетворюється на некеровану балістичну ракету з вкрай низькою точністю. За різними оцінками, за командного наведення ефективна дальність стрільби по наземних цілях становить 25–30 км; на більших відстанях — до 110–120 км — точність різко падає і ракета б’є по площах.
Регулярними мішенями атак з С-300 стали Харків (обстрілюється з Бєлгородської області, відстань близько 45–50 км до кордону), Запоріжжя, Краматорськ, Слов’янськ і Костянтинівка — всі у межах 30–50 кілометрів від лінії фронту або кордону. Відповідно до даних Вікіпедії, у період з вересня 2022 по серпень 2024 року в Україні зафіксовано близько 11,5 тисячі пусків різних типів ракет, включно із зенітними ракетами С-300.
У грудні 2022 року Росія вперше застосувала ракети 48Н6 комплексу С-400 для ударів по наземних цілях; 14 січня 2023 року — завдала першого масованого удару по Києву ракетами 48Н6ДМ з посиленою бойовою частиною масою 180 кг та шрапнеллю із десятків тисяч елементів. Час підльоту від пуску до ураження становить лише одну-дві хвилини — за цей час важко встигнути оголосити тривогу.
💡 Корисне. Ймовірність ураження аеродинамічної цілі ракетами С-300 — близько 0,9 (дев’ять шансів із десяти). Для балістичних цілей — 0,7–0,8. Це показники за профільним призначенням; при стрільбі по наземних цілях із великої відстані точність несумірно нижча через відсутність наведення.
😯 Несподіване. Комплекс С-300 майже постійно перебуває в русі, час його розгортання і згортання — лише п’ять хвилин. Росія ховає пускові установки серед цивільної забудови і прикриває їх системою «Панцир-С1», що суттєво ускладнює відповідні удари України.
❓ Часте питання. Чи може Україна збивати ракети С-300? Так, але лише спеціалізованими системами — американським Patriot PAC-3 та франко-італійським SAMP/T, кількість яких в Україні обмежена. Саме тому значна частина ракет С-300 досягає цілей або вражає об’єкти поблизу них.
С-300 проти С-400: ключові відмінності
С-400 «Тріумф» — наступник С-300, що поступово замінює старіші комплекси в арсеналі Росії. Принципова різниця — у радіусі дії та швидкісних характеристиках. За даними відкритих джерел, ракети С-400 летять зі швидкістю понад 4000 км/год (проти понад 3000 км/год у С-300), а теоретична дальність ураження сягає 400 км. Обидві системи з 2022 року Росія використовує для ударів по українській інфраструктурі в непрофільному режимі «земля-земля».
Міф про «стрільбу самих по собі». Після кожного обстрілу українських міст Росія поширює дезінформацію, ніби руйнування — наслідок роботи «неточної» ППО України. Це маніпуляція: удари завдають саме ракети С-300 та С-400, що підтверджено характером уламків, балістичними розрахунками і міжнародними розслідуваннями.
Де у світі стоять на озброєнні С-300
Комплекси сімейства С-300 перебувають на озброєнні понад двадцяти держав. Найбільші арсенали, окрім Росії, мають Китай (С-300ПМУ-1 та -2), Іран і Сирія. Серед членів НАТО — Греція і Болгарія. Словаччина передала свій комплекс Україні у 2022 році. Поширеність системи означає, що Росія має значні запаси ракет і може тривало вести обстріли; водночас Україна, знайома з цими системами зсередини, краще розуміє їхні вразливості.
Роль С-300 у системі ППО України
Після розпаду СРСР Україна отримала у спадок значну кількість комплексів С-300. Ці системи десятиліттями становили основу вітчизняної протиповітряної оборони і продовжують відігравати важливу роль у захисті українського неба. З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року С-300 активно застосовуються для перехоплення російських крилатих ракет і дронів-камікадзе типу Shahed.
Однак тривале інтенсивне бойове застосування веде до виснаження запасів ракет-перехоплювачів — нові ракети для С-300 виробляються лише в Росії, і поповнити боєкомплект традиційним шляхом неможливо. Саме тому поставки нових сучасних систем ППО від партнерів — передусім американського Patriot, німецького IRIS-T SLM, франко-італійського SAMP/T — стали стратегічним пріоритетом для України. Кожен новий комплекс знімає навантаження зі старіючих С-300 і дозволяє зберегти їхній ресурс для роботи по тих цілях, де вони найефективніші.
Важливо розуміти різницю між С-300 у руках України та С-300 у руках Росії. Перші захищають цивільне населення і критичну інфраструктуру від ракетних атак. Другі використовуються для самих цих атак — як зброя терору проти міст і мирних людей.
Підсумок: ключові факти про С-300
- Розроблена в СРСР у 1969–1975 роках; бойове чергування — з 1979-го
- Дальність ураження повітряних цілей: від 75 км (ранні версії) до 200 км (С-300ПМУ-2)
- Висота перехоплення: від 25 метрів до 27 кілометрів
- Ракета 48Н6: швидкість до 2000 м/с, бойова частина 145 кг
- Радар 64Н6 виявляє цілі до 300 км; одночасно веде до 100 об’єктів
- Росія застосовує С-300 по наземних цілях в Україні з липня 2022 року
- При балістичній стрільбі по землі на відстані понад 40 км точність різко падає
- Перехоплення можливе переважно системами Patriot і SAMP/T
